Як застосовувати інтерактивні карти на уроках.

Розсилка від проєкту IREX  «Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність»  Цього разу ми підготували для вас надзвичайно інформативний лист! З нього ви дізнаєтесь:   Як можна використовувати сервіси з онлайн-картами в уроках.  Яким чином карантин впливає на споживання медіа (і як це може стосуватись ваших учнів).  Як можуть вводити в оману фотографії, зроблені різними типами об’єктивів.  Прогнози міжнародних організацій та експертів щодо того, як пандемія змінить систему освіти.  Онлайн-навчання  Інтеграція інтерактивних карт в урок   Інтерактивні карти – це чудовий інструмент для візуалізації та закріплення матеріалу. Їх можна використовувати у більшості предметів та адаптувати під потреби вашого класу та теми, яку вивчаєте.   Існує багато онлайн-сервісів; два найпопулярніші та з українським інтерфейсом це:   Google Maps - безкоштовний картографічний сервіс. В сервісі ви знайдете карту та супутникові знімки всього світу, які можна переглядати в декількох режимах:   Панорамний перегляд вулиць (Google Street View);   Аналізу трафіку у реальному часі (Google Traffic);    Прокладання маршруту автомобілем, пішки, велосипедом або громадським транспортом (пропонує декілька варіантів, найкращий сервіс виділяє синім). Є можливість прокласти маршрут, використовуючи більше, ніж дві точки (як це зробити, можна подивитися у вправі нижче «Візуалізація життєвого шляху Гребінки».) Сервіс також показує довжину маршруту в кілометрах та кількість годин, необхідних на його подолання. Більше можна дізнатися тут.  Google Earth – це віртуальний глобус. Сервіс схожий на Google Maps: він дозволяє переглядати знімки земної поверхні, змінювати масштаб і будувати маршрути пересування.  Але принципова відмінність сервісу — це тривимірне зображення земної поверхні з урахуванням рельєфу, а також можливість спостереження під довільним кутом, а не тільки згори.    Про інші інтерактивні карти можна дізнатися тут. Інтерактивні карти можна використовувати для таких типів вправ:   прокладання торговельних шляхів на уроках історії;   життєві шляхи письменників, історичних постатей, митців;    позначати знакові події, битви під час воєн;   створювати контурні карти онлайн;   проводити квести, де потрібно знайти певний предмет;   «відвідувати» визначні місця та пам’ятки культури, архітектури.    Нижче ви знайдете перелік вправ проєкту, в яких є елементи роботи з інтерактивними картами.  Для успішного проведення вправ, рекомендуємо обговорити тему, яка вивчається, заздалегідь, наприклад дати учням вивчення параграфу як домашнє завдання. Це допоможе присвятити урок закріпленню знань за допомогою онлайн-інструменту.    Українська література, 9 клас, 2 семестр, Євген Гребінка. Вірш «Човен», вправа «Візуалізація життєвого шляху Гребінки».  Можна зробити візуалізацію життєвих шляхів письменників чи історичних постатей за допомогою гугл-карт (Google Maps) і сервісу віртуальних екскурсій Tour Builder.   Історія України, 9 клас, 2 семестр. Соціально-економічний розвиток у складі Російської імперії, вправа «Жива контурна карта». У вправі є інструкція з користування картами в Google та роботи з мітками, яка допоможе створити контурну карту в онлайні.    Всесвітня історія, 8 клас, 1 семестр.  Відкриття європейців. У вправі пропонуємо використання мобільної програми «Google Earth». Програма допоможе візуально та інтерактивно розкрити тему, переглянути маршрути експедицій та «прогулятись» визначними місцями.   Історія України, 9 клас, 2 семестр, Практичне заняття. Наш край у другій половині ХІХ — на початку ХХ ст.  У вправі використовується ресурс «Мандруй Україною», в якому можна побачити мапу з нанесеними позначками різноманітних пам’яток за регіонами, або перейти до вже готових 3D-турів чи прокласти маршрут майбутньої подорожі.   Історія України, 8 клас, 2 семестр. Уявна мандрівка до історико-культурних пам’яток України доби бароко. За наявності інтернету та обладнання, можна здійснити віртуальний тур основними пам’ятками, які розбираються на уроці, через гугл-карти – показати, як вони зараз виглядають насправді та продемонструвати, де саме вони знаходяться.   Медіаграмотність Як карантин вплинув на споживання медіа?  Чи змінилися ваші медіазвички під час карантину?  У жителів США та Великої Британії – так.  Про це свідчать результати дослідження компанії GlobalWebIndex,  для якого наприкінці березня опитали майже 4000 користувачів інтернету з США та Великої Британії віком від 16 до 64 років.   Цілком очікувано, що споживання медіа під час карантину зросло на понад 80%, а найпоширенішим запитом стала інформація про коронавірус.  Проте є певні особливості для кожної з вікових груп:   покоління Z  (16-23 роки), яке показане вище, стало дивитися значно більше онлайн-відео (51%) та онлайн-телебачення (38%), а ще вони більше за інших слухають музику (54%) та грають в ігри (45%);   покоління Y, або міленіали  (24-37 років) споживають більше контенту з різних типів медіа, також вони частіше за інших шукають в мережі рецепти, читають новини про бізнес та економіку;   покоління X  (38-56 років) тепер більше дивиться телевізор (45%) та онлайн-телебачення (38%);   у покоління «бебі-бумерів» (57-64 роки) відбулося найменше змін у споживанні медіа, вони і раніше дивилися телевізор, тепер роблять це частіше.   Більшість контенту, що опитані споживали під час карантину, –  відео:   понад 80% – це телебачення, відео онлайн та трансляції (стріми);   покоління Z (16-23 роки) надає перевагу YouTube та TikTok;   42% бебі-бумерів (57-64 роки) дивляться телевізор, 41% міленіалів надає перевагу онлайн-телебаченню;   міленіали більше за інших переглядають стріми (30%) та подкасти (20%).    Соціальні медіа:   бебі-бумери (30%) використовують соціальні медіа переважно для підтримання зв’язку з друзями, а міленіали (54%) – для пошуку новин;   покоління X та міленіали стали більше висловлювати свою думку в соціальних мережах у порівнянні з іншими віковими групами;   чоловіки втричі більше за жінок підписуються на сторінки журналістів у соціальних мережах (25% проти 8%).   У яких джерелах шукають інформацію про поширення коронавірусу:   більшість користувачів довіряє інформації Всесвітньої організації охорони здоров’я та державних установ;   Facebook – найпопулярніше джерело новин серед усіх опитаних;   покоління Z майже з однаковою частотою шукає новини про коронавірус у Facebook, YouTube, Instagram;   бебі-бумери більше довіряють інформації від працівників лікарень, ніж офіційним сторінкам органів влади в соціальних мережах;   Потреба підтримувати позитивний настрій мотивує користувачів передплачувати сервіси, якими вони раніше не користувалися. Наприклад, третина покоління Z і 26% міленіалів висловили намір сплачувати за контент Netflix.      Порада. Карантин – гарна нагода провести подібні опитування серед ваших учнів. Пам’ятаєте тренінг з медіаграмотності IREX, який ви проходили на початку проєкту? Одна із вправ там – це «Моє медіаполе», де учасники мають позначити, скільки годин на тиждень витрачають на різні медіа. Можете провести подібну вправу онлайн із учнями (скориставшись простими формами для опитування як Google Forms, наприклад). Це, по-перше, сприятиме саморефлексії учнів щодо медіаспоживання – вони замисляться, наскільки багато часу приділяють соціальним мережам і що саме вони там роблять. А по-друге, це допоможе вам дізнатись більше про інтереси учнів. Оскільки багато вправ із нашого проекту значно простіше застосовувати, якщо ви знаєте про поширені медіапрактики у ваших класах, тоді і дискусії на уроках, і домашні завдання можна орієнтувати на ті типи контенту та платформи, які більш популярні серед учнів.   Як легко фотографії можуть стати інструментами маніпулювання реальністю?  Відомо, що реальність суб’єктивна. Наше сприйняття може змінитися за мить, залежно від того, скільки і що саме ми знаємо. Та два данські фотографи підняли цю ідею на абсолютно новий рівень.   У часи нинішньої кризи важливим є дотримання безпечної соціальної дистанції. Навіть якщо країни починають знімати обмеження щодо карантину, це не означає, що він закінчується. Але чи можемо ми дізнатись, дивлячись лише на фотографії, що люди дійсно дотримуються потрібної дистанції? Виявляється, що не можемо.   Фотографи Стайнар Густсон та Філіп Давалі провели експеримент для фотоагентства Ritzau Scanpix. Вони фотографували людей, які гуляли та відпочивали на вулиці, але вдались до хитрощів: використовували два різні об’єктиви – ширококутний та телеоб'єктив. На фотографіях показана приголомшлива різниця відстаней між людьми і це змушує нас переосмислити те, що ми сприймаємо як належне.   Крістіан Джурхуусом, керівник редакції Ritzau Scanpix,  розповів у статті, як у нього з’явилась ця ідея: «У Данії протягом останніх тижнів багато дискутували про дотримання соціальної дистанції. Данські політики та органи влади часто посилаються на фотографії, які, як вони вважають, демонструють, що представники громадськості не дотримуються загальних вказівок».    Крістіан Джурхуусом вважає, що фотографи несуть відповідальність за те, щоб звернути увагу на той факт, що зображення в деяких випадках не показують реальної близькості об'єктів. Це можна вказувати у титрах до фотографії.       Широкий кут схожий на те, як бачать реальність наші очі. Фотограф використовує його, коли він перебуває близько до того, що фотографує. Подібні типи камер вбудовані у наші iPhone.   Тим часом телеоб'єктив - це довгий об’єктив, який використовується для фотографування прес-зустрічей, футбольних матчів та будь-якої ситуації, коли об’єкт фото далеко. Об’єктив наближається до того, що ви фотографуєте, і певним чином видозмінює зображення та розташування предметів один до одного.   Як зміниться освіта після пандемії?    За даними ЮНЕСКО,  близько 70% участників освітнього процесу по всьому світу опинилися на карантині в результаті пандемії COVID-19. З часів Другої світової війни – це перше глобальне закриття освітніх закладів по всьому світу. Зрозуміло, що сфера освіти вже не буде такою ж, як була до кризи.   → Експерти Міжнародного економічного форуму зазначають, що пандемія вже стала каталізатором якісних змін у закостенілій академічній сфері. Внаслідок згортання очної форми навчання, за порівняно короткий період часу, заклади освіти мусили шукати невідкладні інноваційні рішення. В результаті те, що раніше викликало страх та невпевненість, стало шляхом забезпечення не лише життєздатності, а і розвитку.  Наприклад, учні однієї з ліванських шкіл знімали та надсилали своїм вчителям власні відео з фізичної культури як «домашнє завдання». Батько одного учня зауважив, що його син витратив декілька хвилин  на самі фізичні вправи, але три години монтував та конвертував у потрібний формат для надсилання вчителеві, таким чином вдосконалюючи навички цифрової грамотності. Навчання може стати звичкою, інтегрованою в щоденну рутину, а отже, і стилем життя.   → Водночас, карантин поглибив цифрову нерівність – нерівномірний доступ до прогресивних онлайн-технологій або навіть інтернету (доступ до глобальної мережі мають лише 60% населення планети) в різних куточках світу. Зрозуміло, що в менш розвинених країнах перехід до переважно онлайн-навчання означає, що учні з менш заможних сімей без регулярного доступу до мережі або ґаджетів, автоматично пасуть задніх. Таким чином, посилюється соціально-економічна нерівність в суспільстві. Тому одним із пріоритетів має бути побудова якомога гнучкішої та рівноправної системи доступу до освіти всіма групами населення.   → Внаслідок пандемії школа стане гібридною: частину часу діти навчатимуться у форматі очного навчання в класі з учителем, а решту часу вони навчатимуться самостійно онлайн, вважає Яков Гехт, засновник мережі демократичних шкіл та радник міністра освіти Ізраїлю. Це, на його думку, зробить школу більш гнучкою на випадок подібних криз та відкриє нові можливості.   → OECР (Організація економічного співробітництва та розвитку) позитивно оцінює тенденцію онлайн-навчання і прогнозує, що багато урядів переглянуть свої уявлення щодо шкільної освіти, а багато сімей зважаться на домашній формат навчання для своїх дітей, адже його демоверсію – з труднощами чи без – вдалось протестувати вже багатьом.   → Експерти освітньої платформи Classe 365 вважають, що після карантину роль вчителя зазнає істотної трансформації. Звісно, роль педагога і надалі буде визначальною, проте акценти мають зміститись із процесу передачі знань вчителем-знавцем свого предмета на фасилітацію та координацію.  Педагог все більше буде заохочувати процес набуття знань та командну роботу.  Вчителі повинні будуть пройти ґрунтовні тренінги з користування цифровими технологіями, щоб їхні віртуальні уроки були якомога більш інтерактивними. Зміняться і методи тестування і перевірки учнів: з онлайн-інструментами у вчителя буде значно більше свободи вибору форм моніторингу і оцінювання студентів.   → Криза показала, що стійкість та адаптивність стануть ключовими у постпандемічному світі, адже вони допомагають ефективно протидіяти кризовим ситуаціям, наголошують експерти Міжнародного економічного форуму. У підготовці майбутніх професіоналів освіта повинна фокусуватись не лише на знаннях, а і на розвитку у молодого покоління цих життєво важливих навичок.

Ви отримали цей лист тому, що є учасником проєкту "Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність", що виконується Радою міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX) за підтримки Посольств США та Великої Британії, у партнерстві з Міністерством освіти і науки України та Академією Української преси. Want to change how you receive these emails? You can update your preferences or unsubscribe from this list.