КОНКУРСНОЇ РОБОТИ
Щорічна природоохоронна акція
“Птах року”.
«Повзик( Sitta europaea l.) - Птах року 2016».
Виконала
учениця 7-В класу
ЗЗШ № 65
Шевченківського району
Гуліда Тетяна
Керівник проекту:
вчитель біології
Плясецька Яна Сергіівна
13.06.2016 РІК
0
Щорічна природоохоронна акція
“Птах
року”.
«Повзик(
Sitta europaea l.) - Птах року 2016».
Виконала
учениця 7-В класу
ЗЗШ № 65
Шевченківського району
Гуліда Тетяна
ЗЗШ № 65
Шевченківського району
Гуліда Тетяна
Керівник
проекту:
вчитель біології
Плясецька Яна Сергіівна
вчитель біології
Плясецька Яна Сергіівна
КАЗКА.
«ПОВЗИК»
«ПОВЗИК»
Автор:
Запорізька загальноосвітня школа І-ІІІ
ступенів №65
Вчитель
біології та хімії
Плясецька Яна Сергіівна
Плясецька Яна Сергіівна
Джерело:
http://metodskarb65.blogspot.com/p/blog-page_70.html
Класи: 7 клас
Предмети: Біологія
·
Скопіювати посилання для вставки у веб-документи (на сторінки сайтів):
або додати публікацію в соціальні сервіси:
Реєстр електронних версій сертифікатів
Методичного порталу
Номер сертифікату в реєстрі є посиланням на сторінку з
сертифікатом,
який можна переглядати,
копіювати, друкувати, давати посилання.
Назва матеріалу є посиланням на сторінку з публікацією.
Cертифікат
|
Автор
|
НАЗВА
МАТЕРІАЛУ
|
Дата
публікації
|
Категорія
|
Запорізька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №65
Вчитель біології та хімії
Плясецька Яна Сергіівна |
2016-06-13 20:20
|
КАЗКА.
«ПОВЗИК»
Якось
у старому дуплі дятла з’явилися нові мешканці.
Дві
маленькі доброзичливі пташки були одразу помічені сусідами. Повзик та
Поповзушка відрізнялися від інших.
Вони
були дуже жваві та голосливі.
Такі акробатичні викрутаси вони виробляли.
Так
вміло бігали згори вниз та знизу вгору по стовбуру дерева.
Та ще
й униз головою. І людей не боялися.
Не
раз мешканці лісу бачили як Повзик та Поповзушка з долонь страшних людей
зернятки їли.
Дивувалися
пташки лісу.
Як
зрозуміти таких екстремалів?
Сторонитися
їх краще.
А Повзик та Поповзушка займалися своїми справами
і не звертали уваги на відчуження.
Та й
коли їм було на це часу?
Вони
старанно працювали. Усе потрібно встигнути до появи пташенят. А старе житло
таке не охайне. В ньому стільки гострих кутів та щілин.
Цілими
днями Повзик та Поповзушка штукатурили свою домівку. І глину носили, і воду, і травичкою підлогу щільно встелили.
І
вхід звузили так, що ніякий непроханий гість не пролізе.
І
їжею до самої стелі запаслися.
Як
затишно стало в цій домівці!
Пташенята
щебечуть. Батьки радіють. Ні смітинки у гніздечку, ні розладів у родині.
А
друзів в них все ще немає. Тому що заздрили такому порозумінню оточуючі.
Так і
жили вони не з ким не спілкуючись.
Та зчинилася у лісі біда. Така злива почалася.
День л’є, другий л’є, третій… Та й так сильно, що увесь ліс залило, гніздечка
затопило. Справжня повінь. Зібралися птахи лісу на найголовнішому дереві тай
журяться. Чим діточок кормити? Що робити?
А в дуплі мудрих Повзика та Поповзушки тепло і
сухо. Не дарма вони так охайно заліплювали глиною кожну щілинку. Та шкода їм
стало заздрісників. Порадилися Повзик та Поповзушка й покликали до себе
сусідів.
«Комора
наша до стелі їжею замощена. Мы поділимося з вами. Пам’ятайте нашу доброту!»
Так незрозумілі іншим але доброзичливі Повзик та
Поповзушка допомогли мешканцям лісу впоралися зі стихійним лихом.
А в
подяку пташки нанесли зерняток у тричі більше.
Тепер
у Повзика ціла купа друзів, а у лісі немає місця заздрості.
Розміщення казки на блозі вчителів кафедри
природничих наук.
Комментариев нет:
Отправить комментарий