курсова робота з хімії ЗЗШ 65 Плясецька Яна Сергііївна березень 2013 рік

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «ЗАПОРІЗЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ

 ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ»

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ

КУРСОВА  РОБОТА

з теми

ВИКОРИСТАННЯ ПРОЕКТНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ   

ПРИ ВИКЛАДАННІ

ПРИРОДНИЧО-МАТЕМАТИЧНИХ НАУК

Виконав:

Плясецька Яна Сергіївна

Вчитель біологїЇ та хімії

Спеціаліст II категорії

Запорізька загальноосвітня школа

I-III ступенів № 65

Запорізької  міської  ради 

Запорізької  області

Перевірив:

Дехтяренко Світлана Григорівна

Старший викладач

кафедри дидактики та методик навчання

природничо-математичних дисциплин

                                                          Запоріжжя,  2013
                                                       ЗМІСТ
Вступ_____________________________________________________________ 5

РОЗДІЛ 1. Комп’ютеризація освіти та впровадження програми «Intel® Навчання для майбутнього»___________________________________________6

1.1. Історія виникнення методу________________________________________10

1.2. Використання методу проектів на уроках біології та хімії______________12

1.3.Приклади успішного впровадження програми «Intel® Навчання для майбутнього» ______________________________________________________19

1.4.Підготовка майбутнього учителя до використання інформаційно-комунікаційних технологій і програма «Intel® Навчання для майбутнього»__ 20

1.5.Роль дослідження в реалізації навчальних проектів____________________25

РОЗДІЛ 2. Метод проектів як педагогічна технологія ____________________ 32

2.1. Використання інформаційних технологій навчання у викладанні біології

та хімії____________________________________________________________ 37

2.2. Сучасний урок біології та хімії:  теорія і практика____________________ 44

2.3.Новітні технології дають можливість отримати  позитивний результат в освітньому процесі _________________________________________________ 49

2.4. Використання методу проектів на уроках хімії ______________________ 49

ВИСНОВКИ_______________________________________________________55
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ________________________________ 56

РЕФЕРАТ

Курсова робота: с  57,  джерел – 15

Мета дослідження: упровадження комп'ютерних технологій у на­вчальний процесс при викладанні  природничо-математичних наук. Розкрити особливості використання методу проектів і обґрунтувати переваги його впровадження на уроках хімії.

Об'єкт дослідження: використовувати метод проектів під час роботи з навчальною інформацією, засто­совуючи комп'ютерні технології.

Предмет дослідження: застосування новітніх інформаційних технологій дасть можливість забезпечити позитивні зміни в освітньому процесі.

Мета дослідження зумовила вирішення наступного завдання: упровадження методу проектів у навчальний процес сприяє виробленню дослідницьких навичок у школярів, розвиває пізнавальний інтерес, привчає до самостійного виконання поставлених завдань.

Методи дослідження: Досвід роботи спрямований на розв’язання проблеми запровадження комп’ютерних технологій в навчально-виховний процес.

Актуальність дослідження: полягає в тому, що нові умови життя вимагають від випускника добре орієнтуватися в інформаційних потоках, приймати самостійні рішення при виборі тих чи інших варіантів поведінки та діяльності.

     Отже, такі якості особистості учня школи, як начитаність та орієнтованість, самостійність, різноманітна творча діяльність, у тому числі й пізнавальна, творчий і самостійний підхід до прийняття рішення при виборі, відповідальність за прийняте рішення стають найціннішим капіталом не тільки кожної окремої особи, але й суспільства в цілому.

Актуальним завданням сьогодення в галузі освіти є підготовка

людини, здатної творити і сприймати зміни, нововведення, налаштовані на

набуття ціннісно значущих компетенцій, небхідних їй спочатку для

самовизначення у виборі профілю навчання, а потім і професійного

самовизначення [3, с. 2].

Огляд досліджень і публікацій. Як засвідчує аналіз науково-методичної літератури, метод проектів був запропонований американськими вченими Дж.Дьюї та В.Х.Кілпатріком й успішно застосований у педагогічній практиці

[4, с. 92]. Проблема використання методів проектів на сучасному етапі

розглядається у працях В.П.Безпалько, О.В.Богомолова, В.Н.Буркова,

А.В.Леонтовича, Н.Ю.Пахомова, О.В Тагліної.

Постановка проблеми. Важливою особливістю навчання хімії в  школі є тлумачення її як загальнокультурної цінності й інструменту пізнання навколишнього світу і самого себе. Навчання за своєю ідеєю передбачає суттєве посилення самостійної, пізнавальної і практичної діяльності з використанням активних методів

навчання [1, с. 6].

На особливу увагу заслуговує метод проектів, оскільки створює

умови, коли учень може самостійно здобувати нові знання чи

застосовувати набуті раніше. Він стимулює інтерес школярів до певних

проблем, що передбачає оволодіння відповідною сумою знань і допомагає

побачити їх практичну цінність.

КОМП'ЮТЕРІЗАЦІЯ ОСВІТИ, ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ, КОМП'ЮТЕРНІ ТЕХНОЛОГІЇ, МЕТОД ПРОЕКТІВ, «INTEL. НАВЧАННЯ ДЛЯ МАЙБУТНЬОГО»,

                                                         ВСТУП

Розвиток сучасної науки і техніки ставить перед школою нові завдання. Випускник сучасної школи, який житиме і працюватиме в новому тисячолітті, повинен володіти певними якостями, зокрема:

·  самостійно набувати необхідні знання, вміло застосовуючи їх на практиці для розв'язування назрілих проблем;

·  критично мислити, уміти бачити труднощі і шукати шляхи їх подолання;

·  грамотно працювати з інформацією;

·  бути комунікабельним, контактним у різних соціальних групах;

·  самостійно працювати над розвитком власного інтелекту, культурного і морального рівня.

Сформувати такі якості можливо лише через особистісно орієнтовані технології, оскільки навчання, орієнтоване на середнього учня, засвоєння і відтворення ним знань, умінь та навичок, не може задовольнити сучасні потреби. Особистісно орієнтоване навчання - це навчання, у якому особистіть учня перебуває в центрі уваги вчителя, психолога, і саме пізнавальна діяльність, а не викладання, є визначальною. Традиційна парадигма "вчитель - підручник - учень" заміняється новою - "учень - підручник - учитель".

У навчальному процесі вчитель виступає в новій ролі - організатора самостійної активної пізнавальної діяльності учнів, компетентного помічника і консультанта. Його досвід і професійні вміння повинні бути спрямовані не тільки на контроль знань і вмінь школярів, а й на діагностику їхньої діяльності.

Особистісно орієнтоване навчання за своєю суттю є диференційованим підходом до учнів на основі посильних вимог з урахуванням їхніх інтересів, рівня інтелектуального розвитку, підготовки з хімії, здібностей і задатків. [8,9].

РОЗДІЛ 1. Комп’ютеризація освіти та впровадження програми «Intel® Навчання для майбутнього»

Мабуть, не можна заперечувати той факт, що вже років 20 тому в школу прийшов комп’ютер. Спочатку ставилися до нього як до рідкісного дива, що замикалося в кабінеті директора й охоронялося за сімома замками. Поступово їх ставало більше, з’явилися комп’ютерні класи, в яких учнів навчали основам інформатики, мотивуючи необхідність оволодіння уміннями й навичками користування комп’ютером на тільки тотальним переходом на цей вид технічного забезпечення в усіх сферах людської діяльності в Україні, але передовсім намаганням підвищити ефективність навчального процесу за допомогою цьлого технічною дива.

      Сьогодні державна стратегія щодо комп’ютеризації освіти залишається незмінною, чисельність комп’ютерних класів зростає з року з рік, та невирішеною залишається проблема розробки навчальних програм, використання яких дало б змогу суттєво підвищити рівень зацікавлення навчанням та удосконалити розвиток практичних умінь і навичок, необхідних випускникам шкіл у їхній майбутній діяльності.

     Проблема запровадження комп’ютерних технологій у навчанні останнім часом набуває ознак довготривалої кампанії, що затяглась у часі.

      Зрушити її з місця тільки декларативним шляхом (заслуховуванням на шкільних педрадах, обговоренням у рамках численних заходів районних і обласних методичних служб, підвищенням вимог до вчителя, який мав би забезпечити комп’ютерний супровід майже кожній навчальній темі) неможливо. Штурмовщина і кампанійщина ніколи не давали позитивного результату. За відсутності державних навчальних програм, розроблених фахівцями (теоретично вони існують, але придбати їх для практичного застосування вкрай обтяжливо для школи через недоступність цін) вчителі намагаються створювати свої, але за браком відповідних знань, умінь і досвіду їхні доморощені проекти призводять до використання комп’ютера як традиційного засобу наочності (такого собі модифікованою приладу для демонстрації слайдів із необхідною навчальною інформацією).

      Закономірно виникає запитання про доцільність, такого використання новітньої техніки в школі з огляду ще й на необхідність дотримання правил безпеки в процесі роботи а нею. Навіщо зайвий раз використовувати комп’ютер там, де без цього можна й обійтись. Говорячи про використання комп’ютерних технологій у школі, ми ж, насправді, розуміємо зовсім інша – не споглядання картинок, відтворених на моніторі, а набуття конкретних практичних умінь і навичок самостійного здобування навчальної інформації, її аналізу й синтезу з виходом на самоспині узагальнення й висновки, продукування й реалізацію власних ідей, втілених у навчальних проектах, що насамкінець має сприяти розвитку розумових здібностей учнів.
      Не секрет, що сучасні учні краще за вчителів володіють комп'ютерною технікою, не секрет, що частіше за вчителів мандрують просторами інтернету й не завжди з чесними намірами, які зводяться більше до того, щоб «скачати» готову інформацію для використання на уроці, видав її за результат власної розумової праці.

Іншими словами, комп'ютерне диво сприймається багатьма учнями, а ще більше студентами, як засіб здатний значно полегшити шкільне й студентське життя. Сьогодні ми всі є свідками такого небезпечного явища, як паразитування на здобутках чужої праці, вдавання до плагіату без особливих докорів совісті, тим паче, що доведення факту крадіжки інтелектуальної власності практично унеможливлюється через неосяжність і незахищеність інформаційного простору інтернету.

     То чи може комп’ютер посприяти не плеканню сумнівних устремлінь, а розвитку творчих здібностей учнів за умови, що вчитель-предметник не завжди на рівні учителя інформатики, а ще більше професійного програміста володіє цією сучасною технікою?

     Може, якщо пройде відповідну підготовку, зокрема на курсах підвищення кваліфікації за програмою «Intel. Навчання для майбутнього», мета якої й полягає у наданні практичної допомоги вчителю в оволодінні комп’ютерними технологіями.
     Розпочнемо з того, що мені довелося навчатися за пропонованою програмою, досягти певного результату та зробити такі висновки:

·           вивчення навчальних тем із біології може бути ефективнішим за комп’ютерної підтримки;

·           використання комп’ютерних технологій є доцільним у процесі реалізації навчальних проектів (індивідуальних та групових);

·           метод комп’ютерних проектів краще запроваджувати в профільних (філологічних) класах.

Робота за програмою Intel спонукає до виконання циклів завдань (модулів), рішення яких формує уявлення про зміст та послідовність їх виконання учасниками проекту вчителем та учнями. Створення регламентуючих документів вчителем дає змогу серйозно продумати всі етапи виконання проектної роботи (план навчального проекту, графік виконання, створення дидактичних матеріалів для учнів та вчителя тощо), забезпечити рівень доступності завдань шляхом їх адаптації для шкільної аудиторії.

     Робота за програмою Intel дає змогу вчителю взяти участь в апробації власного проекту, ретельно продумати критерії оцінювання виконуваної - учнем (учнями) роботи.

     У процесі роботи над проектом учитель набуває умінь та навичок користувача комп’ютера, вчиться здійснювати пошук необхідної інформації в Інтернеті.

      Участь у проекті учня (учнів) складається з виконання таких видів роботи;

-    пошукова робота (Інтернат, бібліотеки, інші джерела інформації);

- опрацювання знайденої інформації (читання — структурування — систематизація — аналіз — синтез – інтерпретація — висновки);

-    розробка презентації проекта, публікації та веб-сайта;

-  доповідь на учнівській конференції або участь у позакласному заході.

     Як бачимо, робота над проектом вимагає від учня серйозної, кропіткої праці, сприяє розвитку розумових здібностей у ході виконання розумових операцій, формуванню професійних навичок (дослідника, журналіста, редактора, коректора, дизайнера, рекламодавця тощо).

Так, учні дізнаються про опрацювання зібраного матеріалу, це дає змогу відібрати найцікавіше для розробки презентації, публікації та веб-сайта.

До речі, програма Intel пропонує моделі цих видів робит шляхом вибору, конструювання, структурування. Учень (учні) створює свій оригінальний варіант за змістом, регламентованим обсягом, у кольорах, що йому імпонують, з зібраними самостійно ілюстраціями, анімаціями, схемами, графіками тощо.

     Але найбільшим здобутком учня є знання, и знання, отримані в ході пошуку, які він уміло використає і в повному обсязі на учнівській конференції під час презентації проекту.

    Отже, якщо грамотно підійти до вирішення проблеми запровадження інноваційних технологій у навчанні, то можна досягти позитивних результатов, які, власно, будуть найкращим показником якості знань [11].

1.1.  Історія виникнення методу

Альтернативою традиційним методом навчання може бути метод проектів. Цей метод не можна назвати принципово новим, адже істинної інновації в галузі педагогіки - явище надзвичайно рідкісне. Як правило, це розгляд на новому витку педагогічних, соціальних, культурних досягнень, давно забутих педагогічних істин, які використовувалися в інших умовах.

Метод проектів завжди орієнтований на самостійну роботу учнів-індивідуальну, групову, парну, яку учні виконують протягом певного часу. Цей метод органічно поєднується з груповим підходом до навчання. Якщо говорити про метод проектів як педагогічну технологію, то вона включає в себе сукупність дослідницьких, пошукових, проблемних методів, творчих за своєю суттю.

Метод проектів виник у 20-х роках минулого століття в США. Його називали ще методом проблем.

Засновником методу проектів вважається американський педагог В. Кільпатрик. Його робота започаткувала цілу педагогічну бібліотеку, яка присвячена цій методиці. Біля витоків проекту також стояли і російські вчені-педагоги В.М. Шульгін, Н.К.Крупська, Б.В. Ігнатьєв, М.В. Крупеніна, Є.Г. Кагаров. Доля методу проектів була досить складною. У 20-х роках XX ст. метод привернув увагу радянських педагогів, які вважали, що, критично перероблений, він зможе забезпечити розвиток творчої ініціативи та самостійності учнів у навчанні і сприятиме встановленню зв’язку між здобутими учнями знаннями й набутими уміннями та застосуванням їх на практиці. Прихильники методу проектів проголосили його єдиним засобом перетворення "школи навчання" на "школу життя"

Універсалізація методу проектів і розвиток комплексної системи навчання призвели до того, що навчальні предмети відхилялися, систематичне засвоєння знань під керівництвом учителя на уроці підмінювалося роботою над завданнями, і рівень загальноосвітньої підготовки школярів стрімко знизився. Після цього, у 30-х роках, метод проектів було заборонено, що сприяло забуттю "заседжених" ідей.

На жаль, залишилося непоміченим та невикористаним усе позитивне, що пов’язане з розробкою методу проектів у зарубіжній та вітчизняній педагогіці, а також у практиці виховання.

У чому ж суть і специфіка методу проектів?

У "Російській енциклопедії" метод проектів означається як "система навчання, за якої учні здобувають знання і набувають уміння в процесі планування та виконання завдань проектів, які поступово ускладнюються"(т. 1 ,с.567).

Є. Г. Кагаров у 1926 р. зазначив:" Що таке метод проектів? Термін цей використовують в американській літературі у різних, нерідко найсуперечливіших значеннях. Найповніше означення цього поняття таке: "Проект є будь-яка дія, що здійснюється від щирого серця і з визначеною метою...". Тобто виконання проекту вимагає від учня діяльності "від щирого серця", що є визначальним чинником під час здійснення поставленої мети. Учений указує на типові ознаки методу проектів.

·  Основний принцип методу проектів полягає в тому, що вихідним пунктом навчання мають виступати дитячі інтереси сьогодення.

·  Шкільні проекти є ніби копіями різних боків господарського життя країни, чим зумовлюється службове підпорядкування їм так званих шкільних предметів: письмо, рахування, читання.

·  Велике педагогічне значення має місце, яке відводить метод проектів принципу самостійності та роботі учня "від щирого серця". Увага дітей увесь час утримується напруженою, від них вимагається постійна активна робота, вони мають самі собі намітити програму занять та інтенсивно її виконувати для того, щоб успішно проробити одне завдання і переходити до іншого.

·  Проект є поєднанням теорії й практики, він полягає не лише в постановці певного розумового завдання, а й у практичному його виконанні.

У розробках М.В. Крупеніної метод проектів подається як такий, що комплексно реалізує низку педагогічних принципів: самостійність, співпрацю дітей та дорослих, діяльнісний підхід, актуалізацію суб'єктної позиції дитини в педагогічному процесі, взаємозв'язки педагогічного процесу з навколишнім середовищем [13].

1.2. Використання методу проектів на уроках біології та хімії

Упровадження комп'ютерних технологій у на­вчальний процес дає змогу змінити підходи до добору методів та форм його організації. Ми пропонуємо використовувати метод проектів під час роботи з навчальною інформацією, засто­совуючи комп'ютерні технології.

Метод проектів виник ще в 20-х роках мину­лого століття у США. Його називали також методом проблем і пов'язували з ідеями гума­ністичного спрямування в філософії й освіті, розробленими американським філософом і педа­гогом Дж. Дьюї та його учнем В. X. Кілпатриком. Дж. Дьюї намагався побудувати навчання на ак­тивній основі, щоб зацікавити дітей, залучити їх до знань, навчити застосовувати здобуті знання в повсякденному житті.

Останнім часом цьому методу приділяється належна увага і в нашій країні.

Як показав ретроспективний аналіз, упрова­дження методу проектів у навчальний процес сприяє виробленню дослідницьких навичок у школярів, розвиває пізнавальний інтерес, привчає до самостійного виконання поставлених завдань.

Цю думку підтверджує наукове обґрунту­вання поняття методу проектів, ще раз дає змогу переконатися в доцільності його застосування.

Наприклад, у словнику понять та термінів «Інтернет школи» дається таке означення: «Метод про­ектів — це одна із особистісно орієнтованих тех­нологій, спосіб організації самостійної діяльності учнів, спрямований на розв'язування завдань на­вчального проекту, який інтегрує в собі проблем­ний підхід, групові форми роботи, презентативні, дослідницькі, пошукові та інші методики»

Т. В. Буджак, Є. С. Полат методом проектів на­зивають спосіб досягнення дидактичної мети через детальну розробку проблеми (технологію), яка має завершитися реальним, практичним результатом, оформленим тим чи іншим чином.

Під методом проектів І. Чечель розуміє педаго­гічну технологію, орієнтовану не на інтеграцію фактичних знань, а на їх застосування та здобут­тя нових (іноді й шляхом самоосвіти).

Учитель вищої категорії С. Полякова вважає, що метод проектів — це система навчання, при якій учні здобувають знання у процесі плануван­ня та виконання практичних завдань, що поступово ускладнюються.

А. О. Хромов методом проектів називає систе­му навчання, гнучку модель організації навчаль­ного процесу, орієнтовану на творчу самореалізацію особистості учня, розвиток його інтелектуаль­них і фізичних можливостей, вольових якостей та творчих здібностей у процесі створення нових то­варів і послуг під контролем учителя, яким прита­манна об'єктивна та суб'єктивна новизна, які ма­ють практичне значення.

Н. В. Лисова, Н. Є. Лобанова, Л. О. Хуртенко зазначають, що в основі методу проектів лежить розвиток пізнавальних навичок учнів, умінь са­мостійно конструювати свої знання й орієнтува­тися в інформаційному просторі, розвиток критич­ного мислення. [7,9,11].

У результаті аналізу літературних джерел нами виявлено переваги методу проектів.

До них нале­жать:

а) максимальний розвиток і самореалізація особистості учня;

б) зміна ролі вчителя;

в) зміна ролі учня;

г) формування колективізму;

ґ) дотри­мання міжпредметних зв'язків;

д) посилення мо­тивації до навчання;

е) урізноманітнення засобів навчання.

Розглянемо ці переваги докладніше.

Вплив методу проектів на розвиток особи­стості й самореалізацію учня базується на тому, що його важливою рисою є гуманізм, увага та по­вага до кожного учня, створення позитивного на­строю, який спрямований не лише на здобуття знань, а й на розвиток особистості.

Реалізація методу проектів веде до зміни ролі вчителя, його позиції, з носія готових знань він перетворюється в організатора пізнавальної діяльності своїх учнів. Особливо важливим при цьому є виконання вчителем ролі незалежного консультанта. Якщо він бачить, що діти щось ви­конують неправильно, слід утриматися від підка­зок, а очікувати на запитання школярів. Якщо схожі проблеми виникають у багатьох учнів, то доцільно провести семінар-консультацію для ко­лективного розгляду проблеми. У школярів при виконанні проекту виникають специфічні труд­нощі, але вони мають об'єктивний характер, а їх вирішення є одним з педагогічних завдань методу. Змінюється і психологічний клімат в аудиторії, оскільки вчителю доводиться переорієнтовувати свою навчально-виховну роботу та роботу учнів на різноманітні види самостійної діяльності по­шукового, дослідницького і творчого характеру.

Змінюється й роль учнів у навчанні: вони є активними учасниками процесу. При цьому відбувається формування такого конструктивно­го критичного мислення, яке важко сформувати під час звичайної «урочної» системи навчання. У школярів виробляється власний аналітичний по­гляд на інформацію. Вони вільні у виборі способів та видів діяльності для досягнення поставленої мети. Навіть невдало виконаний проект має по­зитивне значення. Розуміння помилок створює мотивацію до повторної діяльності, формує осо­бистий інтерес до нових знань. Подібна рефлексія дає змогу сформувати адекватну оцінку (само­оцінку) навколишнього світу та себе в цьому мікро- та макросоціумі. Підчас виконання про­екту школярі потрапляють у середовище невиз­наченості, що й сприяє активізації їх пізнаваль­ної діяльності.

Крім того, метод проектів дає змогу сформува­ти таку важливу якість особистості, як колек­тивізм, що розвивається лише в дії і не може бути засвоєний вербальне. Це стосується, в першу чер­гу, групових проектів, де працює невеликий ко­лектив, і в процесі сумісної діяльності виникає й сумісний продукт. До таких якостей передусім слід віднести вміння працювати в колективі, брати відповідальність за вибір рішення, аналізувати результати діяльності. Дуже важливою є здатність відчувати себе членом команди — підпорядкову­вати темперамент, характер, час, власні інтереси спільній справі.

Особливість проекту як методу полягає в тому, що є можливість розглядати предмет вивчення не окремо, а цілісно. Тому під час створення біоло­гічних проектів вони містять знання з різних навчальних предметів, зокрема фізики і хімії, тоб­то враховують міжпредметні зв'язки.

Б. В. Пєтухова, О. Є. Рибникова, О. О. Пєтухов зазначають, що в основній школі, коли починаєть­ся вивчення великого обсягу матеріалу, в учнів по­слаблюється інтерес до того чи іншого предмета.

Проведення одноманітних уроків, використання традиційних методів та засобів навчання не сприя­ють активізації пізнавальної діяльності й мотивації до здобуття знань. Метод проектів дає змогу поси­лити мотивацію до навчання.

Важливим в організації пізнавальної діяльності є урізноманітнення засобів навчання. Зокрема, ви­користання інформаційних технологій. Це мо­жуть бути сучасні засоби (комп'ютерні телеко­мунікації, електронні бази даних, факс, віртуальні бібліотеки, відео, мультимедійні й педагогічні програмні засоби) і традиційні (енциклопедії, посібники, відеозаписи, дидактичні матеріали, за­соби масової інформації).

Розглянемо можливості методу проектів під час вивчення біології на прикладі однієї з тем із залученням комп'ютерних технологій. Варто за­значити, що в педагогічній літературі є чимало ре­комендацій стосовно цього методу в роботі зі старшокласниками.

Проте недостатньо розроблена методика організації навчальної діяль­ності учнів з використанням методу проектів у початковій та основній школі (5—9 кл.). Оскіль­ки біологію як навчальний предмет учні почина­ють вивчати в 6 класі, а з переходом на 12-річний термін навчання — в 7 класі, ми особливу увагу приділяємо віковій категорії 12—13 років. Для таких дітей теми проектів мають бути простими, доступними.

Результати педагогічного та власного досвіду свідчать, що на одному уроці реалізувати метод проекту неможливо. Для цього треба завчасно спланувати певну тему. Метод може бути викори­станий підчас вивчення однієї теми, розділу, кур­су, між курсами (міжкурсовий), між різними пред­метами (міжпредметний). Звичайно, буде затраче­но й відповідний час на виконання цієї роботи.

Використання даного методу під час навчання біології не означає, що він займає увесь урок. Це неможливо. На виконання проекту потрібно знач­ний час, тому спочатку структурується тема, яка вивчається, а потім і конкретний урок. Структу-рування здійснюється відповідно до логіки пізна­вальної діяльності учнів над даною темою, пи­таннями програми, визначається час на кожному уроці для роботи над проектом.

Основні етапи роботи з проектом:

Планування вчителем проекту в межах про­грами.

Висування ідеї учителем на уроці.

Обговорення ідеї з учнями, висування ними власних ідей.

Формування мікрогруп.

Розподіл завдань у мікрогрупах.

Практична діяльність учнів у межах проекту.

Проміжна перевірка результатів роботи.

Обговорення способів оформлення проекту.

Мультимедійна презентація результатів.

Підсумок роботи над проектом: обговорення результатів, виставлення оцінок, план майбут­нього проекту.

Здійснення проекту буде ефективним у разі, якщо задіяти не лише традиційні, а й інші джере­ла інформації, наприклад педагогічні програмні засоби (ППЗ) навчання, Інтернет-ресурс. Підго­товка до презентації здійснюватиметься за допо­могою Місrosoft Office та Інтернету. При цьому учні створюють текстові документи з теми досліджен­ня біологічного змісту, здійснюють пошук та збе­реження інформації. Цей етап роботи цікавий тим, що вони вчаться аналізувати інформацію, відби­рати ту, яка стосується теми дослідження, та ком­понувати матеріал. Учитель відслідковує кожен етап роботи учнів над проектом і в разі потреби надає консультацію. Він може запропонувати ППЗ із біології та хімії.

Учні, працюючи з ними, самостійно можуть здійснити навігацію (пе­реходи на наступну, попередню сторінку і на по­чаток), переглядати текст, динамічні моделі, відео-фрагменти, перевірити свої знання з вивчених тем за допомогою контролюючих частин ППЗ тощо).

Для заохочення учнів, проект яких виявився кращим, можна запропонувати презентацію в інших кла­сах, або в позакласній роботі з біології та хімії (гуртки, факультативні заняття тощо). [9,10].

Отже, метод проектів:

- сприяє підвищенню активності та само­стійності учнів у роботі;

- створює стійку позитивну мотивацію до ви­вчення біології;

- формує почуття відповідальності за викону­вану роботу;

- сприяє розвитку творчого підходу до вико­нання завдання;

- дає змогу досягати освітніх цілей.

1.3. Приклади успішного впровадження програми «Intel® Навчання для майбутнього»

Що отримають вчителі від програми «Intel® Навчання для майбутнього»? Цей освітній проект, спрямований на підвищення професійних навичок вчителів, допоможе викладачам більш ефективно використовувати комп’ютерні технології в процесі навчання. Починаючи з 2000 року понад 1,5 мільйони вчителів з усього світу взяли участь у програмі. Під час семінарів, які проводять старші вчителі, учасники розробляють навчальні плани, що включають застосування найновіших технологій, які допоможуть учням ефективніше розвивати розумові навички. Учасники відзначають високий рівень довіри до нових технологій з боку учнів, розвиток співпраці серед колег, а також отримують нові можливості розвитку своїх професійних умінь.

Наш час вимагає від вчителів великої педагогічної майстерності для навчання та виховання випускників, які, крім володіння певною сумою знань, можуть ефективно використовувати ці знання в реальному житті, є творчими, конкурентноспроможними, вміють працювати в команді та володіють навичками ефективного спілкування, репрезентувати свої ідеї, визначати пріоритети, планувати конкретні результати і нести особисту відповідальність за їх реалізацію. Якщо найближчим часом наше суспільство, школа, педагоги не будуть робити серйозні конкретні кроки для того, щоб саме такі випускники визначали майбутнє країни, нас чекає все більш глибоке і безнадійне відставання від рівня цивілізованого світу. Величезна проблема полягає у переорієнтації педагогів, набутті ними відповідних переконань, знань, вмінь, навичок, створення відповідної матеріальної бази.

Саме меті допомогти вчителям у вихованні і навчанні учнів, які матимуть вище перераховані якості і стануть успішними і корисними членами сучасного суспільства, слугує програма «Intel® Навчання для майбутнього». [8].  

1.4.Підготовка майбутнього учителя до використання інформаційно-комунікаційних технологій і

програма «Intel® Навчання для майбутнього»

Проблема використання інформаційно-комунікаційній технологій в сучасній школі активно обговорюється в сучасній педагогічній пресі, є предметом дисертаційних досліджень. Незважаючи на заявлену на всіх рівнях орієнтацію на широке використання ІКТ в навчальному процесі, на покращення забезпечення шкіл комп’ютерною технікою, на появу перших сертифікованих педагогічних програмних засобів ми не можемо сказати, що в цьому питанні відбулися значні зрушення. Вчителі і керівники шкіл вказують на низку причин, що стримують використання інформаційно-комунікаційних технологій в школі. В першу чергу називають організаційні та технічні – відсутність вільного доступу до комп’ютерного обладнання, труднощі із своєчасним ремонтом, проблеми із поділом класу на підгрупи при проведенні занять з використанням інформаційно-комунікаційних технологій та інші.

Однак, на мою думку, головні проблеми – це проблеми психолого-педагогічні.

Вони полягають у низькому рівні готовності вчителів до проведення занять з використанням ІКТ, відсутності науково обґрунтованої методики використання ІКТ при проведенні занять з конкретних навчальних дисциплін, недостатньої забезпеченості як по кількості так і особливо по якості навчальних закладів педагогічними програмними засобами.

Звичайно, це далеко не всі проблеми але без їх розв’язання неможливо позитивно вирішити питання в цілому.

Готовності вчителя до використання інформаційних технологій на своїх уроках передбачає:

·       певний рівень технічних навичок роботи з комп’ютером;

·       уміння вчителя ефективно використовувати ІКТ як засіб навчання;

·       упевненість учителя у більшій ефективності ІКТ порівняно з іншими засобами навчання, у більшій ефективності методів, що базуються на використанні ІКТ;

·       мобільність учителя, яка дозволяє швидко оволодівати новими педагогічними програмними засобами.

Розглянемо можливі шляхи забезпечення реалізації зазначених складових готовності вчителя до використання ІКТ.

В усіх вищих педагогічних навчальних закладах України ІІІ-IV рівнів акредитації введено обов’язковий курс «Нові інформаційні технології» (НІТ) в об’ємі 54 години, з яких на аудиторні заняття відводиться від 30 до 36 годин.

Цей курс був зорієнтований на оволодіння  навичками застосування ЕОМ у різних видах педагогічної роботи, вивчення структури і змісту педагогічних програм для ЕОМ, вимог до педагогічного програмного забезпечення.

Враховуючи, що користувацькі навички роботи з ЕОМ в подальшому при вивченні інших предметів не підкріплювались і не розвивалися (вдома більшість  педагогів комп’ютерів не мали), а за наступні три - чотири роки навчання комп’ютерна техніка і програмне забезпечення до неї неодноразово змінювались, то в школу приходив і продовжує приходити учитель зовсім не підготовлений (ні технічно ні методично) до використання ІКТ у навчально-виховному процесі.

Не покращує справу технічної готовності до викладання ІКТ і система післядипломної педагогічної освіти педагогічних працівників. Одна лекція і одне практичне заняття, а саме така кількість годин відводиться на оволодіння сучасними інформаційно-комунікаційними технологіями слухачам курсів підвищення кваліфікації, не в змозі навіть частково ліквідувати величезний розрив між вимогами сьогодення і реальними практичними навичками педагогів в галузі ІКТ.

Частково питання вирішується у навчальних закладах, де для вчителів організовуються курси користувачів комп’ютерів.

За останні п’ять-сім років покращилося матеріальне становище більшості представників нашого суспільства, комп’ютер став демократичнішим за ціною і кількість «домашніх» комп’ютерів зросла в декілька раз. Свої результати дала і Державна програма комп’ютеризації сільських шкіл, регіональні програми забезпечення загальноосвітніх навчальних закладів комп’ютерною технікою. Можна констатувати, що комп’ютер для вчителя-предметника став доступнішим як вдома, так і на робочому місці. Це створює передумови для реального оволодіння сучасним вчителем інформаційно-комунікаційними технологіями на рівні необхідному для ефективного використання в навчальному процесі.

Держава продовжує декларувати доволі високий рівень вимог до підготовки вчителя з ІКТ і методики їх використання в навчальному процесі. Ще в Державній національній програмі «Освіта» серед основних шляхів реформування загальної середньої освіти передбачалось проведення науково-дослідної та експериментальної роботи щодо впровадження педагогічних інновацій, інформатизації загальної середньої освіти.

Серед основних завдань розвитку педагогічної освіти сформульованих в Концептуальних засадах розвитку педагогічної освіти України та її інтеграції в європейський освітній простір визначені такі:

«… – приведення змісту фундаментальної, психолого-педагогічної, методичної, інформаційно-технологічної, практичної та соціально-гуманітарної підготовки педагогічних та науково-педагогічних працівників до вимог інформаційно-технологічного суспільства та змін, що відбуваються у соціально-економічній, духовній та гуманітарній сфері, у дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах;

– модернізація освітньої діяльності вищих педагогічних навчальних та наукових закладів, які здійснюють підготовку педагогічних і науково-педагогічних працівників, на основі інтеграції традиційних педагогічних та новітніх мультимедійних навчальних технологій, а також створення нового покоління дидактичних засобів…»

Цим же документом планується у змісті педагогічної освіти виділити окремий модуль інформаційно-технологічної підготовки, який передбачає вивчення основ інформатики, новітніх інформаційних технологій та методик їх застосування у навчальному процесі і здійснюється протягом усього періоду навчання.

Однак, ми повинні констатувати, що реальних зрушень у підготовці вчителя з інформаційно-комунікаційних технологій не відбулося. Особливо значні проблеми виникають з методикою застосування ІКТ при викладанні конкретних навчальних предметів – історії, географії, української мови, літератури і т.д. Більшість дисертаційних досліджень розглядають часткові випадки використання тієї чи іншої навчальної програми і не носять системного характеру.

Без забезпечення перших двох складових готовності учителя до використання ІКТ в навчальному процесі неможливо говорити і про реалізацію інших.

Реальною альтернативою може стати, підтримана Міністерством освіти і науки України освітня програма «Intel® Навчання для майбутнього». Програма добре зарекомендувала себе в системі післядипломної педагогічної освіти. Відпрацьовані програма, посібники, методичне забезпечення і рекомендації, накопичений значний досвід проведення тренінгів на різних рівнях.

Ефективність курсу досягається за рахунок використання різноманітних інтерактивних методів і прийомів роботи і нові знання подаються слухачам курсів не в готовому вигляді, а здобуваються як необхідні для реалізації певного навчального проекту в ході пошукової і дослідницької діяльності. Активно використовуються елементи ділової гри, моделювання різних етапів навчальної діяльності учнів.

Як можливий варіант організації навчання за програмою Intel «Навчання для майбутнього» викладачі училища розробляють варіант поділу курсу на два модулі. В межах першого модуля студенти оволодівають більшістю теоретичного матеріалу і розробляють проект в межах однієї з методик викладання. Відпрацьовуються уміння використовувати ІКТ при підготовці методичного забезпечення викладання предмета, створення дидактичних і оціночних матеріалів, використання сучасних педагогічних технологій при викладанні конкретної теми певного навчального предмету. Перший модуль реалізується по завершенні або на останніх етапах вивчення педагогіки, методики викладання предмету. Як правило це повинно бути після проведення перших пробних уроків на практиці в школі.

      Другий модуль реалізується перед переддипломною педагогічною практикою. Учні  розробляють навчальний проект, який вони зможуть реалізувати з учнями в школі. На цьому етапі відпрацьовуються уміння планувати навчальну діяльність учнів, розподіляти їх обов’язки і участь у проекті, добирати оптимальні форми дослідницької діяльності учнів і т.д. Модуль базується на власному досвіді проектної діяльності, досвіді проведення навчальних занять та знанні інтерактивних педагогічних технологій. В ході переддипломної педагогічної практики учні уточнюють проект в залежності від умов школи і класу та реалізують розроблений проект. Захист проектів, з врученням сертифікатів відбувається після завершення переддипломної практики. [9,11,15 ].

1.5.Роль дослідження в реалізації навчальних проектів

Впровадження проектної методики в освітній процес має декілька завдань, одним з яких можна вважати підвищення зацікавленості учнів в опануванні навчальним матеріалом з предмету.

Що є основою такої зацікавленості?

Що може запропонувати названа методика на відміну від традиційної?

Одним з механізмів для пробудження інтересу учнів є проведення ними власного дослідження в ході проекту. В залежності від мети та завдання, проекти можуть поділятися на інформаційні, творчі, ігрові, дослідницькі та практико-орієнтовані. Кожен вид проекту вимагає власних форм діяльності учнів, різних типів дослідження.

Більшість навчальних проектів, які розроблялись в ході тренінгів, передбачають дуже спрощений хід дослідження:

1.Вислуховування учнями проблеми, викладеної учителем
2.Збирання даних – пошуку відомостей з теми в друкованих джерелах або в мережі Інтернет
3.Обговорення одержаних даних.
4.Формулювання узагальнень та висновків – найпростіша систематизація зібраної інформації.

Таке спрощення позбавляє учнів можливості отримати власний практичний досвід та недостатньо сприяє розвитку навичок мислення високого рівня. Фактично, дослідження такого плану відрізняється від традиційної форми навчання лише застосуванням інформаційно-комунікаційних засобів пошуку та представлення інформації.

На мій погляд, саме огляд методів дослідження менш за все висвітлений в методичних матеріалах курсу, не передбачено знайомство з ними і жодною галуззю Державного стандарту базової і повної середньої освіти. Доцільним було б включення до змісту програми “Intel® Навчання для майбутнього” елементів курсу „Основи наукових досліджень”.

Метод дослідження – це спосіб отримання певних даних, засіб здобування наукових фактів.

             Загальні методи пізнання умовно поділяють на три групи:

·       методи емпіричного дослідження – спостереження, порівняння, вимірювання, експеримент;

·       методи теоретичного дослідження – ідеалізація, формалізація, логічні і історичні методи;

·       методи, що можуть бути застосовані на емпіричному та теоретичному рівнях – абстрагування, аналіз і синтез, індукція і дедукція, моделювання.

Учні різних вікових груп можуть використовувати різні методи дослідження. Так, учням молодших класів в ході виконання проекту можна пропонувати найпростіші форми опитування, вимірювання, спостереження та порівняння. Для учнів середнього шкільного віку посильними стають анкетування, експерименти з нескладним обладнанням, історичне порівняння. Найстарші школярі можуть поширити арсенал методів дослідження моделюванням та різними формами теоретичних досліджень.

      Методи емпіричного дослідження (соціологічні опитування, анкетування, спостереження, вимірювання) можуть бути у пригоді, коли в ході проекту передбачається проведення певних розрахунків або кількісний аналіз отриманих в результаті пошуку відомостей.

Названі методи можуть допомогти знайти відповідь на ключові або тематичні запитання виду:

 „Яка тенденція розвитку процесу?”,

„Що є більш вірогідним?”,

„В якій мірі відрізняються (схожі) явища?”,

„Якої кількості потрібно для досягнення певного результату?” та інші.

      Для проведення такого дослідження учням варто запропонувати як методику їх організації, так і схему обліку та аналізу результатів.

      Візьмемо для прикладу соціологічне опитування – звертання з запитаннями до певної групи людей. Його можна застосовувати на різних етапах проекту. Цей вид дослідження може бути проведений учнями різних вікових груп – від молодших школярів до старшокласників, розрізнятися буде кількість питань та можливості використання результатів.

      Опитування можуть бути письмовими (анкета або бюлетень для голосування), або усними (інтерв’ю, цілеспрямована бесіда для отримування відповіді на попередньо підготовлені запитання). Опитувальний лист може містити як закриті запитання, які відразу містять декілька варіантів відповідей, так і відкриті, відповіді на які люди формулюють самостійно. Кількість запитань має бути невеликою, що не вимагає багато часу опитуваних, але достатньою для отримання коректного результату. Усне опитування передбачає не більше 5-6 запитань, письмове анкетування – до 10-12.

      Кількість опитуваних має бути такою, щоб можна було говорити про об’єктивність результатів. Коло опитуваних – різнопланове, бажано з рівною кількістю чоловіків та жінок, різних вікових груп та з різним рівнем освіти.

Інші методи емпіричного дослідження – спостереження та вимірювання, дозволять кожному учню, що бере участь в проекті, накопичувати власні статистичні дані, робити розрахунки та власні висновки на їх основі.

Спостереження – ще один вид досліджень, який не обмежує вікову категорію учасників проекту.

Для досягнення своєї мети спостереження повинне відповідати таким вимогам:

·       навмисності – спостереження проводиться для вирішення певного, чітко визначеного завдання;

·       планомірності – відбувається за планом, складеним відповідно до мети спостереження;

·       цілеспрямованості – спостереженню піддаються тільки ті сторони явища, які цікавлять дослідника;

·       активності – дослідник активно вишукує потрібні об’єкти, риси явища;

·       систематичності – спостереження проводиться безперервно або за визначеною системою.

Для спостереження важлива об’єктивність, тобто можливість контролю результатів шляхом повторного спостереження або застосуванням інших методів дослідження, наприклад, експерименту.

      При проведенні спостережень учні повинні попередньо підготувати журнал, в якому будуть відмічатися результати. Важливо, щоб учні точно знали тривалість дослідження та його мету, інакше результати можуть виявитись некоректними. Ми добре пам’ятаємо, що традиційні щоденники спостереження за погодою учнями заповнюються найбільше протягом тижня. Щоб такого не трапилось, учні мають знати, навіщо ведуться спостереження і на яке запитання потрібно буде відповісти після його завершення, якщо це тривалі спостереження. Чим простіші інструменти для вимірювання, тим ймовірніше, що отримані дані будуть достовірними.

      Експеримент (спроба, досвід) може стати найбільш цікавою формою дослідження, якщо його мета буде зрозумілою для учня, а хід проведення та обладнання – доступними. Нажаль, в умовах школи важко підготувати повноцінний науковий експеримент. Реальнішою є спроба відтворення певної ситуації, проведення окремих лабораторних дослідів. Власне експериментальне обладнання можуть сконструювати учні при реалізації проектів в межах учнівських наукових товариств.

      Експериментальні дослідження вимагають від учнів навичок у чіткому плануванні діяльності, вміння будувати модель дослідження, налагоджувати та користуватися обладнанням, ретельності вимірювань для отримання достовірних результатів, уважності та зосередженості при фіксації результатів. Від учителя залежить, щоб учні були забезпечені інструкціями по проведенню експериментальної роботи, формою для фіксації чисельних результатів, схемами інтерпретації результатів.

Методи теоретичного дослідження не вимагають обладнання, вони можуть бути застосовані при значному обсязі фактичного матеріалу, з якого треба відібрати ключові, базові поняття, встановити їх взаємозв’язки, провести певну класифікацію, зробити висновки про причини явищ, можливі наслідки, незвичні методи використання звичайних речей.

Побудова інформаційної моделі явища, як і використання комп’ютерних моделей, дозволяє приходити до розуміння певних понять без застосування експериментального обладнання. В межах проекту „Чи можна створити цілком безпечний монітор” треба  спрямувати  учнів на дослідження питання: як впливатиме на здоров’я користувачів комп’ютера збільшення частоти регенерації монітору. Відома тенденція: чим більша частота, тим комфортніше на неї реагує людський організм, зменшується напруга, менше втомлюється око.

Перш ніж починати пошук відповіді у друкованих та електронних джерелах, учні методом мозкової атаки прийшли до побудови фізичної моделі, заснованої на порівнянні явищ.

Ідея моделі полягає в тому, що електромагнітні хвилі різної частоти порівнюються з цвяхами різної довжини. Ефект впливу мерехтіння монітору на око людини порівнювався з зусиллями, які треба прикладати для того, щоб забити цвях у дошку. Чим коротший цвях, тим менше сили потрібно прикласти, а чим більша частота хвилі (і відповідно менша довжина), тим менше пошкоджень оку мають завдавати електромагнітні хвилі.

Але чи завжди буде так? Яка тенденція явища? Чи буде підвищуватись комфортність при подальшому збільшенні частоти?

Модель дозволила зробити припущення, що при мінімумі зусиль можна очікувати руйнування поверхні дошки, якщо використовувати занадто маленькі цвяшки. А що станеться з оком?

Учні висунули гіпотезу: суттєве збільшення частоти регенерації монітору може виявитись небезпечним для ока людини. Пошук підтвердження гіпотези проводився у різних джерелах і призвів до результату, що підтверджував припущення: при значному збільшенні частоти може спостерігатися явище відшарування сітківки ока. Отже інформаційна модель дозволила прийти до висновків, які мають безпосереднє практичне значення для здоров’я учнів.

     Таким чином, впроваджуючи різні форми досліджень в проектну методику, можна очікувати від учнів зростання творчої активності, відповідальності за результати роботи, розвитку навичок мислення високого рівня. [9,10,11].

РОЗДІЛ 2. МЕТОД ПРОЕКТІВ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ТЕХНОЛОГІЯ

 Процес роботи за методом проектів складається з кількох основних етапів, назви і зміст яких незначно відмінні у різних авторів.

Якщо узагальнити історичний досвід розробки методу проектів, то можна виділити такі основні його етапи.

·  Вибір теми. Учні пропонують теми, а вчитель допомагає їм у виборі однієї з них. Якщо проводиться перший проект у даному класі, то цей пункт опускається.

·  Визначення мети. Вчитель допомагає учням визначити найактуальніші і водночас посильні для учнів завдання на певний проміжок часу.

·  Розробка проекту-плану діяльності для досягнення визначеної мети. На цьому етапі відбувається вибір методів і засобів для роботи над проектом. Наприклад, експеримент, інтерв’ю, соціологічне опитування, вивчення літератури, пошук інформації.

·  Виконання проекту. Конкретна практична робота або низка практичних кроків до поставленої мети. Час виконання і термін проміжного контролю визначаються вчителем.

·  Підбиття підсумків або презентація проекту проводяться як під час уроку, так і в позаурочний час.

Розробляючи метод проектів, доцільно звернути увагу на їх класифікацію. В.Кільпатрик виділяє 4 види проектів: 1) продуктивний; 2) споживчий; 3) проект розв'язування проблеми; 4) проект-вправа.

Сьогодні пропонується кілька варіантів класифікації проектів, а саме:

·   за складом учасників (колективні, малі, індивідуальні);

·   за метою спрямування (продуктивні, пізнавальні, самовиховання, розважально-ігрові, творчі);

·  за тематикою;

·  за терміном реалізації тощо.

Вимоги до використання методу проектів:

·  наявність значущої в дослідницькому плані проблеми, яка вимагає інтегрованих знань (вплив кислотних дощів на довкілля, парниковий ефект, виробництво органічних та неорганічних речовин, логічне пояснення структури періодичної системи, фізіологічна дія спиртів тощо);

·  практична, теоретична і пізнавальна значущість результатів;

·  самостійна діяльність учнів (індивідуальна, групова);

·  структурне планування проекту із зазначенням поетапних результатів;

·  використання дослідницьких методів.

Вибір тематики проектів необмежений: учитель пропонує тему відповідно до навчального плану. Учні самі пропонують теми проектів, особливо для позаурочної діяльності.

Метод проектів все ширше використовується в системі освіти різних країн, і причини цього такі:

·  необхідність не тільки передавати учням суму знань, а й навчити їх здобути ці знання самостійно, уміти користуватися ними для розв'язання пізнавальних і практичних задач;

·  актуальність набуття комунікативних навичок і вмінь під час виконання різних соціальних ролей;

·  актуальність широких людських контактів, ознайомлення з різними точками зору на одну проблему;

·  значущість, для розвитку учня вміння користуватися дослідницькими методами, збирати необхідну інформацію, факти, аналізувати їх з різних точок зору, висувати гіпотези, робити висновки.

Для виконання на уроках хімії, на мою думку, найбільш придатні такі проекти:

1. Дослідницькі проекти. Вимагають добре продуманої структури, актуальності предмета дослідження, відповідних експериментальних і дослідницьких робіт, методів обробки інформації. Структура їх наближена до істинного дослідження. Цей тип проектів пов’язаний з аргументацією актуальності теми, формулюванням проблеми дослідження, зазначенням джерел інформації, висуванням гіпотез і обговоренням отриманих даних, оформленням результатів досліджень.

2. Рольові, або ігрові проекти. У таких проектах структура тільки окреслюється і залишається відкритою до завершення роботи. Учасники виконують певні ролі, зумовлені змістом і характером проекту. Це можуть бути учасники виробничого процесу: науковці, технологи, інженери з охорони праці і т.д. Ступінь творчості тут дуже високий, результати виявляються тільки після завершення проекту.

3. Інформаційні проекти. Спрямовані на збір інформації про певний об’єкт, явище, їх аналіз і узагальнення фактів. Структура такого проекту може бути визначена планом:

1) мета проекту, його актуальність;

2) джерела інформації ( літературні, засоби масової інформації,

бази даних, анкетування, "мозкова атака");

3)обробка інформації ( аналіз, узагальнення, зіставлення з

відомими фактами, аргументовані висновки);

4)результат-презентація.

4. Прикладні проекти. Відрізняються чітко продуманим результатом діяльності учнів, орієнтованим на соціальні інтереси самих учнів ( логічне пояснення структури періодичної системи, пояснення явища радіоактивності, значення окисно-відновних реакцій).

На уроках хімії доцільно використовувати короткотермінові проекти, які можна опрацювати на двох-трьох уроках з предмета, використовуючи знання з інших предметів (математика, фізика, біологія, географія).

Реалізація методу проектів на практиці веде до зміни позиції вчителя. Із носія готових знань він перетворюється на організатора пізнавальної діяльності своїх учнів. Змінюється психологічний клімат в класі, оскільки вчителю доводиться переорієнтовувати свою навчально-виховну роботу і роботу учнів на різноманітні види самостійної діяльності, на пріоритет діяльності пошукового, дослідницького, творчого характеру.

Загальні підходи до структуризації проектів

1. Вибір теми проекту, його типу, кількості учасників.

2. Можливі варіанти проблем, які потрібно дослідити в рамках проекту, обдумуються вчителем. Самі проблеми пропонують учні з допомогою вчителя (допоміжні запитання, ситуації, що допомагають формулювати проблему, "мозковий штурм").

3 Розподіл завдань за групами, обговорення можливих методів дослідження, пошуку інформації, творчих розв'язків.

4. Самостійна робота учасників проекту за своїми індивідуальними та груповими планами.

5. Поетапне обговорення отриманих результатів у групах.

6. Захист проекту.

7. Колективне обговорення, експертиза, оголошення результатів, оцінювання роботи, формулювання висновків.

Параметри зовнішнього оцінювання проекту

1.Значущість і актуальність проблеми, адекватність темі, що вивчається.

2.Коректність методів досліджень і обробки даних.

3.Активність кожного учасника відповідно до його індивідуальних можливостей.

4.Колективний характер рішень.

5.Характер спілкування, взаємодопомоги, взаємодоповнення учасників проекту.

6. Залучення знань з інших предметів.

7. Уміння аргументувати свої висновки.

8. Естетика оформлення результатів.

9.Уміння відповідати на запитання опонентів, лаконічність і аргументованість кожного виступу.

Проекти органічно вписуються в навчальний процес або виконуються в позаурочний час. Метод проектів як метод навчання відповідає основним положенням системи освіти: формує критичне і творче мислення як пріоритетні напрямки інтелектуального розвитку людини. Критичне мислення сприяє розвитку таких навичок: аналіз інформації, відбір і порівняння фактів, встановлення асоціацій з вивченими явищами, фактами, самостійність, логічна побудова доказів, систематизація результатів.

Творче мислення передбачає такі навички: мислений експеримент, самостійне використання знань для розв'язання нової задачі, здатність комбінувати відомі методи, комплексний підхід до проблеми, здатність передбачати можливі наслідки рішень, що приймаються, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, інтуїтивне розв'язання проблеми.

Метод проектів дає змогу розв'язувати завдання формування всіх перерахованих вище інтелектуальних умінь критичного і творчого мислення. Колективна та індивідуальна робота над тією чи іншою проблемою, яка має на меті не тільки розв'язати дану проблему і довести правильність її розв'язку, а й показати результат своєї діяльності як певний продукт, передбачає необхідність у різні моменти пізнавальної, експериментальної творчої діяльності використовувати сукупність перелічених вище навичок. Усі ці навички потрібно формувати. Для цього і використовується метод проектів [8,10,11].

2.1.Використання інформаційних технологій навчання у викладанні біології та хімії.

Щоранку я ходжу до школи. Вона не лише місце моєї роботи, вона – другий дім, в якому теж  є свої радості, турботи й проблеми.

Я – вчитель, і своєю професією дуже пишаюся.

Особливість цієї професії полягає не тільки в тому, що щодня й щогодини ми несемо учням знання.

Ми – вчителі, і тому повинні відчувати, що наша робота, знання, майстерність, відповідальність необхідні людям, що кожен з нас потрібен тим, кому завтра вступати в самостійне життя.

Саме з усвідомлення цього й починається виконання кожним з нас свого професійного учительського обов’язку.

Головне завдання вчителя – це пробудження та розвиток інтересу. Інтерес – рушійна сила пізнання та навчання. Інтерес – це зернятко, з якого вчитель вирощує мотивацію до навчання. Інтерес до уроку починається з учителя. « Чи цікавий він (вона)?». Це перше, що можна прочитати в дитячих оченятах.

Але зараз для розвитку інтересу дітей до навчання на уроці недостатньо лише особистісних якостей учителя. Необхідно створити і нові технічні умови навчання. Тому я і хочу звернути увагу на використання новітніх інформаційних технологій на уроках біології.

ХХІ століття – це час переходу до високотехнологічного інформаційного суспільства, в якому якість людського потенціалу, рівень освіченості й культури всього населення набувають вирішального значення.

      Комп’ютери стрімко увійшли в різноманітні сфери нашої повсякденної діяльності, тому широке запровадження комп’ютерної техніки в процесі навчання біології є важливим завданням.

Досвід організації навчально – виховного процесу в нашій школі свідчить, що чим ширше застосовуються комп’ютери у процесі вивчення різних предметів ( у тому числі й біології) та чим раніше учні починають працювати з комп’ютером, тим ефективніші результати навчання.

Комп’ютер сприяє не тільки розвитку самостійності, творчих здібностей учнів, а й дозволяє змінити саму технологію надання освітніх послуг, зробити урок більш наочним і цікавим. Комп’ютер забезпечує інтенсифікацію діяльності вчителя і учнів на уроці, сприяє здійсненню диференціації та індивідуалізації навчання, розвитку спеціальної або загальноі обдарованості, формуванню політехнічних знань, посилює міжпредметні зв’язки. Все це дає можливість покращити якість навчання біології – науки ХХІ століття.

Використання інформаційних технологій може відбуватися різними способами, відповідно до потреб конкретного уроку, рівня володіння різними програмами та наявності сертифікованих програм в системі  середньої загальної освіти.

                                

                Їх можна представити у вигляді такої схеми:

Використання інформаційних технологій

Використання як у фронтальній, так і в груповій роботі

Використання як у фронтальній, так і в груповій роботі

Переважно фронтальні форми роботи

Використання електронних підручників

Використання окремих типів файлів (зображення, відео, аудіо, анімації)

Створення власних уроків(інтеграція різних об’єктів в один формат - презентації, web – сторінки,)

  

Важливе місце серед інформаційних технологій займає мультимедіа.

Мультимедіа – це сукупність комп’ютерних технологій, в якій одночасно використовується кілька інформаційних середовищ: графіка, текст, відео, фотографія, анімація, звукові ефекти, високоякісний звуковий супровід.

 Ще до появи технології мультимедіа, експерти з маркетингу, за результатами численних експериментів, виявили залежність між методом засвоєння матеріалу й здатністю відтворити набуті знання через якийсь час. Якщо матеріал було подано у звуковому вигляді, то людина запам’ятовувала близько 1/4  інформації. Якщо інформація була подана візуально – близько 1/3. При комбінуванні  впливу ( зорового і слухового) запам’ятовування підвищувалося до 1/2. Отже, застосування технолгії мультимедіа може значно підвищити   ефективність навчання.

  Мультимедійні технології дають  низку переваг: дітьми краще сприймається матеріал, зростає зацікавленість ( сучасного учня дуже важко чимось здивувати, тим  більше зацікавити, особливо враховуючи можливості вчителя по відношенню до учня), індивідуалізація навчання, розвиток творчих здібностей ( залучення дітей до створення курсів, уроків, презентацій), скорочення видів роботи, що стомлюють учня, використання різних аудіовізуальних засобів ( музики, графіки, анімації) для збагачення і мотивації навчання, динамічного подання матеріалу, формування самооцінки учня  та створення умов для самостійної роботи.

        

У своїй практичній роботі я найчастіше  використовую презентації, створені за допомогою програми Power Point.  При цьому, я використовую різні типи презентацій:

1) Комп’ютерні діафільми з використанням елементів анімації.

2) Презентації для повторювально – узагальнюючих уроків.

3) Класичні комп’ютерні  презентації.

         Компонування матеріалу програми в цьому випадку може слугувати своєрідною формою опорного конспекту. До речі, учні під час підготовки домашнього завдання широко використовують презентацію, вважаючи, що вона більш зрозуміла й логічна [11,13,15].

               Мультимедійні уроки я будую за такою структурою:

1.Мотивація уроку – це короткий вступний матеріал. Часто мотивація містить проблемне питання.

2.Оголошення теми та очікуваних результатів уроку.

3.Основна частина уроку – опанування навчальним матеріалом уроку: робота з поняттями, невеликі текстові фрагменти, що містять навчальну інформацію. Часто я об’єдную учнів в малі творчі групи і пропоную протягом певного часу знайти відповіді на поставлене питання. Питання можу пропонувати як усім групам так і диференційовано. Працюючи над основним матеріалом уроку учні можуть користуватися посібниками, або звертатися за допомогою до вчителя, яка надається у вигляді уточнюючих запитань, аналогій, рекомендацій, порівнянь. Питання опрацьовуються під час уроку до готового результату – до повного засвоєння.

Мультимедійні технології дозволяють « втиснути» в урок практичні завдання, не обмежуючись лише викладанням теоретичних засад. Основна частина уроку може включати і проведення невеликої навчальної дискусії.

4.Підбиття підсумків уроку – включає рефлексію почуттів ( наприклад, що сподобалось на уроці найбільше), способів діяльності учнів ( наприклад, що робили на уроці) та відтворення учнями  основних понять уроку. Відповідні слайди з текстовими фрагментами доцільно знову продемонструвати на дошці.

Може виникнути питання – а чи не є використання мультимедійних технологій даниною сучасності, адже такі ж етапи  можна  запланувати й для звичайного уроку? Однак, уже перший досвід свідчить, що підвищується ефективність засвоєння матеріалу, інтексифікується прцес навчання, стимулюється інтерес учнів як до знань, так і до процесу їх отримання.

Систематичне використання комп’ютера на уроці, зокрема систем  презентацій, призводить на мою думку до:

o підвищення якісного рівня використання наочності на уроці;

o підвищення продуктивності уроку;

o установлення міжпредметних зв’язків;

o з’являється можливість організації проектної діяльності учнів зі створення навчальних програм під керівництвом викладачів біології та інформатики;

o вчитель, що створює презентацію, змушений звертати величезну увагу на логіку подання навчального матеріалу, що позитивно позначається на рівні знань учнів;

o змінюються на краще взаємини з учнями, « далекими» від біології, особливо тих, хто захоплюється інформатикою;

o змінюється, особливо в учнів 5 – 7 класів, відношення до комп’ютера.

Діти починають сприймати його як універсальний інструмент для роботи в будь – якій галузі людської діяльності.

Я починаю використовувати інформаційні технології з 5 класу, на уроках довкілля. Особливе місце у цьому курсі відводиться казці. Саме вона дозволяє в доступній формі, ненав’язливо, цікаво пояснити те, над чим задумалась дитина. Ця, доступна з раннього дитинства, форма сприйняття світу, є близькою дітям цього віку. Спочатку, знайомлячись з казками про природні явища, про знайомих  і незнайомих тварин, про  навколишнє середовище, про довкілля, написані письменниками, діти входять в привабливий світ казки, опановують її секрети, вчаться законам цього жанру. Пізніше, учні самі пробують пояснювати явища природи і навколишнього світу за допомогою створеної самостійно казки.

Викладаючи  довкілля  я зрозуміла, що казка може творити чудеса. Діти, складаючи казки на уроках, хотіли, щоб їхні твори прочитали і інші  учні. Тому в шкільній стінній газеті з’явилася постійна рубрика « У світі моєї казки». Але, як виявилося, цього було замало. І тоді був створений  альбом « Довкілля», який зберігається в шкільному музеї. А із появою в нашій школі комп’ютерного класу та після проходження вчителями школи тренінгу за програмою Intel® «Навчання для майбутнього», ми змогли складені казки перетворити у комп’ютерні презентації.

А оскільки учні 5 класу володіють комп’ютером, вони самостійно створюють невеличкі презентації і демонструють їх на уроках довкілля.

Старші учні створюють проекти з обраної теми, біологічні web – сторінки, пишуть тези наукових робіт у вигляді презентації, оформляють реферати.

Зрозуміло, що уроки з використанням мультимедійних технологій потребують великої підготовки. Учитель повинен вміти користуватися різноманітними  програмами: графічними, flesh – анімації, web – редактора, програмами для створення презентацій, прграмами для роботи зі звуком та відео. Усе залежить від того, у якому вигляді ви вирішили подати інформацію.

Це може бути відео, презентація, web – сторінка з різноманітними роликами. Взагалі, вибір дуже великий. Для унаочнення навчального матеріалу можна  використовувати ресурси Інтернету.

Мультимедійний урок дає можливість комбінувати в одному уроці неймовірну кількість цікавих завдань, залучаючи все більшу й більшу кількість дітей. Насамперед, нам самим має бути цікаво те, що ми робимо, як ведемо урок. Коли ти задоволений, щасливий від створеного уроку, то й твоя енергія обов’язково передається дітям. І ти, напевно, зможеш заразити своїм бажанням пізнати щось нове, разом створити якесь диво.

Кожен раз, коли створюю черговий проект або урок, я відчуваю неймовірне задоволення від роботи, а ще більше від результату. Бажаю кожному спробувати хоча б раз використати мультимедійні технології, а далі ви вже не зможете інакше.

Вважаю, що основним показником того, що я на правильному шляху – це очі дітей, які із захопленням і неймовірним бажанням працюють на таких уроках, а також беруть активну участь у їх розробці, підборі матеріалу. [11,13,15].

2.2. Сучасний урок біології та хімії:  теорія і практика.

         Сучасні уроки окремого предмету - це сукупність методів і засобів для реалізації змісту навчання в межах окремої дисципліни. Іншими словами – це методика викладання предмету, або технології навчання. На сьогодні освітня технологія функціонує і як наука, що досліджує найраціональніші способи навчання, і як система принципів та способів навчання, і як реальний процес навчання.

Головні ознаки традиційної  класно – урочної системи.

·      - учні одного віку;

·      - клас працює за єдиним річним планом;

·      - жорстка регламентація навчальних програм, що веде до їх перевантаження (велика кількість навчального матеріалу – але малу кількість годин на його вивчення – що є причиною репродуктивного навчання);

·      - основна форма навчання – урок;

·      - роботою на уроці керує вчитель;

·      - підручники використовуються в основному для домашньої роботи.

Традиційна система орієнтована в основному на засвоєння знань, формування вмінь, навичок, а не на розвиток особистості. Вона є авторитарною педагогікою вимог:

примушення                            Централізований                   Орієнтація на

учня до навчання                    контроль                                 середнього учня

         За цією системою – більш 90% навчального часу загально освітньої школи витрачається на уроки, у ході яких викладається майже весь навчальний матеріал. Найчастіше серед типів уроків використовується комбінування, хоча творчі вчителі використовують і інші типи уроків.

Традиційне навчання має свій позитив:

- це систематичний характер;

- логічно впорядкована подача навчального матеріалу;

- оптимальні витрати ресурсів при масовому навчанні;

- постійній емоційній вплив особистості вчителя на учнів.

Але поряд з позитивом є і негатив:

- перевага репродуктивному методу навчання;

- одноманітність навчання однотипність методів, що призводить до зниження пізнавального процесу;

- відсутність (недостатній рівень) самостійності учнів, індивідуального навчання;

- пасивність школярів.

Слід відзначити, що різкий перехід від репродуктивного типу завдань до пошукового, до пізнавальних потреб успіхів не принесе, а навпаки, викличе багато труднощів та невдач як для учня, так і для вчителя. Формування пізнавальних потреб, творчої діяльності потребує тривалого часу та певної методики. Підвести школярів від простого і часто необдуманого відтворення знань до їх самостійного добування, вміння міркувати, робити висновки і висувати гіпотези за декілька уроків не можливо. Тому повинна бути проміжна та сполучна лінія між завданнями репродуктивними та творчими. Під час їх рішення школярі вчаться встановлювати логічні, причинно-наслідкові зв’язки, формувати логічні висновки на основі проведених дослідів та експериментів.

Оскільки світ стає все більш складним, а демократія поширюється по всьому світу, очевидно, що молодь, як ніколи, потребує вміння вирішувати складні проблеми, критично ставитися до обставин, порівнювати альтернативні точки зору та приймати зважені рішення. Також очевидно, що здатність мислити критично є навичкою, яку треба формувати, розвивати в навчальному середовищі. Тобто необхідно створити та впровадити таку інноваційну систему навчання, яка б мала на меті розвиток особистості учня, формування таких властивостей мислення, як критичність, самостійність, швидкість, гнучкість, широта і глибина, та вміння критично мислити повинне бути визначальним. Тому цілеспрямована робота з розвитку критичного мислення повинна розпочинатися вже з перших уроків біології.

Критичне мислення – це складний  процес, що починається із залучення інформації та закінчується прийняттям рішення. Невід’ємний елемент структури уроків з використання стратегії критичного мислення є розминка. Вона допомагає створити психологічний клімат, налаштовує учнів на активну й плідну індивідуальну, парну, групову форми роботи. Розширення функціональних меж розминок є шлях до ефективного навчання.

 Реалізація стратегії критичного мислення в рамках класно – урочної системи навчання обмежує розминку коротким проміжком часу від 3 до 5 хвилин. Але навіть за цей період можна зробити багато чого. Потрібно тільки критично оцінювати можливості розминки, розширити її функціональні межі.

У своїй педагогічній практиці нерідко використовую розминки для мотивації навчання, для ненав’язливого формування мети і завдань уроку.

Завдяки розминці створюються умови, за яких мета і завдання навчального процесу, визначені вчителем, усвідомлюються кожним учнем як особистісно значущі.

Групове навчання.

Груповим є навчання, коли учні працюють разом у парах чи невеликих групах, спільно вирішують проблему, аналізують спільну тему або приходять до порозуміння заради створення нових ідей, нових комбінацій або чогось зовсім нового.

На цьому етапі треба запропонувати групі розбитися на пари для мозкової атаки для вирішення питання про те, як має виглядати групове навчання у класній кімнаті, та як розподіляються ролі між вчителем та учнями у такому класі. На це обговорення учасникам відводиться кілька хвилин. Ймовірно, багато хто визначає, що вже раніше часто використовував стратегії групового навчання.

Запросіть членів великої групи поділитися думками і зафіксувати їх на папері. Якщо деякі ідеї висловлені не зовсім зрозуміло, попросіть роз’яснити їх.

Результати групового навчання.

Вважається, що в класі, де практикується групове навчання, результати навчання підвищуються:

¨краще запам’ятовування;

¨частіше застосування вищого рівня міркування, більш глибоке розуміння, критичне мислення;

¨більша частину часу йде на виконання завдань і менша – на деструктивну поведінку;

¨вищий рівень мотивації, зокрема внутрішньої, до навчання;

¨підвищення здатності розглядати ситуації під різними кутами зору;

¨кращі стосунки з ровесниками, в яких виявляються терпимість, взаємодопомога — незалежно від етнічної приналежності, статі, здібностей, соціального статусу або якихось вад;

¨більша соціальна підтримка;

¨підвищення психічного здоров’я, рівня адаптації та гарного самопочуття;

¨підвищення позитивної самооцінки на основі само визнання;

¨розвиток соціальних навичок;

¨більш позитивне сприйняття шкільних предметів, навчання, школи, а також;

¨більш позитивне ставлення до вчителів, керівництва та іншого персоналу школи.

Сьогодні набирають темпи комп’ютерні технології у викладанні біології. Існує метод навчального проекту під час якого учні попередньо ознайомлюються з новим матеріалом і за допомогою комп’ютерів готують презентацію (за програмою ”Intel”), яку демонструють під час проведення уроку. За допомогою комунікативних технологій можна розробляти міні посібники, роздатковий матеріал, здійснювати моніторинг якості освіти, створювати позитивний емоційний стан (через музичне оформлення, озвучування фізкульт – хвилинок) [10,14].

2.3.Новітні технології дають можливість отримати  позитивний результат в освітньому процесі:

1. Певний рівень розумового розвитку учнів.

2. Вміння самостійно працювати.

3. Здатність до творчого виконання завдань

4. Формування творчої соціально – орієнтованої особистості.

Кожна істота на нашій планеті – це грандіозна книга життя, написана мовою генетичного коду. В ній як і в наших книжках, є великі літери, коми, крапки, граматичні помилки і система їх корегувань. На площі носія спадковості ДНК розташовано кілька генів, часом десятки їх – і всі вони об’єднані ”асоціативним рядом” в єдине ціле життєвих явищ. Наша задача вчителів – не втрачати цього єдиного цілого, а навпаки підняти його на вищій рівень розвитку. Для цього потрібна певна методика, прийому, форми [11].

2.4. Використання методу проектів на уроках хімії

Згідно Концепції  навчання в старшій школі, метою цього навчання є забезпечення загальноосвітньої  підготовки з хімії відповідно до освітніх

потреб, нахилів, здібностей учнів, розвитку в них засобами навчального

предмета хімії ключових компетентностей, необхідних для соціалізації і

творчої реалізації особистості, надбання навичок самостійної науково-

практичної та дослідницько-пошукової діяльності, прагнення до

саморозвитку та самоосвіти [2, с. 3].

Актуальним завданням сьогодення в галузі освіти є підготовка

людини, здатної творити і сприймати зміни, нововведення, налаштовані на

набуття ціннісно значущих компетенцій, небхідних їй спочатку для

самовизначення у виборі профілю навчання, а потім і професійного

самовизначення [3, с. 2].

Огляд досліджень і публікацій.

Як засвідчує аналіз науково-методичної літератури, метод проектів був запропонований американськими вченими Дж.Дьюї та В.Х.Кілпатріком й успішно застосований у педагогічній практиці [4, с. 92].

      Проблема використання методів проектів на сучасному етапі

розглядається у працях В.П.Безпалько, О.В.Богомолова, В.Н.Буркова,

А.В.Леонтовича, Н.Ю.Пахомова, О.В Тагліної.

Постановка проблеми.

Важливою особливістю навчання хімії в  школі є тлумачення її як загальнокультурної цінності й інструменту пізнання навколишнього світу і самого себе. Навчання за своєю ідеєю передбачає суттєве посилення самостійної, пізнавальної і практичної діяльності з використанням активних методів навчання [1, с. 6].

На особливу увагу заслуговує метод проектів, оскільки створює умови, коли учень може самостійно здобувати нові знання чи застосовувати набуті раніше. Він стимулює інтерес школярів до певних проблем, що передбачає оволодіння відповідною сумою знань і допомагає побачити їх практичну цінність.

Мета роботи:

розкрити особливості використання методу проектів і обґрунтувати переваги його впровадження на уроках хімії.

Виклад основного матеріалу.

Основною ідеєю методу проектів є ідея спрямованості навчально-пізнавальної діяльності на результат, який отримують при розв’язанні тієї чи іншої значущої проблеми [5, с. 6].

Окрім того, цей зовнішній результат можна побачити, осмислити, застосувати в

реальній практиці. Тим часом внутрішнім результатом роботи над

проектом стає досвід діяльності – воістину безцінне надбання учня, що

поєднує в собі знання та вміння, компетентності й цінності, необхідні для

розв’язання різних життєвих проблем.

Метою методу проектів є розвиток пізнавальних навичок учнів,

умінь самостійно конструювати свої знання й орієнтуватися в насиченому

інформаційному просторі, формування критичного мислення. Для

досягнення цієї мети слід навчити учнів самостійно мислити, знаходити й

розв’язувати проблеми, використовуючи задля цієї мети знання з різних

сфер науки, техніки, технології, творчих ділянок, розвивати здатність

прогнозувати результати й можливі наслідки різних варіантів розв’язання

проблеми [5, с. 8].

З методичної точки зору проект розглядають як спеціально

організований учителем і виконуваний комплекс дій, де учні можуть і

повинні бути самостійними під час прийняття рішень та відповідальними

за результат праці, створення творчого продукту. Таким чином, метод

проектів виступає як педагогічна технологія, зорієнтована не на інтеграцію

фактичних знань, а на практичне застосування вже наявних знань і набуття

нових. При використанні в навчанні методу проектів учні осягають усю

технологію розв’язання завдань – від постановки проблеми до

представлення результатів виконаного проекту.

Навчання хімії у школі з використанням методу проектів має такі характеристики:

– актуальність – активна участь учнів у всіх етапах роботи з проектом;

– міждисциплінарний характер навчання – застосування учнями знань,

отриманих раніше з інших дисциплін, повторення, поглиблення й активне

використання цих знань у ході виконання проекту;

– комплексне розв’язання завдань – стимулювання учня до розв’язання

реальної складної проблеми, що дозволяє розвивати вміння аналізувати,

класифікувати, узагальнювати різноманітну інформацію ;

– мотиваційний характер навчання – вибір тематики проекту близької до

інтересів та потреб учня: «Що бачать в одному явищі природи хімік,

фізик, поет, художник, музикант?»; «Хімія і проблеми створення нових

матеріалів з певними властивостями»; «Глобальне потепління: що за ним

криється»; «Вміст природних органічних сполук у різних тканинах і

органах людини»; «Як можна максимально зберегти в продуктах

харчування вітаміни і забезпечити ними свій організм» та ін.;

– реалістичність навчання – проект стає реальною частиною життя учня,

який бере участь у виконанні проекту, працює з інформацією, готує

публікацію або презентацію проекту, відповідає за його результати,

аналізує відгуки, отримані про свою роботу;

– налаштованість на співробітництво – часто при виконанні проекту

складаються творчі групи учнів, а також виникають творчі контакти

«учитель» – «учень», «клас» – «клас».

Застосування методу проектів передбачає:

– існування значущої проблеми, що потребує розв’язання шляхом

дослідницького пошуку й застосування інтегрованих знань;

– значущість отриманих результатів (теоретична, пізнавальна);

– застосування дослідницьких методів при проектуванні;

– виокремлення й структурування етапів виконання проекту;

– самостійну діяльність учнів у ситуації вибору.

Метод проектів є способом досягнення дидактичної мети через

детальну розробку проблеми (тобто технологію), що повинна завершитися

цілком реальним, відчутним практичним результатом, оформленим у той

чи інший спосіб. У зв’язку із цим, до використання методу проектів

висуваються такі вимоги:

– наявність значущої в дослідницькому творчому плані проблеми або

завдання, що потребує інтегрованих знань, дослідницького пошуку для її

розв’язання;

– практична, теоретична й пізнавальна значущість передбачуваних

результатів;

– самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів;

– структурування змістовної частини проекту (із зазначенням поетапних

результатів);

– використання дослідницьких методів, що передбачають певну

послідовність дій: визначення проблеми й завдань дослідження, що з неї

випливають, висування гіпотези їх розв’язання, обговорення методів

дослідження, обговорення способів оформлення кінцевих результатів, збір,

систематизація й аналіз отриманих даних, підбиття підсумків, оформлення

результатів, їх презентація, висновки, висування нових проблем

дослідження [5, с. 6].

Цей метод ураховує необхідність не стільки передавати суму тих

чи інших знань, скільки навчити здобувати ці знання самостійно, уміти

користуватися набутими знаннями для розв’язання нових пізнавальних та

практичних завдань. Він сприяє також набуттю комунікативних навичок і

вмінь, тобто, вмінь працювати в різноманітних групах, виконуючи різні

соціальні ролі. Метод зорієнтований на розгляд різних точок зору на одну

проблему, розвиток уміння користуватися дослідницькими методами,

аналізувати факти з різних точок зору, робити висновки.

Метод проектів передбачає розвиток пізнавальних, творчих

навичок учнів, умінь самостійно шукати інформацію, розвивати критичне

мислення; сприяє самостійній діяльності учнів: індивідуальній, парній,

груповій, яку учні виконують упродовж певного відрізка часу;

спрямований на розв’язання певної значущої для учнів проблеми,

моделюючи діяльність фахівців певної предметної ділянки; вимагає

представлення підсумків виконаних проектів у «відчутному» вигляді, у

формі конкретних результатів, готових до впровадження; передбачає

співробітництво учнів між собою та вчителем.

Досягнення позитивних результатів при використанні методу

проектів можливе за умови якісної методичної підготовки вчителя, що

включає:

– знання принципів і вимог до підбору об’єктів і тем проектної

діяльності учнів;

– володіння методикою та організацією навчального проектування;

– уміння планувати діяльність учнів у ході роботи над проектом;

– організацію систематичного контролю учнів у ході виконання

творчих проектів;

– підготовку необхідних методичних та дидактичних матеріалів.

Цей метод передбачає (за Н. Шиян) етапи:

пошуковий, аналітичний, практичний, презентаційний, контролюючий і ставить за мету організацію дослідницької творчої діяльності учнів, використання методів самостійної пізнавальної роботи, сприяння розвитку інтелектуальної

активності [6, с. 68].

Результати виконаних проектів повинні бути оформлені у вигляді презентації, відеофільму, альбому, журналу, газети, альманаху, доповіді [5,с. 9].

ВИСНОВКИ

Апробація методу проектів у сучасних умовах показує, що з його використанням ефективність процесу навчання та виховання збільшується. Він дає змогу реалізувати низку найважливіших теоретичних положень, відкриває нові можливості у програмуванні навчально-виховного процесу. За допомогою методу проектів здійснюються міжпредметні зв’язки та здобуваються знання через взаємодію учнів між собою та вчителем, що є дуже важливим для формування інтелектуальних здібностей учнів, особливо в умовах профільного навчання ( якщо проект виконується з профільних дисциплін).

Уміння користуватися методом проектів – показник

високої кваліфікації учителя, не випадково цю технологію відносять до

технологій XXI століття, що передбачає, насамперед, уміння адаптуватися

до стрімко змінюваних умов життя. Такі педагогічні технології, побудовані

на суб’єкт – суб’єктній взаємодії, стають визначальними, диктують

постійний пошук і виступають обов’язковою умовою реалізації принципу

відкритості освітньої системи профільної школи.

Реалізація цих педагогічних технологій під час навчання хімії в

профільній школі має на меті формувати учня нового типу, який повинен

володіти уміннями і навичками самостійної роботи, бути готовим до

співпраці і взаємодії, наділений досвідом самоосвіти для успішної

реалізації в умовах сучасного світу.

А за словами видатної людини Д. Пойа: ”Хороших методів існує стільки, скільки існує хороших вчителів”.

Я бажаю всім бути хорошими вчителями в широкому розумінні цього слова.

                                      СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бычков А.В. Метод проектов в современной школе / А.В.Бычков – М., 2000. –

126 с.

2. Концепція профільного навчання в старшій школі // Інформаційни Збірник

МОН України. – 2003. – No 24. – К.: Пед. преса,2003. – С. 3-15.

3. Кремень В.Г. Модернізація системи освіти як важливий чинник

інноваційного розвитку держави / В.Г. Кремень // Освіта України. – 2003. – No 34. –

С.2– 5.

4.Рогачева Е.Ю. Педагогическое творчество Джона Дьюи в чикагский период /

Е.Ю.Рогачева // Педагогика. – 2004. – No5. – С. 90 – 96.

5. Тагліна О.В. Метод проектів на уроках біології / О.В Тагліна – Х.: Ранок,

2010. – 160с.

6. Шиян Н. Профільне навчання: теорія і практика // Профільне навчання з

хімії / Упоряд. Г. Мальченко. – К.: Шкільний світ, 2005. – 128 с.

7. Ліговицький А.О. Теоретичні основи проектування сучасних освітніх систем. - К.: Техніка, 1997 - 210 с.

8. Новые педагогические и информационные технологии в системе образования / Под ред. Е.Полат. - М.М.: АСАDЕМІА, 2001. -272с

9. Освітні технології : Навч . - метод, посіб./ За ред. О.Пєхоти, А.Кіктенко, О. Любарської. - К.: Видавництво А.С.К., 2002.- 255с.

10. Пометун 0., Пироженко Л. Сучасний урок: Інтерактивні технології навчання. - К.: А.С.К., 2003.-192 с.

11. Буджак Т. Метод проектів як педагогічна технологія // Біологія і хімія в школі.- 2004. - №1,- С. 43-45.

12. Загорський В. Школа XXI ст. візьме на роботу хорошого вчителя... Дорого // Управління освітою. 6 березня. 2003.

13. Селевко Г. Современные образовательные технологии. - М.: Народное образование, 1998. - 256 с.

14. Ярошенко О.Г. Групова навчальна діяльність школярів: теорія і методика. - К.: Партнер, 1997.- 193с.

15. Родина І. Використання регіональних матеріалів з метою гуманізації хімічної освіти // Біологія і хімія в школі. - 2004.- №2.