питання мо:
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОБЛАСНИЙ
ІНСТИТУТ
ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ
ПЕДАГОГІЧНА МАЙСТЕРНІСТЬ
І
ПЕДАГОГІЧНИЙ
ДОСВІД
МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК
ЗАПОРІЖЖЯ
2005
Друкується за рішенням науково-методичної ради
Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти
(протокол №1 від 18.02.2005 р.)
Рекомендації розроблені Ніколаєвською Р.М.,
старшим викладачем кафедри педагогічної майстерності
Запорізького обласного інституту післядипломної
педагогічної освіти
за результатами науково-дослідницької роботи обласної
творчої групи
керівників освітніх закладів при ЗОІППО
Методичний посібник розрахований на працівників відділів
освіти,
методичних служб, шкіл, позашкільних і дошкільних закладів
освіти.
Зміст
Педагогічна майстерність
Перспективний
педагогічний досвід
Додатки
Література
|
4
10
19
30
|
Педагогічна
майстерність
Майстерність – це те, чого можна добитися, і як
можуть бути відомі майстер-токар, прекрасний майстер-лікар, так повинен і може
бути прекрасним майстром педагог...
А.С. Макаренко
Національною Доктриною розвитку освіти в
Україні поставлене завдання підготувати
вчителя-гуманіста. Модель вчителя ХХІ століття передбачає, перш за все,
професійну, компетентну, творчо розвиваючу особистість, в якій переважають
духовно-моральні та гуманні якості.
У сучасних умовах все більше з’являється
вчителів – майстрів своєї справи: вчителів року, вчителів-експериментаторів,
дослідників, творчо працюючих учителів. Це спеціалісти високої кваліфікації,
високої культури, які створюють авторські програми, володіють перспективними
педагогічними технологіями, індивідуальним стилем роботи, активно реалізують
свій творчий потенціал, що сприяє досягненню високих результатів у навчанні,
вихованні, розвитку підростаючого покоління.
Кожен учитель прагне удосконалювати свою
педагогічну майстерність.
Що таке педагогічна майстерність?
Це вищий рівень педагогічної діяльності, який проявляється у творчості вчителя, у постійному удосконаленні мистецтва навчання, виховання
та розвитку людини.
Педагогічна творчість, в означеній системі,
розглядається як стан педагогічної діяльності, який сприяє
створенню принципово нового в змісті, організації навчально-виховного процесу, вирішенню
науково-практичних проблем.
Педагогічна діяльність – це прояв постійної різнобічної творчості. Вона передбачає
присутність у вчителя, вихователя
сукупності творчих здібностей, якостей, дослідницьких умінь, серед яких важливе
місце займають ініціативність, активність, спостережливість, мистецтво
нестандартно мислити, багата уява та
інтуїція, дослідницький підхід до
аналізу навчально-виховних ситуацій, вирішення педагогічних задач, самостійність суджень і
висновків.
Педагогічна майстерність, насамперед,
пов’язана з особистістю педагога, з комплексом якостей, які сприяють високому рівню самоорганізації професійної
діяльності.
Набір якостей вчителя-професіонала, що
сприяють забезпеченню
навчально-виховного процесу на високому творчому рівні, достатньо
широкий. Важливішими з них є громадянство і патріотизм, гуманізм і інтелігентність,
висока духовна культура і
відповідальність, працьовитість і працездатність. Головними якостями педагога-майстра є любов,
повага до дитини і вміння спілкуватися з
нею.
Педагогічна майстерність (з технологічної точки зору) – це система, основними
компонентами якої є: висока загальна
культура, гуманістична спрямованість, професійні знання і вміння,
творчість і педагогічні здібності, технологічна компетентність (див. схему №1,
2).
Розглянемо компоненти педагогічної майстерності.
Загальна культура педагога – не тільки компонент педагогічної майстерності, а і
механізм, на засадах якого розвиваються професійно значущі якості
вчителя-майстра. Культура вчителя – це засіб
педагогічної діяльності, підґрунтя педагогічної майстерності та умови
педагогічної творчості. У професійній діяльності
педагог спирається на потенційні можливості своєї особистості, а удосконалення
загальної культури дозволяє йому розвивати творчість та педагогічну майстерність.
Гуманістична спрямованість особистості педагога – це його інтереси, цінності,
ідеали. Кожен вчитель у своїй педагогічній діяльності повинен розуміти, цінувати
значущість особистості кожної дитини, будувати взаємовідношення на засадах любові та поваги. Прояв гуманістичного
стилю взаємовідношення вчителя і учня
слід розглядати як показник професійної майстерності педагога.
Велике значення професійних
здібностей вчителя в його успішній діяльності. Учені-дослідники виділяють провідні
з них: дидактичні (навчальні), комунікативні (здібності спілкування),
перцептивні (професійна прозорливість, спостережливість), емоційні (здібності
відчувати і керувати своїми емоціями, володіти собою), прогностичні (здібності
передбачати перспективи), креативність і імпровізація (творчі здібності),
інтуїція (здатність передбачати), емпатія (здібність до співчуття).
Технологічність надає педагогічній майстерності інших якостей, другу
сутність – майстерність володіння, наприклад, педагогічними (діагностичними,
інформаційними, соціальними, ігровими, дидактичними) технологіями,
проектуванням і організацією діалогу, диференціацією, інтеграцією та ін., а не
методикою передачі інформації. Володіння педагогічними технологіями удосконалює педагогічну майстерність.
Рівень педагогічної майстерності
залежить від рівня технологічної компетентності і визначається на засадах таких
основних критеріїв:
а) творчості (щодо змісту діяльності);
б) технологічності (щодо рівня
педагогічної техніки);
в) оптимальності (щодо вибору ефективних
засобів);
г) продуктивності (щодо результату).
Чим вище технологічність педагога, тим
вище рівень його майстерності.
Професор Н.Є. Щуркова одним із
найголовніших компонентів педагогічної
майстерності і педагогічної технології
вважає педагогічну техніку: “Без педагогічної техніки немає сенсу в
педагогічній технології. Без педагогічної технології не потрібним надбанням є
педагогічна техніка”.
У контексті педагогічної діяльності
педагогічна техніка є однією з головних складових успішної творчої роботи
вчителя, його майстерності.
Педагогічна техніка – сукупність умінь і прийомів, які використовує вчитель з
метою повного досягнення мети своєї діяльності.
До поняття педагогічної техніки входять
три групи компонентів (див. схему №3). Перша група пов’язана з уміннями
педагога керувати собою, друга і третя – з уміннями керувати іншими.
|
Велику увагу педагогічній техніці і її взаємозв’язку з майстерністю
вчителя-вихователя приділяли А.С. Макаренко і В.О. Сухомлинський.
А.С. Макаренко говорив: “Я на досвіді переконався, що
вирішує питання майстерність, заснована на умінні, на кваліфікації... Такі
“дрібниці” стали вирішальними: як стояти, як сидіти, як піднятися зі стільця,
із-за столу, як підвищити голос, усміхнутися, як подивитися. Мистецтво
постановки голосу, мистецтво тону, погляду, повороту – все це потрібно, і без цього не може бути хорошого
виховання...” [ 12. С. 233-234].
“...Я зробився справжнім майстром тільки тоді, коли навчився говорити “йди сюди” з 15-20 відтінками, коли
навчився робити 20 нюансів в постановці
обличчя, фігури, голосу. І тоді я не боявся, що хтось до мене не
підійде, або не відчує того, що
потрібно” [13. С. 286-269].
В.О. Сухомлинський у своїх книжках “Сто порад учителю”, “Розмова з молодим директором школи” різнобічно
розглядає техніку праці вчителя. Він писав
“Мистецтво і майстерність педагога як раз і заключаються в умінні
сполучати щирість і мудрість” [20. С.10].
Педагог-гуманіст підкреслює, що це вміння володіти собою,
вміння настроїти себе на душевну розмову з учнем, творчо організувати навчально-виховний процес (володіти наукою,
майстерністю та мистецтвом навчання і виховання).
Означені проблеми педагогічної діяльності тісно пов’язані
з акторською. В цьому педагогу
допоможуть принципи і закони
театрального мистецтва, а конкретніше – система К.С. Станіславського, актора,
режисера, педагога. Система К.С. Станіславського глибоко розкриває сутність творчого процесу, в якому приймають
участь всі духовні і фізичні фактори людської природи.
Найбільш корисними є такі поради великого актора:
психологічний настрій на наступне спілкування з учнями (комунікативне
натхнення), керування собою в процесі спілкування, наприклад, подолання
неприємного відчуття, нетворчого настрою, використання методу фізичних дій щодо створення відповідного
емоційного стану, постановка захоплюючих
творчих завдань.
К.С. Станіславський розробив систему практичних засобів
акторської психотехніки, яка успішно сприяє формуванню педагогічної
майстерності вчителя [18].
Перспективний педагогічний досвід
Суть керівництва сучасною школою полягає в тому, щоб у найважчий справі привселюдно
створювався, дозрівав і запроваджувався
найкращий досвід на основі передових педагогічних
ідей.
В.О.
Сухомлинський
Закон
України «Про освіту», закон України «Про загальну середню освіту» гостро поставили питання про необхідність опори
на науку та перспективний
педагогічний досвід у процесі розбудови української національної
школи.
Перспективний педагогічний
досвід – важливий фактор підвищення педагогічної майстерності, розвитку творчої
ініціативи вчителя, невичерпне джерело нового, прогресивного, жива творчість
мас.
У науковій літературі існує
понад 20 визначень такого феномена, як передовий педагогічний досвід. Його
розглядають як практику виховання, освіти і навчання, як результат цієї
практики, що виражається в якостях учнів (Е.І. Моносзон); як експериментальну
діяльність (А.М. Шиміна); як засоби фіксації, збереження і передачі інформації про
результати педагогічної діяльності (І.Ф. Кривонос); як завершену практику, що
виявляється і матеріалізується в різних формах і на різних рівнях (Я.С.
Турбовськой) тощо.
Безумовно, в сукупності ці
визначення досить повно розкривають поняття передового, перспективного
педагогічного досвіду. Проте деяка розбіжність, а також певна абстрактність
визначень призводить до ускладнень на практиці. Ми провели опитування понад 250
працівників освіти. Нас цікавило, що вкладають вони в поняття “передовий,
перспективний педагогічний досвід”. Більшість опитаних вважає,
що перспективний педагогічний досвід – це педагогічна практика, яка дає
високий, позитивний результат. Так, результативність – невід'ємний компонент перспективного
передового досвіду. Але важливо знати, за рахунок чого вона досягається. Тому
одним показником, навіть якщо він надзвичайно важливий, неможливо визначити
таке складне поняття, як передовий, перспективний досвід.
Передовий, перспективний
досвід народжується, проростає з досвіду позитивного, що його оточує.
Виділяється він з-поміж масової практики оригінальністю, новизною.
Але ще й
на сьогодні у вивченні, узагальненні й
поширенні перспективного досвіду
вчителів має місце цілий ряд суттєвих недоліків.
Процес
виявлення досвіду все ще позначається стихійністю, випадковістю та безсистемністю.
Далеко не все, що народжується у творчих
лабораторіях вчителів, вчасно виявляється і стає надбанням широкого освітянського загалу. Значну
небезпеку несе в собі суб’єктивний підхід до оцінки перспективного досвіду, зокрема новаторського, певна його ідеалізація або
необґрунтоване заперечення. Інколи досвід окремих вчителів популяризується без достатньої перевірки, наукової апробації.
Досить часто процес вивчення досвіду
завершується на рівні збору фактів, які не аналізуються, не
узагальнюються або узагальнюються
поверхово. Мало уваги приділяється науковому аналізу масового досвіду за
основними напрямками роботи освітнього закладу.
Дослідження
означених проблем та обласні конкурси
районних (міських) методичних кабінетів
і «Вчитель року» показали, що реалізація проблеми
перспективного педагогічного досвіду потребує суттєвого вдосконалення науково-методичної діяльності методичних
служб усіх рівнів. Опора тільки на вчорашні знання, вчорашній досвід або особисту
інтуїцію сьогодні не спрацьовує.
Матеріали
з досвіду роботи, представлені в ОІППО на обласні конкурси та атестацію вчителів, які претендують на педагогічне звання
“Учитель-методист”, не відповідають ознакам і критеріям ППД.
У
більшості планів роботи рай(міськ)методичних кабінетів, освітніх закладів, а тому і в практиці їх роботи, відсутня система щодо моделювання, корекції, вивчення, узагальнення та впровадження
перспективного педагогічного досвіду.
У такому разі вся
діяльність з означеної проблеми перекладається на вчителя, який не отримує своєчасної кваліфікованої
консультації від методистів району та
керівників освітніх закладів і тому досвід узагальнюється на інтуїтивному рівні: відсутнє наукове
обґрунтування, ідея досвіду, технологія, характеристика його інноваційного
потенціалу тощо.
Спостерігається
відсутність причинно-наслідкових зв'язків в узагальненні та впровадженні ППД. Більшість методистів та
керівників шкіл не розробляють програм
впровадження вивчених, узагальнених і
апробованих досвідів, що сприяє створенню некерованого процесу.
З
метою поліпшення діяльності з означеної проблеми необхідно забезпечити перехід
від стихійного пошуку носіїв перспективного педагогічного досвіду до
моделювання і проектування його, що є одним із найефективніших і найперспективніших
шляхів органічного поєднання досягнень педагогічної науки й передової практики
та сприяє створенню нового соціального досвіду.
Тому,
насамперед, в плануванні слід передбачити систему діяльності щодо ППД, це:
моделювання, створення, корекція, вивчення, узагальнення, впровадження його.
Відстеження
практики інтеграції розробок науки і ідеї перспективного педагогічного досвіду
свідчить, що значна частина вчителів не може самостійно трансформувати нові
наукові знання в свою практичну діяльність. Тому найперспективнішим шляхом
вирішення означеної проблеми є цілеспрямоване формування педагогічного досвіду
під керівництвом методичних служб школи, району, міста, який успішно може
реалізуватися в діяльності творчих,
проблемних груп учителів. Саме творча група є ефективною формою не тільки
моделювання, вивчення та впровадження нового в практику, а й підбір вчителів,
зацікавлених певною проблемою. До її складу можуть входити педагоги як одного
профілю, так і різних. Керівником групи обирається, як правило, найбільш
досвідчений педагог-майстер.
Початковий
етап в організації роботи творчої групи полягає у формуванні мети та завдань,
визначенні тих педагогів, яких цікавить ця проблема і які можуть її
реалізувати.
Зміст
роботи творчої групи визначається, передусім, проблемою, над якою вона
працюватиме, а сама її діяльність складається з таких основних етапів:
Ø
діагностика стану справ
(виявлення рівня знань з проблеми, існуючих недоліків, встановлення причин
їхнього виникнення, можливих шляхів їх подолання, оцінювання існуючих для цього
можливостей та ресурсів);
Ø
моделювання досвіду
(проектування, структурування того, чого ми бажаємо досягти,
включаючи технологію діяльності з
обраної проблеми та ведучу педагогічну ідею досвіду).
·
обґрунтування актуальності та
перспективності;
·
прогнозування та
обґрунтування теоретичної бази;
·
визначення ведучої
педагогічної ідеї;
·
технологію діяльності з
обраної проблеми;
·
прогнозуючі результати.
Ø
визначення членів творчої
групи, які будуть реалізовувати у своїй практичній діяльності розроблену модель
(проведення пошуково-експериментальної роботи);
Ø
апробація моделі на практиці;
Ø
аналіз ходу експерименту,
внесення коректив у роботу вчителя;
Ø
перевірка моделі на практиці
з урахуванням внесених змін;
Ø
підготовка рекомендацій щодо
впровадження сформованого та апробованого досвіду у масову практику.
Основу
діяльності творчої групи становить програмно-цільовий підхід, тобто постановка
мети та визначення програми її досягнення. Як правило, до програми роботи
творчої групи входять проектування та апробація моделі досвіду, який
формується. Модель є наперед заданою схемою, технологією роботи педагогів. Цей
процес включає визначення змісту досвіду, виділення його провідної педагогічної
ідеї, теоретичної бази, узагальнень існуючого досвіду з означеної проблеми,
особливостей місцевих умов, можливостей школи та педагогів. Проектована модель
містить також технологію діяльності педагогів, наукове та методичне
забезпечення створення нового перспективного досвіду.
У
процесі перевірки моделі на практиці (безпосереднього формування досвіду)
важливе значення має не тільки сама модель, її якість, а й індивідуальність
вчителя, який формує досвід.
Це
така творча особистість, яка втілює в собі такі якості:
·
домінуючу роль пізнавальної
мотивації;
·
дослідницьку творчу
активність;
·
можливість прогнозування;
·
можливість досягнень
нетрадиційних, оригінальних рішень;
·
здатність до створення
ідеальних еталонів, які забезпечили б моральні та інтелектуальні оцінки на всіх
рівнях індивідуального розвитку;
·
здатність здійснення рефлексивного
перетворення, розвитку професійної культури.
При
цьому проводиться систематичне спостереження, відстеження, апробація моделі
досвіду. Члени творчої групи аналізують проміжні результати, вносять корективи
в саму модель та технологію її впровадження.
Моделювання
та апробація майбутнього досвіду процес тривалий. Він може зайняти і 2-3 роки.
Але при цьому йде системне відстеження ходу експериментальної діяльності,
створення нового соціального досвіду.
Після
закінчення моделювання нового перспективного педагогічного досвіду проводиться
експертне оцінювання його на засадах загальноприйнятих критеріїв та ознак.
Заключним
етапом роботи творчої групи є узагальнення ППД та підготовка рекомендацій для
масового впровадження його в практику.
Цьому
можуть сприяти організація шкіл перспективного педагогічного досвіду, шкіл
педагогічної майстерності, майстер-класу, педагогічних майстерень, а також
захист досвіду інноваційної діяльності на шкільних, районних, міських,
обласних, Всеукраїнських конкурсах «Вчитель року».
Інноваційна
діяльність в сучасних умовах часто асоціюється з творчою діяльністю, в зв'язку
з тим, що педагогічна інноватика, як правило, - це новації в області освіти, то
це і є передова практика, яка заслуговує на узагальнення, пропаганду та впровадження.
Тому пропонуємо
модель інноваційної діяльності педагога, яка розроблена на засадах
рефлексивно-діяльнісного, соціально-психологічного, індивідуально-творчого
підходів (за рекомендаціями вчених В.А. Сластьоніна, Л.С. Подимової). (див.
схему 4).
Структура інноваційної діяльності вчителя
Для
того, щоб вчитель розвивав свою професійну майстерність, необхідно створити відповідні педагогічні умови в
освітньому закладі, які сприяють прояву і розвитку
творчої індивідуальності вчителя,
формування у нього авторської педагогічної
технології.
До них відносяться:
·
формування
професійного ідеалу і створення на його засадах
індивідуального стилю діяльності;
·
проектування цілісного
навчально-виховного процесу на
засадах
співробітництва, сумісної творчої діяльності всіх його учасників;
співробітництва, сумісної творчої діяльності всіх його учасників;
·
розробка
та використання технологій рефлексивної діяльності учнів і
вчителів в сумісній діяльності;
вчителів в сумісній діяльності;
·
узгодження об'єктивних умов
і індивідуальних особливостей
педагога;
педагога;
·
наявність творчої лабораторії
вчителя. (див. схему 5).
Інноваційна діяльність педагога заслуговує на увагу. Обов'язково слід її відстежити щодо результативності і перевести в статус перспективного досвіду на засадах апробації, в основі якої є критерії та ознаки ППД.
Педагогічний досвід важливо вивчати в динаміці його розвитку.
Методи вивчення сформованого нового досвіду різноманітні.
Пропонуємо систему вивчення його,
яка може бути представлена наступною технологією (див.
схему 6).
Заключним етапом пошуково-дослідницької діяльності
творчої групи, педагогічної лабораторії,
вчителя-майстра є узагальнення сформованого нового перспективного досвіду. Узагальнення і опис його
передбачає наступна технологія:
І. Базова модель досвіду:
а) зміст проблеми (яку
невідповідність в освітньому процесі передбачає усунути автор вирішенням означеної проблеми); обґрунтування
актуальності та перспективності її;
б)
результати, які отримав автор в процесі вирішення проблеми, їх стабільність,
порівняння з минулими;
в)
умови, в яких створювався, формувався досвід з означеної проблеми. А які умови
потрібні для отримання оптимальних результатів?
г) теоретична база досвіду (сучасні
теоретичні ідеї й положення, які слугують науковим обґрунтуванням досвіду);
д) характеристика досвіду за
інноваційним потенціалом:
·
модифікаційний
(такий, який пов’язаний з удосконаленням, раціоналізацією відомих ідей, методик, технологій тощо);
·
комбінаторний
(такий, який передбачає нові конструктивні поєднання відомих ідей, методик
тощо);
·
радикальний, авторський (який передбачає створення нових педагогічних технологій, концепцій тощо).
ІІ.
Інформаційно-педагогічна модель досвіду:
а) технологія діяльності вчителя;
б) провідна педагогічна ідея: центральна, основна думка, яка випливає з
досвіду та передбачає варіативність форм його впровадження.
ІІІ.
Рекомендації щодо впровадження досвіду
в масову
педагогічну практику:
·
досконале
теоретичне вивчення проблеми;
·
методична,
практична підготовка вчителя до реалізації її в навчально-виховному процесі;
·
особистісні
якості педагога і їх вплив на творчу діяльність;
·
індивідуальний
стиль педагогічної діяльності в пошуково-дослідницькій роботі вчителя.
У кожному
освітньому закладі повинна бути чітко систематизована, узагальнена картотека перспективного педагогічного
досвіду Всеукраїнського, обласного, міського, районного, шкільного рівня, яка
орієнтує педагогів на передову шкільну практику.
(дивись схему 7)
7
КАРТКА
ОБЛІКУ ОБ’ЄКТА
ПЕРСПЕКТИВНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІДУ
Повна назва установи, працівник якої має
перспективний досвід
____________________
________________________________________________________________________________
Тема (проблема) досвіду__________________________________________________________
Прізвище,
ім’я, по батькові носія досвіду __________________________________________
Рік народження
_______________Освіта ___________________Фах ____________________
Посада
____________________________ Педагогічний стаж ___________________________
Нагороди, звання
_______________________________________________________________
Наслідки
останньої атестації _____________________________________________________
Зміст досвіду (провідна ідея, мета, новизна, практична значущість, рівень
актуальності тощо) _____________________________________________________________
Характеристика
досвіду за інноваційним потенціалом ______________________________
________________________________________________________________________________
Хто, коли
вивчав досвід _________________________________________________________
Ким схвалений досвід (постанова педради, методичної ради школи, ради райво,
райметодкабінету, колегії управління освіти,
вченої ради ОІППО) ______________________
________________________________________________________________________________
Де
зберігається матеріал досліду
__________________________________________________
Заходи запровадження досвіду (організована школа перспективного досвіду,
творча група, дані методичні рекомендації, створено
відеофільм, проведено семінар, здійснюється наставництво тощо)
____________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________________
Висновки (рівень готовності до розповсюдження, можливі форми подальшого
запровадження тощо) ____________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
Прекрасним
прикладом новаторства у практичній педагогіці була діяльність А.С. Макаренка,
який блискуче узагальнив власний педагогічний досвід, збагативши теорію і
методику виховання оригінальними науковими ідеями. У своїх педагогічних працях
він одним з перших вітчизняних педагогів методологічно обґрунтував роль
передового досвіду, наголошуючи на необхідності тісного взаємозв’язку
теорії та практики, без якого неможливий
розвиток школи.
КРИТЕРІЇ ЩОДО ОЦІНКИ ПЕРСПЕКТИВНОГО
ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІДУ ТА ВИСТУПІВ ПРЕТЕНДЕНТІВ НА КОНКУРСАХ
“УЧИТЕЛЬ РОКУ”
(у балах)
І. Актуальність і перспективність.
Цей критерій обумовлює такі
напрямки досвіду:
·
сприяє
виконанню завдань „Національної Доктрини розвитку освіти”, Всеукраїнської та
обласної програм „Учитель”;
·
дає
можливість прискорити вирішення актуальних проблем педагогічної теорії;
·
допомагає
в подоланні окремих труднощів, що виникають у діяльності працівників освіти
області, району, міста , освітнього закладу.
5 — актуальність проблеми розкрита глибоко і переконливо;
4 — актуальність проблеми розкрита, але слабо
обґрунтована;
3 — актуальність проблеми розкрита частково;
2 — актуальність проблеми не розкрита;
1 — опис досвіду не відповідає проблемі.
ІІ.
Теоретична база досліду.
Це сучасні теоретичні ідеї
та положення, які слугують науковим обґрунтуванням досвіду. Досвід повинен
нести в собі опору на сучасні наукові погляди, висновки, досягнення. Проте він
може і випереджати сучасну практику, в такому випадку досвід повинен мати наукове
пояснення.
III. Наукова значущість.
5 — висновки творчої діяльності, дослідження принципово нові.
Вони відкривають широкі можливості для фундаментальних досліджень і розробок;
4 — висновки в основному нові. Вони доповнюють теоретичні та
практичні положення в навчанні, вихованні та розвитку;
3 — висновки в основному відомі, але мають деякі дані, які
конкретизують ті чи інші теоретичні положення або практичні рекомендації;
0 — висновки дублюють відомі теоретичні положення
або практичні рекомендації.
IV. Наявність елементів новизни та
оригінальності.
5 — рекомендації, правила, алгоритми, технології зовсім нові.
Вони не мають собі аналогів. В педагогічній практиці ще не застосовувалися;
4 — рекомендації, правила, алгоритми, технології в основному нові. Вони розвивають, систематизують
відомі наробки, суттєво доповнюють їх;
3 — рекомендації, правила, алгоритми, технології в основному
відомі. Вони мають деякі уточнення, доповнення, які конкретизують раніше
відомі;
0 — рекомендації, правила, алгоритми, технології,
раніше відомі. Вони повторюються без будь яких уточнень, доповнень, змін тощо.
Характеристика досвіду за
інноваційним потенціалом:
·
модифікаційний
(що пов'язаний з удосконаленням, раціоналізацією відомих методик, ідей тощо);.
·
комбінаторний
(що полягає у нових конструктивних поєднаннях відомих ідей, методик, технологій
тощо);
·
радикальний,
авторський (що передбачає створення нових педагогічних ідей, технологій,
концепцій, методик тощо).
V. Практична значущість досвіду.
5 — практичний матеріал відповідає обраній проблемі, всебічно
охоплює її, відповідає вимогам нових і новітніх підходів до проблеми, шляхи
вирішення проблеми розкриті;
4 — практичний матеріал відповідає обраній проблемі, вимогам
нових і новітніх підходів і наукових досліджень з означеної проблеми, але лише
частково висвітлює шляхи її вирішення;
3 — практичний матеріал відповідає обраній
проблемі, але відсутні посилання на нові й новітні підходи в її вирішенні;
2 — практичний матеріал лише частково відповідає проблемі
досвіду;
1 — практичний матеріал не відповідає проблемі досвіду;
0 — практичний додаток відсутній.
VI. Результативність:
а) висока ефективність. Досвід може бути визнаний перспективним,
передовим лише тоді, коли педагогом досягнуті вищі, ніж типові, характерні для
масової практики результати навчання, виховання та розвитку дітей;
б) стабільність результатів. Виявлений перспективний педагогічний
досвід повинен характеризуватися стабільністю високоефективних результатів
освітнього процесу;
в) збалансованість і комплексність результатів. Це вельми важлива
ознака для відбору ППД; вона дає змогу встановити його складові частини,
причинно-наслідкові зв'язки між ними, за яких умов такий досвід досягнутий,
визначити рівень розвитку кожної складової, ефективність їх взаємодії у
цілісній системі;
г) раціональність витрат часу, зусиль, засобів. Ця ознака пов'язана
з подоланням перевантаження педагога й дитини. ППД передбачає високі результати,
але досягнуті за розумної інтенсифікації зусиль, засобів і за раціонального
використання часу.
VII.
Можливість
творчого наслідування досвіду іншими.
В узагальнених матеріалах
обов'язково треба висвітлити провідну педагогічну
ідею — це центральна, основна думка, яка випливає з досвіду й обумовлює
варіативність форм його застосування, впровадження.
Масштаби та можливості впровадження
Досвід може бути впроваджений:
5 — в масштабі України;
4 — в масштабі області, району;
3 — в масштабі освітнього закладу;
0 — не може бути впроваджений в практику.
VIII. Відеокасета,
аудіо касета, фотокартки.
5 — відповідають проблемі досвіду, глибоко, системно
розкривають шляхи вирішення проблеми;
4 —
шляхи вирішення проблеми
висвітлені, але недоказово, непереконливо;
3 —
матеріали розкривають
часткове вирішення проблеми;
2 — матеріали мають оглядовий характер;
1 — наявність лише карток;
0 — матеріали відсутні.
IX.
Захист
претендентами ППД.
5 — захист досвіду проводиться з урахуванням критеріїв та
ознак ППД, аргументовано, з використанням демонстраційних матеріалів;
4 — захист досвіду частково обґрунтовується критеріями та ознаками
ППД, але демонстраційні матеріали доповнюють та аргументують його;
3 — в захисті досвіду поверхово використовуються критерії
та ознаки ППД. Не аргументується ідея, яка випливає з досвіду і обумовлює
варіативність форм його застосування. Демонстраційний матеріал частково
відповідає проблемі.
2 — захист досвіду проводиться без
урахування критеріїв та ознак ППД. Демонстраційний матеріал не відповідає сучасним
вимогам вирішення проблеми.
“ЗАТВЕРДЖЕНО” науково-методичною
радою ЗОІППО від 24.06. 2003р.
Протокол № 4
Положення
про обласну школу педагогічної
майстерності
при Запорізькому обласному
інституті післядипломної
педагогічної освіти
Закон України "Про
освіту", закон України "Про загальну середню освіту" гостро
поставили питання про необхідність впровадження досягнень науки та перспективного
педагогічного досвіду в практику роботи у процесі розбудови Української
національної школи.
Забезпечення переходу від стихійного пошуку носіїв перспективного
педагогічного досвіду до моделювання і проектування його – це один із
найефективніших і найперспективніших шляхів органічного поєднання досягнень
педагогічної науки й передової практики, що сприяє створенню нового соціального
досвіду.
Об'єктивними передумовами успішного
вирішення проблеми є створення обласної школи педагогічної майстерності, що
передбачає тимчасове об'єднання педагогічних працівників на громадських
засадах.
Мета
створення:
-
об’єднання
педагогів-дослідників для науково-практичного пошуку;
-
координація
науково-практичних і методичних досліджень з
психолого-педагогічної тематики;
-
удосконалення
професійної майстерності;
-
аналіз,
узагальнення та розповсюдження нового перспективного педагогічного досвіду,
створеного на засадах розробок науки й ідей передової практики.
Організаційно-функціональна структура.
1. Обласна школа педагогічної майстерності є структурною одиницею
науково-методичної ради Запорізького обласного інституту післядипломної
педагогічної освіти і функціонально підкоряється їй.
2. Основні вимоги щодо вибору теми (проблеми) для науково-дослідницької
роботи є:
-
актуальність і
соціальна значущість;
- новизна, прогресивність;
- перспективність.
3. Комплектація обласної шкільної педагогічної майстерності здійснюється за поданням
районних (міських) методичних кабінетів, які рекомендують творчу особистість,
яка втілює в собі:
-
домінуючу роль
пізнавальної мотивації;
-
дослідницьку
творчу активність;
-
можливість
прогнозування;
-
можливість
досягнень нетрадиційних, оригінальних рішень;
-
здатність до
створення ідеальних еталонів, які забезпечили б моральні та
інтелектуальні оцінки на
всіх рівнях індивідуального
розвитку;
-
здатність
здійснення рефлексивного перетворення, розвитку професійної культури.
4. Зарахування слухачів до обласної
школи педагогічної майстерності оформлюється наказом обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти.
Основні напрямки
Науково-дослідницька робота:
-
дослідження
педагогічних, психологічних, соціальних, філософських проблем, які актуальні та
практично значущі для забезпечення інноваційних процесів в освітньому закладі;
-
написання
наукових статей, доповідей,
виступів на конференціях;
-
створення
нових систем, засобів навчання, виховання, управління;
-
керівництво
проблемною творчою групою на місцях;
-
апробація та
впровадження перспективного педагогічного досвіду, що сприяє створенню,
моделюванню нового соціального досвіду.
Методична робота:
-
науково-методичне обґрунтування нових
педагогічних технологій;
-
розробка
дидактичних матеріалів, навчальних посібників, методичних рекомендацій з
окремих предметів, курсів, тем;
-
розробка
інтегрованих і синтезованих програм;
-
організаційно-методична
робота за завданням кафедри на місцях
(в навчальних закладах, РМО тощо).
Пропагандистська діяльність:
-
участь у
роботі педагогічних читань,
педагогічних конференцій;
-
підготовка
статей для педагогічної преси;
-
виступи з
проблеми на МО, педагогічних нарадах та творчих групах.
Видавнича діяльність:
-
підготовка і
видання методичних посібників, розробок, наукових статей.
Науково-методичне керівництво
обласними школами педагогічної
майстерності здійснюється кафедрами ЗОІППО.
Критерії ефективності діяльності визначаються:
1. Науковими статтями.
2. Методичними рекомендаціями.
3. Рішенням науково-методичної
ради або наказом обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.
“ЗАТВЕРДЖЕНО”
науково-методичною радою ЗОІППО
протокол № 1
від «18» лютого 2005 р.
ПОЛОЖЕННЯ ПРО ОБЛАСНУ ШКОЛУ
ПЕРСПЕКТИВНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІДУ
при Запорізькому обласному інституті
післядипломної педагогічної освіти
Закон України
“Про освіту”, закон України “Про загальну середню освіту” гостро поставили
питання про необхідність розвитку ініціативи, творчості педагогів на
засадах інтеграції розробок науки й ідей
передової практики у процесі розбудови української національної школи.
В закладах
освіти є така важлива форма методичної роботи
як школи перспективного педагогічного досвіду, які сприяють підвищенню кваліфікації вчителів,
вихователів, керівників шкіл та дошкільних закладів освіти.
Обласні школи перспективного
педагогічного досвіду створюються
обласним інститутом післядипломної
педагогічної освіти за результатами зразкового досвіду, який вивчений методистами і схвалений науково-методичною радою інституту.
За інноваційним потенціалом він може
бути:
–
модифікований, що
пов’язаний із удосконаленням,
раціоналізацією відомих методик, ідей
тощо;
–
комбінаційний, що
полягає у нових конструктивних
поєднаннях відомих ідей, концепцій, технологій тощо;
–
авторський, радикальний,
який висвітлює нові шляхи у розв’язанні
педагогічних завдань, нові ідеї, концепції, технології, раніше невідомі
педагогічній науці і шкільній практиці.
Керівником
обласної школи ППД призначається особа, досвід якої вивчений і узагальнений на
теоретичному або методичному рівні.
Теоретичний
рівень повинен висвітлювати систематизацію та
науковий аналіз технології реалізації педагогічної ідеї, що лежить в основі
досвіду. Таке узагальнення передбачає
виявлення сутності досвіду, його основних елементів і причинно-наслідкових
зв’язків між ними, розкриття його
практичної новизни і значення щодо
збагачення педагогічної теорії,
визначення ролі й місця означеного досвіду в функціонуванні цілісного освітнього процесу.
Методичний рівень передбачає показ системи конкретних педагогічних дій авторів досвіду, їх педагогічну
технологію. Необхідно прослідковувати зв’язок
між метою даної педагогічної діяльності, принципами та засобами її досягнення й отриманими результатами.
Узагальнення передбачає розкриття провідної педагогічної ідеї досвіду,
виділення головного, найбільш суттєвого в діяльності педагога, характеристику
умов, які забезпечують досягнення оптимальних результатів.
Обласна школа перспективного
педагогічного досвіду працює з постійним складом слухачів (10-15 осіб) за
певним навчальним планом і розкладом
занять упродовж 2-3 років (в залежності від
складності ідеї, яка впроваджується) з періодичністю 4 заняття на рік
(упродовж року).
Навчальний план складається керівником
школи разом із методистом-куратором
ОІППО, який затверджується ректором
інституту.
Зарахування слухачів до обласної школи
ППД проводиться обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти за рекомендацією районних (міських) методичних кабінетів, які
повинні орієнтуватися на творчу особистість, яка втілює в собі:
–
домінуючу роль
пізнавальної мотивації;
–
дослідницьку
творчу активність;
–
можливість
прогнозування;
–
можливість
досягнення нетрадиційних, оригінальних рішень;
–
здатність до створення ідеальних еталонів, які
забезпечили б моральні та інтелектуальні
оцінки на всіх рівнях індивідуального розвитку;
–
здатність
здійснення рефлексивного перетворення, розвитку професійної культури.
У школах
перспективного педагогічного досвіду застосовуються традиційні й нетрадиційні форми науково-методичної
роботи зі слухачами:
–
теоретична підготовка слухачів з
метою свідомого, грамотного сприймання провідної ідеї досвіду (лекції,
семінари, самостійне опрацювання
літератури тощо);
–
відвідування слухачами уроків,
позакласних заходів у керівника школи
перспективного досвіду з метою вивчення його педагогічної технології;
–
практичні заняття щодо розробки
уроків та позакласних заходів,
виготовлення дидактичного, роздаткового, наочного матеріалу;
–
дискусії, “Круглі столи”, ділові
та рольові ігри, вирішення педагогічних ситуацій, співбесіди, консультації
тощо;
–
відвідування керівником школи або
методистом-куратором занять у слухачів з метою корекції впровадженого досвіду;
–
застосовування своєрідних
“домашніх завдань”, що самостійно виконують слухачі у період між заняттями;
–
навчання слухачів прогнозуванню,
самоаналізу, експертизі інноваційної діяльності на засадах вивченого та впровадженого досвіду, захисту авторських інновацій.
Науково-методичне
керівництво обласними школами ППД здійснюють методисти ЗОІППО.
Критерії
ефективності діяльності школи ППД визначаються
методичними рекомендаціями або рішенням
науково-методичної ради ЗОІППО.
Картка
перспективного педагогічного досвіду
Запорізький
обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
Адреса досвіду:
69035 м .Запоріжжя
вул.40-років Радянської України, 57-А
тел.33-51-75
Автор досвіду: Обласна
творча група керівників освітніх закладів (науковий керівник Ніколаєвська Р.М.,
старший викладач кафедри педагогічної майстерності ЗОІППО).
Тема досвіду: Перспективний педагогічний досвід як фактор
розвитку педагогічної майстерності.
Базова модель досвіду:
Актуальність
і перспективність досвіду зумовлені законом України «Про освіту», «Про
загальну середню освіту», де гостро поставлене питання про розбудову
української національної школи на засадах інтеграції науки і передової
практики.
Згідно програми науково-дослідницької
діяльності творча група дослідила можливості розвитку педагогічної майстерності
в умовах післядипломної освіти на засадах трансформування ідей науки і
передової практики, що сприяло створенню
нового соціального досвіду.
Теоретичною базою досвіду є наукові розробки провідних
вчених з проблеми ППД: А.С. Макаренка, В.О. Сухомлинського, М.Ю. Красовицького,
Я.С. Турбовського, В.І. Бондара, М.Н. Скаткіна, І.П. Жерносєка тощо.
Результат діяльності творчої групи це
розроблені:
·
критерії та показники авторської школи;
·
акмеологічна програма розвитку і
саморозвитку управлінської майстерності керівника освітнього закладу;
·
технологія моделювання, корекції ППД;
·
технології захисту авторських інновацій
тощо.
На засадах досвіду роботи творчої групи згідно з наказом ЗОУОН № 05 від
04.01.2001р. працюють обласні школи педагогічної майстерності з проблеми
„Інноваційні процеси в освітньому закладі та технологія управління ними”, вони
сприяють пропаганді, поширенню та впровадженню творчих знахідок і розробок.
За інноваційним потенціалом досвід ─ авторський:
Інформаційно-педагогічна
модель досвіду.
Технологія діяльності творчої групи змодельована
в дослідно-експериментальній програмі, яка висвітлює гіпотезу: якщо основними завданнями
функціонування системи післядипломної педагогічної освіти є створення нового
соціального досвіду в галузі освіти то
розвиток педагогічної майстерності являє собою генеральний напрямок цього процесу,
так як він дає прирощення соціального досвіду, а саме: ставлення нових компонентів
педагогічної свідомості, формування нового досвіду педагогічної діяльності,
розвиток творчого мислення педагога.
Провідна педагогічна ідея – моделювання нового соціального
досвіду на засадах інтеграції розробок науки та
ідей передової практики.
Досвід затверджений на засіданні кафедри педагогічної майстерності
ЗОІППО.
ЛИТЕРАТУРА.
1. Актуальні проблеми становлення і розвитку
національної школи. – К., 1992.
2. Ангеловский К. Учителя и инновации: Кн. для
учителя. – М., 1991.
3. Байкова Л.А., Гребенкина Л.К. Педагогическое
мастерство и педагогические технологии. – М., 2001.
4. Гарщунский Б.С.
Педагогическая прогностика: Методология, теория и практика – К, 1986.
5. Гребенкина Л.К.
Педагогическое творчество и педагогический опыт: теория, практика, технология. – М., 2004.
6. Денисюк В. Передовий досвід. П’ять проблем
впровадження / ж. Директор школи № 12, 2001.
7.
Жерносєк
І.П. Ознаки та критерії передового педагогічного досвіду // Науково-методична
робота в загальноосвітній школі. – К., 1998.
8. Загвязинский В.И. Педагогическое предвидение.
– М.,1987.
9. Изучение,
обобщение и внедрение передового педагогического опыта: Методические
рекомендации. – Запорожье, 1987.
10. Кан-Калик
В.А., Никандров Н.Д. Педагогическое творчество. – М., 1990.
11. Красовицкий
М. Ю. Моделирование и
выращивание передового педагогического опыта: Методические
рекомендации. – К., 1989.
12.
Макаренко А.С. Некоторые
выводы из моего педагогического опыта. // Соч. – М., 1958. Т.5. – С. 233-234.
13.
Макаренко А.С. О моем опыте.
// Соч. – М., 1958. Т.5. – С. 286-269.
14.
Ніколаєвська
Р.М. Перспективний педагогічний досвід // Методичні рекомендації щодо до
організації та змісту освітнього процесу в навчально виховних закладах
Запорізької області в 2003/04 навчальному році – Запоріжжя, 2003.
15.
Передовий педагогічний досвід: теорія i методика // Під
ред. Момот Л.П.– К., 1990.
16. Педагогічний пошук: Інформаційний анотований
каталог перспективного педагогічного досвіду
освітніх закладів Запорізької області. Випуск №5 // Під. ред. Ніколаєвської
Р.М. – Запоріжжя, 2004.
17.
Скок Г.Б. Как проанализировать собственную педагогическую
деятельность. – М, 1991.
18.
Станиславский К.С. Работа
актера над собой. // Собр. соч.: В 8 т. – М., 1954. Т. 2, 3.
19.
Степихова
В.А. Педагогические мастерские. – Санкт-Петербург, 1992.
20.
Сухомлинский В.А. Сто
советов учителю. – Ижевск, 1981. – С.10.
21.
Турбовской
Я.С. Комплекс методик изучения и обобщения педагогического опыта на
диагностической основе // Методические рекомендации. – М., 1989.
22.
Третьяков
П.И. Управление школой по результатам. – М., 1997.
23.
Управление развитием школы // Под ред. Поташника М.М.,
Лазарева B.C. – М., 1995.
24.
Шишов С.Е., Кальней В.А. Мониторинг качества образования
в школе. – М, 1999.
25.
Шерайзина
P.M., Марон А.Е. Педагогический анализ и экспертиза инновационной деятельности
учителя. – Новгород, 1994.
26. Юсуфбекова Н.Р. Общие основы педагогической
инноватики: опыт, разработки теории инновационных процессов в образовании. –
М., 1991.
Комментариев нет:
Отправить комментарий