10 БЕРЕЗНЯ 2018 РОКУ.
ПУБЛІКАЦІЯ ВЛАСНОГО МАТЕРІАЛУ
НА МЕТОДИЧНОМУ ПОРТАЛІ.
ХІМІЯ
7 КЛАС
УРОК № 36
Колообіг
Оксигену в природі. Озон.
КАЗКА.
Казкова пригода
Андрійка в країну
Оксигену
РЕЄСТР ЕЛЕКТРОННИХ ВЕРСІЙ СЕРТИФІКАТІВ МЕТОДИЧНОГО ПОРТАЛУ
СЕРТИФІКАТ
Казкова пригода
Андрійка в країну
Оксигену
*** *** ***
Як відомо, дихання – це фундаментальна складова для життя. Коли людський
організм дихає, то він впускає кисень, випускаючи вуглекислий газ. Це є науково
доведеною істиною, з якою і не посперечаєшся. Одначе, завжди знайдуться
вільнодуми, які будуть висувати свої висновки, аби лише не ускладнювати собі
життя. Особливо, це стосується школярів, які ліняться вчитися.
Отож
бо, невеличка історія із шкільних спогадів одного хлопця, яку сміливо можна
назвати казкою, або вигадкою. Хай там як, та було таке. Якраз перед весняними
канікулами, коли в повітрі особливо відчувався присмак свободи….
-Учні,
хто готовий відповідати? – запитала зацікавлена вчителька. На сьогодні я
задавала Вам вивчити параграф з теми «Колообіг Оксигену в повітрі. Озон».
Та-а-ак, як я подивлюсь, цілий «ліс рук».
Ну добре, запитаємо того, у кого
найбільш двійок. Відповідатиме – Андрійко.
-
Що-о-о? Чому це я? Нехай Марійка відповідає, я впевнений, що в неї є про що з вами поговорити. А я не хочу, в
мене настрою немає.
-
Як це немає настрою? Юначе, в тебе вже чотири двійки за останні заняття. Невже
тобі зовсім нецікаво поговорити про
Колообіг Оксигену? Це ж ціле море інформації. Ось дивись, практично кожну
секунду, у світі відбувається дуже багато фізичних і хімічних змін, багато з яких є періодичними,
а точніше сказати….
Андрійко, так і не почув, що вчителька казала далі,
оскільки, пелена сну взяла його до рук, і віднесла в казковий країну пригод,
під назвою «Оксиген». Юнак, просто
посеред уроку, безсоромно заснув.
Як
тільки-но він опинився уві сні, то одразу ж побачивякогось поважного і розумного на вигляд чоловіка, який сидів за письмовим
столом, і щось записував. Андрійко не знав цю людину, і тому, зацікавлено
запитав:
-Вітаю,
а Ви хто?
-О-о-о
- голосно промовив чоловік. Добрий день і тобі. Значить, зараз 11.00 і по моїм
підрахункам, ти спізнився на 10 хвилин. Та нічого, будемо виправляти ситуацію.
-Ситуацію?
А, Ви взагалі хто, і що я маю з Вами виправляти?
-Хто
я?-голосно засміявся чоловік. А ось це, ти маєш знати, бо тобі про мене вже розповідали.
-Ні,
я Вас не знаю.
-Ну,
добре. Чого і треба було очікувати. Отож бо, друже, зараз ми с тобою вирушимо в
чарівне місто знань, і привітаємося із безліччю цікавих елементів.
-Елементів?
Ну, в принципі, чого б і ні. Я готовий, аби лише на хімії не сидіти.
Після
цих слів, час зупинився, здійнявся сильний вітер, і незнайомці враз опинились в
чарівному місті знань. Це місто, мало надзвичайно чисте повітря, і все в нім було безумовним. В нім все було якимсь
надзвичайним: пташки співали хімічну умову задач, рослини перемовлялися про
раптовий дощик,траплялися й елементи,
які просто розмовляли. То були мешканці Колообігу Оксигену в природі. Колообіг
можна представити, як бігання по колу двох – трьох спортсменів, які передають естафетний ланцюг іншому. Першим з цих спортсменів є
Кисень – він є частиною складу повітря. Другими є органічні речовини, які
об’єднуються з Киснем, і отримують право на участь повільного окиснення.
Завершує забіг – Вивільнення енергії, де створюється вуглекислий газ та вода.
-Цікаво-цікаво
- із зацікавленістю вимовив Андрійко. І що, цей процес постійно відбувається?
-Звичайно,
що так. Більше того, в цім процесі беруть активну участь: машини, заводи, тощо.
Їхнє завдання – поглинати кисень у великих кількостях, вивільняючи у довкілля
Оксиген, у вигляді вуглекислого газу та води.
А
поки юнак розмовляв із дивним чоловіком, наче нівідкіля,з’явилася невідома
речовина.
-Ти
хто -запитав юнак.
-Вітаю
Вас, в місті знань. Мене звати Озон, я проста речовини, з трьохатомною
молекулою.
-А
як ти створюєшся?
-Все
дуже просто: я створююсь з кисню, за
допомогою сонячних променів.
-Сонячні
промені, еге ж. Ну яка від тебе користь?
-Я
не даю змогу потрапляти на поверхню землі небезпечним для живих істот
компонентам сонячного випромінювання. А ще, я стою на сторожі земельногопереохолодження.
-Те
ж мені. Я не вважаю, що це дуже цікаво.
Андрійко
не встиг і оком моргнути, як незнайомий і серйозний чоловік, повів його в інше,
не менш цікаве місце. Тут, на них вже чекав маленький хлопчик, прізвище якого
було Застосування, а ім’я Кисень. Тобто, Застосування Кисню. Він був дуже
радісним, від тією функції, яку виконує у природі. Він так багато посміхався,
що Андрійко не міг намилуватися ним.
-Вітаю
Вас. Настала і моя черга повідати про себе. Отож бо: я активно працюю у сфері
промисловості (а саме, у видобуванні чавуну і сталі, кислот, тощо).
-У
промисловості? – запитав хлопчина.
-Так
– так. А ще,рідкий кисень, як окиснювач палива, активно застосовується й в
космонавтиці та авіаційній сфері.
-М-м-м-
проголосив Андрійко, а ось це вже цікаво. Виходить, що ваша функція дійсно важлива у природному середовищі, і є
невід’ємною рисою життя на Землі?
-Так!-
радісно закричав Застосування Кисню, я з тобою абсолютно згоден.
-Ну,добре-серйозно
сказав чоловік. Андрійко, ми з тобою вже багато пройшли, і чимало побачили. Скажи
мені будь ласка, чи принесла тобі ця подорож якісь знання?
-Знаєте-
впевнено сказав хлопчик. Я не знаю хто Ви, і не знаю вашого ім’я, але, мені
чомусь здається, що я Вас вже десь точно бачив, і що Ви мені дуже знайомі. Але,
це я потім згадаю. Зараз, я хотів би у Вас поросити, щоб ми повернулися додому,
бо я жахливо зголоднів.
-А-х-х-
засмівся чоловік. Андрійко, але я тебе тут не тримаю. Справа в тому, що це все
твоя уява, і що ти сам її створив. В своїх думках, ти давно хотів зустріти
того, хто створює всі ці «непотрібні», на твою думку елементи і закони. Тобі це
вдалося.
-Вдалося?
Тобто Ви, це...
Але
відповіді не було. Сон Андрійка закінчився, так само несподівано як і почався.
Хлопчик, з малою охотою розплющив очі, і направив свій погляд на дошку, на якій
була написана тема: «Круообіг Оксигену
в природі». Озон. І що саме найцікавіше,
на лівому боці дошки, висів портрет саме тієї людини, яку бачив Андрійко уві
сні. Це фото, належало Вернадському….
-Ну
і ну- проголосив хлопчик. Це що, я бачив у сні самого Вернадського, чи не
бачив. Сумніви Андрійка розвіялись досить легко, коли у своїй руці, він побачив книжку, яку дав йому,
його новий друг. Вона називалась: «Хімія 7 клас». Лише тоді, хлопчик зрозумів,
що все було насправді.
Казка це, чи просто сон, але правда тут одна: Знання
завжди перемагають незнання, і вони тебе знайдуть завжди, лише відкрий своє
серце, і будь готовим їх прийняти.
Комментариев нет:
Отправить комментарий