29 ЖОВТНЯ 2019 РОКУ

САМООСВІТНЯ РОБОТА
ВЧИТЕЛЯ БІОЛОГІЇ ТА ХІМІЇ
ПЛЯСЕЦЬКОЙ ЯНИ СЕРГІЇВНИ 

РОЗМІЩЕННЯ ДРУКОВАНОГО МАТЕРІАЛУ

НА САЙТІ https://vseosvita.ua

Чому я стала вчителем? (педагогічне есе)

Завдання педагогів найпочесніше — створювати людські кадри для всіх галузей нашого життя. Нашою педагогікою... ми вже можемо пишатися. (А. С. Макаренко)

Серед великої безлічі різноманітних професій, яскраво вирізняється та, що щодень вишліфовує на дитячих серцях нові пізнання. Вона, неначе червоний діамант, сяє на п’єдесталі великих звершень, які здобуваються великою працею та зусиллями. Ця професія зветься - вчитель.

Я вважаю, що є в ній неймовірний симбіоз тендітності і суворості, весняної легкості і зимової серйозності. Вона багатогранна. Ще В. О. Сухомлинський казав: «Учителю потрібно володіти величезним талантом людинолюбства і безмежною любов'ю до своєї праці й перш за все до дітей, щоб на довгі роки зберегти бадьорість духу, ясність розуму, свіжість вражень, сприйнятливість почуттів — а без цих важливих якостей праця педагога перетворюється в муку.»

І дійсно, ці слова якнайкраще змальовують картину педагогічної праці. Адже, як тільки пролунає найперший дзвоник на урок – між ще таким маленьким учнем і вчителем починається діалог, який триває, допоки школярик не перетвориться у випускника. Саме тоді, в книгу знань робиться перша помітка, яка закладає в дитячому серці основу для знань.

 І все ж таки, чому я стала вчителем? Чесно кажучи, я неодноразово ставила собі це запитання і щоразу чула чітку відповідь між рядками своєї душі - Бо Це Моє Покликання. Ще коли я сама навчалася в школі, то спостерігала, як здобуття нових знань, формують в дитині вмотивованість, дисципліну, бажання досягати більшого. Спостерігаючи за усім цим, мені захотілося бути частиною життєвих історій, прикладати свої руки до формування особистостей та індивідуальностей.

Бути вчителем – це ніби спостерігати симфонію різних інструментів, які при  вдалому плануванні уроку, грають схожу мелодію. Так, схожу, бо кожна дитина – то окремий берег, який треба зрозуміти і знайти підхід. І це не завжди легко, та дитячі очі, які сяють життям, компенсують усі вкладені зусилля.

Праця вчителя – це велика кількість документації, постійний ритм, в якому треба встигнути за новими технологіями, нововведеннями та інноваціями. Разом із тим – це молодість душі, яка щоразу розцвітає заново, не маючи ні шансу на сум.

Кожен шкільний урок – це маленький камінчик, з величезної гори інформаційних знань. Він необхідний, аби збудувати фундамент для майбутнього дитини і привити їй бажання навчатися протягом усього життя.

Особисто я, прагну аби в процесі моєї роботи з учнями, і вчитель і учень досягав свого Евересту радості і творчої наснаги.

Бути вчителем – це не просто навчати, викладати урок – це вкладати душу в нове покоління, поважати своїх учнів і дарувати їм частину свого серця. Це – щоденна кропітка праця, яка вартує того, аби її виконувати . Це – швидкий танець, в якім потрібно встигати.

Це – життя, дихання, радість.

Я стала вчителем, бо хочу, аби якомога більше дитячих сердець, рухалися в ритмі розумового розвитку та відкриття.