вторник, 14 ноября 2017 г.

14 ЛИСТОПАДА 2017 РОКУ. КУРС ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ. ОСНОВИ ЗДОРОВ'ЯЗБЕРЕЖНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ.

14 ЛИСТОПАДА 2017 РОКУ.

КУРС ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ.

ОСНОВИ ЗДОРОВ'ЯЗБЕРЕЖНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ.

http://autta.org.ua/ua/resources/learning-to-live-together/

Модуль 1. Здоров’я, безпека і превентивна освіта

1.1 Важливість освіти у галузі здоров’я і безпеки

Цінність здоров’я

Стан здоров’я молоді у світі

Стан здоров’я молоді в Україні

Взаємозв’язок здоров'я і освіти

Права дитини і освіта в галузі здоров’я і безпеки

Цінність здоров’я

Здоров'я – безцінне надбання людини, важлива умова повноцінного і щасливого життя. Здоров'я допомагає успішно вирішувати основні життєві завдання: вчитися, працювати, спілкуватися, дружити, створювати сім'ю, виховувати дітей, здійснювати задумане, долати труднощі, а якщо доведеться, то й значні перевантаження.

Здоров'я людини – це набагато більше, ніж відсутність хвороб. Це і добре самопочуття, і енергійність, і здатність швидко відновлювати сили, і успішно справлятися з хворобами.

Здоров'я є безцінним надбанням не тільки окремої людини, але і всього суспільства. Як життєдіяльність окремої людини в значній мірі визначається станом її здоров'я, так і успішний розвиток суспільства в цілому залежить від стану здоров'я населення. При збільшенні в суспільстві частки людей з поганим здоров'ям, можливості його соціально-економічного розвитку обмежуються.

Здоров'я людини залежить, насамперед, від неї самої, її способу життя. Переважна більшість людей ставлять здоров'я на перше місце в рейтингу життєвих цінностей. Але в той же час багато несвідомо, а іноді свідомо, приносять здоров'я в жертву досягненню інших цілей – навчанню, роботі, кар'єрі, отриманню задоволення (наприклад, від куріння або вживання наркотиків). Часто це відбувається в молодому віці, адже багато людей починають усвідомлювати практичну цінність здоров'я пізніше, коли у них починаються проблеми зі здоров'ям.

Отже, збереження і зміцнення здоров'я населення в цілому, і підростаючого покоління в тому числі, – цінність, яка має стратегічне значення для сталого розвитку суспільства і належить до актуальних завдань розвитку сучасної України.

Стан здоров’я молоді у світі

Згідно з даними міжнародного дослідження «Поведінка дітей шкільного віку стосовно охорони здоров'я» (HBSC), яке проводиться кожні чотири роки в країнах Європи і Північної Америки, в тому числі в Україні, у підлітковому віці в порівнянні з періодом дитинства (до 10-12 років) стан здоров'я погіршується і скорочується поширеність здорової поведінки. Саме в цей період зростає поширеність суб'єктивних негативних показників здоров'я, таких, як скарги на здоров'я, низька самооцінка стану здоров'я і низький рівень задоволеності життям, особливо серед дівчаток.

Зростання поширеності функціональних розладів і хронічних хвороб серед підлітків, погіршення показників їх фізичного розвитку і фізичної підготовленості, збільшення поширеності поведінкових чинників ризику на фоні епідемії ВІЛ-інфекції та зростаючого споживання наркотиків актуалізувало завдання збереження і зміцнення загального і репродуктивного здоров'я підлітків.

Більшість молодих людей починають вести активне статеве життя у віці до 19 років, а перший сексуальний досвід переживають в 15-16 років. Статеве життя пов'язане з ризиком зараження інфекціями, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), в тому числі ВІЛ, а також небажаної вагітності. Переривання небажаної вагітності в підлітковому віці чинить негативний вплив на репродуктивний потенціал жінки, а ІПСШ можуть стати причиною як жіночого, так і чоловічого безпліддя.

Стан здоров’я молоді в Україні

Основні демографічні показники та показники стану здоров'я населення України упродовж останніх десятиліть демонструють негативні тенденції. Причиною цього стали суспільно-економічні трансформаційні процеси, які відбуваються з початку 90-х років. Спочатку економічне падіння, а з часом незбалансоване економічне зростання, політична нестабільність, декілька хвиль економічної кризи, суттєве ослаблення системи охорони здоров'я, усі ці фактори призвели до погіршення стану здоров'я і до серйозної нерівності різних категорій населення з точки зору доступу до послуг у сфері охорони здоров'я. Не менш вагомою причиною також стала складна екологічна ситуація, наслідки аварії на Чорнобильській АЕС, значне техногенне забруднення навколишнього середовища.

Погіршення стану здоров'я населення є одним з головних факторів негативних демографічних тенденцій в Україні. Депопуляція властива більшості країн сучасної Європи, проте в Україні скорочення населення відбувається в прискореному темпі - в 1993 році населення України становило 52,2 млн. осіб, а за 20 років скоротилося майже на 6,7 млн. І станом на 1 січня 2013 року вже не перевищувало 45,6 млн. осіб. Внаслідок низьких показників народжуваності та відтоку молоді, яка виїжджає за кордон, швидко змінюється віковий склад населення – зростає кількість громадян середнього і похилого віку.

У порівнянні з іншими європейськими країнами, українці не тільки вмирають в більш молодому віці, але і проживають менше років в здоровому стані. Різниця тривалості життя у чоловіків також набагато більше, ніж в країнах ЄС. Очікувана тривалість життя в Україні на 8,2 роки коротша середнього показника ЄС для жінок і на 14 років коротша для чоловіків.

Поширення інфекційних і неінфекційних захворювань, а також висока смертність, особливо серед чоловіків працездатного віку, призводить до серйозних соціально-економічним наслідків, які можуть перешкодити економічному зростанню країни і підвищенню якості життя громадян.

Діти, підлітки та молодь – пріоритетні цільові групи для профілактичних програм. Згідно з даними дослідження «Поведінка дітей шкільного віку стосовно охорони здоров'я» (HBSC) в Україні в 15 років зокрема:

56% дівчаток і 25% хлопчиків повідомляють про численні скарги на здоров'я частіше ніж один раз на тиждень (44% дівчаток і 26% хлопчиків у середньому по всіх обстежених країнах);

Самооцінка рівня здоров’я

6% дівчаток і 14% хлопчиків мають надлишкову масу тіла (10% дівчаток і 18% хлопчиків у середньому по всіх обстежених країнах);

Відсоток підлітків з надлишковою масою тіла

18% дівчаток і 17% хлопчиків щодня вживають безалкогольні підсолоджені напої * (22% дівчаток і 28% хлопчиків у середньому по всіх обстежених країнах);

Вживання безалкогольних підсолоджених напоїв

69% дівчаток і хлопчиків проводять по буднях за телевізором дві і більше години на день ** (62% дівчаток і 64% хлопчиків у середньому по всіх обстежених країнах);

Перегляд телепередач

13% дівчаток і 31% хлопчиків курять не рідше одного разу в тиждень (17% дівчаток і 19% хлопчиків у середньому по всіх обстежених країнах);

Куріння підлітків

30% дівчаток і 44% хлопчиків вживають алкоголь не рідше ніж один раз на тиждень (17% дівчаток і 25% хлопчиків у середньому по всіх обстежених країнах);

Регулярне вживання алкоголю підлітками

24% дівчаток і 38% хлопчиків мали не менше двох випадків сп'яніння (29% дівчаток і 34% хлопчиків у середньому по всіх обстежених країнах);

Випадки сп’яніння

5% дівчаток і 18% хлопчиків коли-небудь споживали коноплю (15% дівчаток і 20% хлопчиків у середньому по всіх обстежених країнах);

Вживання психоактивних речовин

17% дівчаток і 40% хлопчиків мають досвід сексуальних стосунків (23% дівчаток і 29% хлопчиків у середньому по всіх обстежених країнах);

Досвід сексуальних стосунків

5% дівчаток і 23% хлопчиків брали участь в бійках за останні 12 місяців не менше трьох разів (5% дівчаток і 16% хлопчиків у середньому по всіх обстежених країнах).

Прояви насилля

_______________________________________________

* Регулярне вживання підсолоджених напоїв супроводжується відповідно підвищеним споживанням калорій, ризиком розвитку надлишкової маси тіла та ожиріння, розвитку хронічних метаболічних захворювань, пов'язаних з ожирінням, таких як метаболічний синдром і діабет ІІ-го типу.

** малорухлива поведінка має кумулятивну дію упродовж дитинства, при цьому помічений зв'язок між проводженням часу біля телевізора в підлітковому віці і збільшенням маси тіла в дорослому житті.

_______________________________________________

Взаємозв’язок здоров'я і освіти

Освітні установи і, в першу чергу, школа, де діти, підлітки та молоді люди проводять більшу частину свого часу, мають величезний виховний і здоров'язбережний потенціал. Школа в тісній взаємодії з сім'єю і найближчим оточенням школяра вирішує двоєдине завдання: збереження і зміцнення здоров'я та виховання гармонійно розвиненої, освіченої, творчої, соціально активної та відповідальної особистості.

При цьому позитивне сприйняття шкільного життя учнями розглядається як ресурс для забезпечення здоров'я і благополуччя, тоді як негативне її сприйняття може бути фактором ризику, що впливає на їх фізичне і психічне здоров'я.

У ситуації позитивного шкільного клімату, що має на увазі і наявність доброзичливих, дбайливих вчителів, спостерігається не тільки вища успішність, а й більш сприятлива поведінка учнів щодо свого здоров'я.

Для актуалізації у підлітків та молоді цінності здоров'я, формування у них мотивації і поведінкових установок, необхідних для його збереження і зміцнення, в установах освіти всіх рівнів повинна систематично здійснюватися послідовна, цілеспрямована і комплексна навчально‑виховна робота. Учні повинні бути охоплені програмами з мотивації до здорового способу життя, профілактики вживання психоактивних речовин, збереження репродуктивного здоров'я до досягнення віку, в якому можливо прилучення до шкідливих звичок і початку статевого життя.

Такі програми повинні сприяти становленню ціннісних орієнтирів дитини і підлітка, готувати до дорослого життя, формувати вміння і навички самостійно ухвалювати поінформовані рішення, ефективно спілкуватися, адекватно висловлювати свої почуття і емоції, критично мислити, чинити опір негативному впливові і тиску з боку однолітків і дорослих, обирати моделі поведінки, що сприяють збереженню здоров'я.

Права дитини в галузі здоров’я і безпеки

Визнання державою права дітей, підлітків і молодих людей на охорону здоров'я і безпечну життєдіяльність зобов’язує державні інституції надавати їм інформацію, освіту та доступ до послуг, який дозволяє зберегти і зміцнити здоров'я.

Відповідно до Конвенції про права дитини, яку підписали 195 держав, включаючи Україну, діти мають загальні і невід'ємні права, включаючи право на освіту, яке має бути направлена на розвиток особистості, талантів, розумових і фізичних здібностей дитини в найповнішому обсязі (статті 28 і 29 ) і на отримання інформації (стаття 13).

Держави, які підписали Конвенцію про права дитини, зобов'язані забезпечувати повагу, захист і дотримання прав дітей. Освіта повинна відповідати найкращим інтересам і цілям сталого розвитку дитини в цілому, без дискримінації, з повагою до поглядів дитини і з її активною участю. Освіта у сфері здоров'я на засадах формування навичок є одним із засобів досягнення цих цілей.

У 1994 році на Міжнародній конференції з народонаселення та розвитку в Каїрі представники 179 держав, включаючи Україну, визнали важливість доброго репродуктивного здоров'я для реалізації людьми своїх основних прав. На конференції було прийнято Концепцію репродуктивних прав, яка зокрема передбачає, що жінки і чоловіки, дорослі і молоді мають право отримувати повну і достовірну інформацію про статеве репродуктивне здоров'я, його збереження, в тому числі про попередження інфекцій, що передаються статевим шляхом та про запобігання небажаної вагітності.

Список використаних джерел:

Європейське опитування учнівської молоді щодо вживання алкоголю та наркотичних речовин – ЕСПАД (ESPAD) [Електронний ресурс] // Український Інститут соціальних досліджень ім. Олександра Яременка – Режим доступу до ресурсу: http://www.uisr.org.ua/espad.
Здоров’я та поведінкові орієнтації учнівської молоді [Електронний ресурс] // Український Інститут соціальних досліджень ім. Олександра Яременка – Режим доступу до ресурсу: http://www.uisr.org.ua/hbsc.
Конвенція про права дитини [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_021.

1.2 Здоров’язбережна компетентність і превентивна освіта

Поняття здоров’язбережної компетентності і превентивної освіти

Складові здоров’язбережної компетентності

Очікуванні результати шкільної превентивної освіти

Зміст і методи формування дітей та підлітків здоров’язбережної компетентності

Поняття здоров’язбережної компетентності і превентивної освіти


	Здоров’язбережна компетентність – це здатність людини планувати і реалізовувати свою життєдіяльність у спосіб, сприятливий для здоров’я і безпеки самої людини та її соціального оточення.

Здоров’язбережна компетентність набувається через формування сприятливих для здоров’я знань, умінь, ставлень (психологічних установок, принципів, цінностей, вірувань, прагнень). Розвиток здоров’язбережної компетентності у сучасному світі усе частіше відбувається шляхом впровадження превентивної освіти.


	Превентивна освіта – це комплексний цілеспрямований вплив на особистість у процесі її динамічної взаємодії із соціальними інституціями, спрямований на фізичний, психологічний, духовний, соціальний розвиток особистості, формування в неї відповідальної поведінки, імунітету до можливих негативних впливів соціального оточення; профілактику чи корекцію негативних проявів поведінки.

Складові здоров’язбережної компетентності

Важливими складовими здоров’язбережної компетентності є сприятливі для здоров’я спеціальні та психосоціальні (життєві навички).

До психосоціальних компетенцій (життєвих навичок) належать: позитивна самооцінка, самоконтроль, керування стресами, мотивація успіху і гартування волі, аналіз проблем і прийняття зважених рішень, критичне і творче мислення, ефективне спілкування, співчуття, розв’язання конфліктів, протистояння негативним соціальним впливам тощо.

До спеціальних компетенцій належать: санітарно-гігієнічні навички, раціональне харчування, рухова активність, загартування, організація режиму праці та відпочинку, надання першої допомоги тощо.

Далі в таблиці наведено перелік спеціальних та життєвих навичок та їх складових.

	Різновидність навичок	Складові навичок (уміння, звички…)
Навички, що сприяють фізичному здоров’ю	Навички раціонального харчування	дотримання режиму харчування; уміння складати харчовий раціон з урахуванням реальних можливостей, потреб та користі; уміння визначати і зберігати високу якість харчових продуктів.
	Навички рухової активності	виконання ранкової зарядки; регулярні заняття фізичною культурою, руховими іграми, фізичною працею.
	Санітарно-гігієнічні навички	навички особистої гігієни; уміння виконувати гігієнічні процедури (доглядати за шкірою, зубами, волоссям тощо).
	Режим праці та відпочинку	уміння чергувати розумову та фізичну активність; уміння знаходити час для регулярного харчування й повноцінного відпочинку.
Життєві навички, що сприяють соціальному здоров’ю	Навички ефективного спілкування	уміння слухати; уміння чітко висловлювати свої думки; уміння виражати свої почуття; уміння просити про послугу або допомогу; володіння невербальною засобами спілкування (жести, міміка, інтонація тощо); уміння адекватно реагувати на критику.
	Навички співчуття	уміння розуміти почуття, потреби і проблеми інших людей; уміння висловити це розуміння; уміння зважати на почуття інших людей; уміння допомагати та підтримувати.
	Навички розв’язання конфліктів	уміння розрізняти конфлікти поглядів і конфлікти інтересів; уміння толерантно розв’язувати конфлікти поглядів; уміння розв’язувати конфлікти інтересів за допомогою конструктивних переговорів.
	Навички поведінки в умовах тиску, погроз, дискримінації	уміння уникати небезпечних ситуацій і діяти при загрозі насилля; обстоювати свою позицію та відмовлятися від небажаних пропозицій, зокрема й пов’язаних із залученням до куріння, вживання алкоголю, наркотичних речовин; уміння розрізняти прояви дискримінації, зокрема щодо людей з особливими потребами, ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД; навички впевненої поведінки, зокрема й застережливих дій щодо ВІЛ/СНІДу.
	Навички спільної діяльності та співробітництва	уміння працювати в «команді»; уміння адекватно оцінювати свої здібності, свій внесок у спільну діяльність; уміння визнавати внесок інших у спільну роботу.
Життєві навички, що сприяють духовному та психічному здоров’ю	Самоусвідомлення та самооцінка	позитивне ставлення до себе, інших людей, до життєвих перспектив; уміння реально оцінювати свої здібності та можливості; адекватна самооцінка; уміння адекватно сприймати оцінки інших людей.
	Навички самоконтролю	уміння правильно виражати свої почуття; уміння контролювати прояви гніву, долати тривогу; уміння переживати невдачі; уміння раціонально планувати час.
	Мотивація успіху та тренування волі	уміння зосереджуватися на досягненні мети; розвиток наполегливості та працьовитості; установка на успіх і віра в себе.
	Аналіз проблем і прийняття рішень	уміння визначати суть проблеми та причини її виникнення; здатність сформулювати декілька варіантів розв’язання проблеми; уміння передбачити наслідки кожного з варіантів для себе та інших людей; уміння оцінювати реальність кожного з варіантів, враховуючи власні можливості та життєві обставини; здатність вибирати оптимальні рішення.
	Визначення життєвих цілей та програм	уміння визначати життєві цілі, керуючись своїми потребами, нахилами, здібностями; уміння визначати пріоритети й раціонально використовувати час; уміння планувати свою діяльність, враховуючи аналіз можливостей і обставин.

Мета і очікувані результати шкільної превентивної освіти

Мета шкільної превентивної освіти – мотивувати і підготувати дітей та підлітків дотримуватися моделей поведінки, сприятливих для особистого, сімейного і суспільного здоров'я, безпеки, добробуту та сталого розвитку.

Узагальнені очікувані результати шкільної превентивної освіти представлені у таблиці.

Результат 1. Учні розуміють сучасні концепції здоров’я і безпеки, пов'язані зі зміцненням здоров'я, профілактикою захворювань і травматизму.

Обґрунтування. Сприйняття основних концепцій здоров'я, безпеки та шляхів їх досягнення створює основу для зміцнення здоров'я та посилення здорової поведінки серед молоді. Цей результат включає в себе основні концепції, засновані на доведених теоріях і моделях впливу на поведінку в контексті здоров'я і безпеки. Критерії досягнення цього результату включають як індикатори зменшення ризику, так і індикатори зміцнення здоров’я.

Результат 2. Учні досліджують вплив сім'ї, однолітків, культури, засобів масової інформації, технологій та інших факторів на здорову поведінку.

Обґрунтування. Здоров'я залежить від безлічі позитивних і негативних впливів в суспільстві. Цей результат фокусується на виявленні та розуміння різних внутрішніх і зовнішніх факторів, які впливають на поведінкові практики серед молоді в тому числі на особисті цінності, переконання і прийняття норм поведінки.

Результат 3. Учні демонструють здатність знаходити достовірну інформацію, корисні продукти і послуги для зміцнення здоров'я.

Обґрунтування. Доступ до достовірної інформації для зміцнення здоров'я та просування здорових товарів і послуг має вирішальне значення в профілактиці, ранньому виявленні та вирішенні проблем зі здоров'ям. Цей результат фокусується на тому, як визначити і отримати доступ до надійних ресурсів та відмовитися від неперевірених джерел. Навички аналізу, порівняння та оцінки альтернативних варіантів ресурсів надає можливість учням досягти грамотності в питаннях здоров'я.

Результат 4. Учні демонструють здатність використовувати навички міжособистісного спілкування для зміцнення здоров'я та запобігання або зниження ризику для здоров'я.

Обґрунтування. Ефективне спілкування підвищує особисте, сімейне і громадське здоров'я. Цей результат фокусується на тому, як відповідальні люди використовують вербальні і невербальні навички спілкування для того, щоб розвивати і підтримувати здорові особисті стосунки. Здатність організовувати і передавати інформацію та почуття є основою для зміцнення міжособистісних стосунків, запобігання конфліктам або їх конструктивне розв’язання.

Результат 5. Учні демонструють здатність використовувати навички ухвалення рішень для зміцнення здоров'я.

Обґрунтування. Навички ухвалення рішень необхідні для того, щоб визначити, впроваджувати і підтримувати поведінкові практики, сприятливі для здоров'я і безпеки. Цей результат містить основні кроки, які необхідні для ухвалення здорових рішень. В контексті зміцнення здоров’я процес ухвалення рішень дозволяє людям співпрацювати з іншими з метою зменшення ризиків та поліпшення якості життя.

Результат 6. Учні демонструють здатність використовувати навички постановки мети для зміцнення здоров'я.

Обґрунтування. Навички цілепокладання необхідні для того, щоб допомогти учням визначати, приймати і дотримуватися здорового способу життя. Цей результат включає в себе критично важливі кроки, необхідні для досягнення як короткострокових так і довгострокових цілей щодо здорового способу життя. Ці навички надають людям можливість мати прагнення і формувати плани на майбутнє.

Результат 7. Учні демонструють здатність дотримуватися здорової поведінки та запобігати або знижувати ризики для життя і здоров'я.

Обґрунтування. Поведінкова практика зміцнення здоров’я може зробити внесок у підвищення якості життя. Багатьох захворювань і травм можна запобігти шляхом зменшення шкідливої ризикованої поведінки. Цей результат сприяє прийняттю особистої відповідальності за своє здоров'я і заохочує дотримуватися практик здорового способу життя.

Результат 8. Учні демонструють здатність пропагувати зміцнення особистого, сімейного та громадського здоров'я.

Обґрунтування. Адвокаційні навички допомагають учням посилити соціальні норми щодо здорового способу життя. Цей результат допомагає молоді розвивати важливі життєві навички пропаганди здоров'я і заохочення інших до здорового способу життя.

Зміст і методи формування у дітей та підлітків здоров’язбережної компетентності

Узагальнений зміст шкільної превентивної освіти наведено у таблиці.

Тематичні блоки превентивної освіти		Зміст тематичних блоків
Життя і здоров’я людини		Безпека, здоров’я, здоровий спосіб життя, безпека життєдіяльності
Життя і здоров’я людини		Розвиток дитини (фізичний, психічний, соціальний)
Фізичне здоров’я		Особиста гігієна
		Рухова активність і загартування
		Раціональне харчування
		Режим праці і відпочинку. Профілактика «шкільних захворювань»
Соціальне здоров’я	Соціальне середовище і здоров'я	Ефективне спілкування
		Соціальна взаємодія (культура взаємин між статями, робота в команді, співчуття, мирне розв’язання конфліктів)
		Протидія соціальному тиску і дискримінації
		Профілактика соціально небезпечних захворювань і шкідливих звичок
	Безпечне довкілля	Небезпечні місця і ситуації
		Безпека у школі
		Побутова безпека
		Дорожня безпека
		Пожежна безпека
		Соціальна безпека
		Безпека на природі
		Надзвичайні і екстремальні ситуації
		Надання невідкладної допомоги
Психічне та духовне здоров’я		Позитивна ідентичність (розвиток самоповаги і поваги до інших людей)
		Емоційне благополуччя (самоконтроль, керування стресами, мотивація успіху і гартування волі)
		Інтелектуальне благополуччя (уміння вчитись, аналіз проблем і прийняття рішень, критичне і творче мислення)
		Духовне благополуччя (орієнтація на загальнолюдські цінності, пізнавальні, естетичні, етичні потреби, потребу у самореалізації)

Методи навчання. Сприятливі для здоров’я навички набуваються у процесі діяльнісного (компетентнісного) підходу до навчання. Компетентнісний підхід передбачає використання на уроках основ здоров’я інтерактивних методів, які забезпечують: активну участь кожного учня; творчу співпрацю між собою і з учителем; навчання на ситуаціях, наближених до реального життя; сприятливий емоційний клімат у класі; формування відчуття класу як єдиної команди тощо.

Список використаних джерел:

О. В. Березюк, Т. В. Воронцова, О. В. Єресько, В. С. Пономаренко, І. А. Скорбун. Організація профілактичної роботи у навчальний заклад. Посібник для адміністраторів системи освіти - Київ: - «Здоров'я через освіту», 2014. - 128 c.
Соціальні детермінанти здоров'я і благополуччя підлітків. Дослідження «Поведінка дітей шкільного віку у випадку охорони здоров'я»: міжнародний звіт за результатами обстеження 2009-2010 рр. // Серія «Політика охорони здоров'я дітей і підлітків», випуск № 6 / Під ред. Currie C і ін. - Копенгаген: - Європейське регіональне бюро ВООЗ, 2012 г.. - 253 c.

1.3 Новітня історія профілактичної освіти

Дакарські рамки дій «Освіта для всіх»

FRESH: універсальна рамка для ефективного забезпечення здоров'я у школах

Школи сприяння здоров'ю

Школи, дружні до дитини

Статева освіта і клініки дружні до молоді

Рекомендації щодо здорового способу життя мають тисячорічну історію, але узгоджені рамки системних дій держав із реалізації превентивної освіти було сформовано лише у 2000 році.

Дакарські рамки дій «Освіта для всіх»

На Всесвітньому форумі з освіти, який відбувся в Дакарі (Сенегал) в квітні 2000 року, міжнародне співтовариство підтвердило свою мету - забезпечення якісної базової освіти для всіх.

У прийнятих на форумі «Дакарських рамках дій» представлені цілі та стратегії щодо виконання цього завдання до 2015 року. Зокрема, однією з важливих умов здійснення права дітей на отримання базової освіти є створення «безпечного, здорового, інклюзивного навчального середовища, що сприяє успішному навчанню, і досягненню чітко визначених рівнів успішності для всіх при справедливому забезпеченні ресурсами».

Відповідно до Дакарських рамок дій мають бути забезпечені:

відповідне водопостачання і належні санітарно-гігієнічні умови;
доступ до служб охорони здоров'я і харчування;
політика і кодекси поведінки, які сприяють поліпшенню фізичного, психосоціального і емоційного стану викладачів і учнів;
зміст і практика освіти, яка сприяє засвоєнню знань, соціальних установок, цінностей і життєвих навичок, необхідних для зміцнення самоповаги, здоров'я і особистої безпеки [1].

FRESH: універсальна рамка для ефективного забезпечення здоров'я у школах

Відповідно до Дакарських рамок дій учасники Всесвітнього форуму за освітнім напрямком схвалили підготовлені Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ), Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ), Організацією Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) та Світовим банком єдині рамки дій, спрямованих на охорону здоров'я школярів - FRESH (Focusing resources on effective school health, що в перекладі з англійської означає фокусування ресурсів на ефективне забезпечення охорони здоров'я у школах).

Мета ініціативи FRESH полягає в підтримці ефективних, реалістичних і орієнтованих на результат програм охорони здоров'я для того, щоб школи стали більш здоровим місцем для навчання, з одного боку, а також місцем, де діти навчаться бути здоровими – з іншого. Ці програми покликані забезпечити дітям вступ до школи та навчання, отримання знань, а також розвиток життєвих навичок і прийняття моделі здорового способу життя [4, 9].

Концепція FRESH будується на чотирьох основних компонентах (програмних принципах), які повинні здійснюватися у всіх школах:

Політика рівного доступу до охорони здоров'я в школах
Безпечне освітнє середовище
Освіта в сфері здоров'я на засадах розвитку навичок
Послуги в області охорони здоров'я і харчування в школах

Реалізація політики рівного доступу до охорони здоров'я в школахпередбачає наявність національних стандартів і норм для охорони і зміцнення здоров'я та безпеки учнів і викладачів і дотримання них у всіх освітніх установах. Така політика спрямована на забезпечення безпеки всіх учасників освітнього процесу і створення сприятливого клімату в навчальному закладі спільними зусиллями адміністрації, педагогів, учнів, батьків і місцевої громади.

Безпечне освітнє середовище забезпечує як фізичну, так і емоційно-психологічну безпеку учасників освітнього процесу.

Фізичне середовище - вся територія і шкільні приміщення, включно з навчальними класами, приміщеннями для заняття спортом, проведення заходів, роздягальні, туалетні та душові кімнати, їдальню та інші, - повинні бути тими місцями, де суворо дотримуються відповідних санітарно-гігієнічних умов і де школярам не загрожують небезпека, хвороби, фізична шкода або травми.

Емоційно-психологічну безпеку учнів і вчителів забезпечує сприятливий шкільний клімат. Перший крок до створення такого клімату - запобігання всіх форм насильства: тілесних покарань, бійок, цькування, знущання, сексуального та гендерного насильства, дискримінації за будь-якою ознакою.

Освіта у сфері охорони здоров'я має здійснюватися на основі розвитку навичок. Такий підхід забезпечує не тільки надбання знань, а й формування ставлень (психологічних установок та ціннісних орієнтирів) і необхідних у повсякденному житті когнітивних навичок (здатності вирішувати проблеми, творчого та критичного мислення, вміння ухвалювати рішення), емоційних навичок (самоусвідомлення та розбудови самооцінки, вміння володіти собою і керувати стресами), а також навичок міжособистісних стосунків (ефективної комунікації, кооперації та вміння домовлятися і розв’язувати конфлікти).

За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я життєві навички є здатністю до адаптації і практики позитивної поведінки, що дозволяє людям ефективно вирішувати проблеми і долати труднощі щоденного життя.

Зокрема, життєві навички включають в себе вміння і навички міжособистісного спілкування, які допомагають людям приймати поінформовані рішення, мислити критично і творчо, ефективно спілкуватися, будувати здорові стосунки, співпереживати, справлятися з життєвими проблемами, вести здоровий і продуктивний спосіб життя.

Життєві навички можуть бути спрямовані на особисті дії або дії щодо інших людей, а також на дії зі зміни навколишнього середовища з тим, щоб зробити його сприятливим і безпечним для здоров'я [3].

Послуги в галузі охорони здоров'я в школі дозволяють здійснювати диспансерний нагляд за станом здоров'я школярів, своєчасно виявляти проблеми зі здоров'ям і направляти до фахівців. Забезпечення школярів повноцінним і збалансованим харчуванням не тільки сприяє збереженню і зміцненню здоров'я, але і підвищує успішність.

FRESH - це комплексна, всеосяжна рамкова ініціатива, спрямована на розвиток охорони здоров'я в школах, яка може реалізовуватися замість або паралельно з іншими відомими ініціативами, такими як «Школи сприяння здоров'ю» та «Школи, дружні до дитини» [4, 9].

Школи сприяння здоров'ю

Всесвітня організація охорони здоров'я ініціювала розробку програми зі створення шкіл, які сприяють зміцненню здоров'я в усьому світі. У країнах Європи ця ініціатива розвивається за підтримки Європейського регіонального Бюро ВООЗ, Європейської ради та Комісії Європейського співтовариства щодо розвитку європейської мережі шкіл сприяння здоров'ю. Школи, що реалізують політику сприяння здоров'ю, підвищують можливості дітей і дорослих в плані забезпечення безпечного і сприятливого для здоров'я соціального, фізичного та психологічного середовища, сприяють формуванню в учнів свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я оточуючих. У школах сприяння здоров'ю учні набувають і закріплюють особистісні та соціальні навички та націлені на здоровий спосіб життя поведінкові установки, які також сприяють підвищенню їх академічної успішності.

Школи сприяння здоров'ю покликані:

забезпечити у навчальних закладах сприятливі для здоров'я умови для роботи і навчання шляхом відповідного благоустрою шкільних приміщень, ігрових майданчиків і їдалень, вжиття належних заходів безпеки тощо;
сприяти формуванню почуття відповідальності за здоров'я окремих людей в сім'ях та серед населення в цілому;
заохочувати формування здорового способу життя та запропонувати як учням, так і шкільному персоналу реалістичний і привабливий діапазон можливостей для оздоровлення свого способу життя;
дати можливість всім школярам найповніше розкрити свій фізичний, психологічний і соціальний потенціал, а також сприяти формуванню їх почуття впевненості в собі;
поставити чіткі завдання в плані зміцнення здоров'я і забезпечення безпеки для всього шкільного колективу (учнів і дорослих, які працюють в школі);
сприяти формуванню хороших стосунків між викладацьким складом і учнями, між самими учнями, а також між школою, сім'єю і місцевою громадою;
забезпечити ефективне використання наявних на місцевому рівні ресурсів для підтримки роботи, спрямованої на зміцнення здоров'я;
розробити комплексну і послідовну програму профілактичної освіти, що передбачає використання педагогічних методів, які сприяють активній участі в ній самих учнів;
дати учням можливість здобути теоретичні знання і практичні навички, необхідні для прийняття раціональних рішень, що стосуються їх здоров'я, а також для охорони і оздоровлення їх навколишнього фізичного середовища;
сприяти формуванню більш широкого погляду на медичні кабінети у навчальних закладах, як на додатковий ресурс для проведення санпросвітницької роботи, що допомагає учням стати більш обізнаними користувачами послуг сектора охорони здоров'я [2].

Школи, дружні до дитини

Розвиток шкіл сприяння здоров'ю – крок до реалізації більш широкої концепції Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) «Школа, дружня до дитини». Це школа, в якій створюється середовище якісного та ефективного навчання з відповідними фізичними умовами, політикою і послугами. Школи, дружні до дітей, охоплюють всіх дітей, в них панує атмосфера захищеності та турботи про здоров'я учнів, відчувається уважне ставлення до гендерних питань, тут з повагою ставляться до інтересів учнів, їх досвіду і потреб; серйозно підходять до змісту навчального плану і процесу навчання, умов навчання в класі і шкільному середовищі, до розробки не травмуючих методів оцінки результатів навчання.

Школи, дружні до дитини, покликані допомогти дітям у навчанні навичок, необхідних в сучасному мінливому світі, щоб поліпшити їх здоров'я і благополуччя, створити безпечне середовище, підвищити мотивацію вчителів і суспільства до підтримки освіти. Кінцевою метою Школи, дружньою до дитини, є всебічний розвиток всіх дітей і повна реалізація творчого потенціалу учнів.

Школа, дружня до дітей:

Здорова і безпечна для дітей - забезпечена хорошими санітарними умовами: свіжою питною водою, чистими і теплими туалетами, доступним і корисним харчуванням;
Надає рівні можливості для всіх - сприймає всіх дітей однаково, незалежно від їх статі, соціального статусу, культурного походження, віросповідання або стану здоров'я;
Забезпечує якісну освіту - розширює горизонти навчання дитини, розвиває навички та вміння у всіх сферах навчання, забезпечує навчальним планом і програмами відповідно до віку, враховує індивідуальні особливості учнів, різні стилі навчання, підтримує активне навчання і критичне мислення, знайомить дітей з інформаційними технологіями, розвиває навчання життєвим навичкам з професійними, компетентними і вмотивованими вчителями;
Захищаюча і турботлива - враховує інтереси учнів, оберігає їх від ризикованої поведінки, захищає від надзвичайних ситуацій природного, техногенного або соціального походження;
Залучає учнів, сім'ї та місцеві громади - цінує і стимулює участь батьківських комітетів та шкільного самоврядування в плануванні шкільних заходів; надає освітні послуги дорослому населенню, є освітнім центром громади [5].

Статева освіта і клініки, дружні до молоді

У 60-ті роки двадцятого століття цінності і норми, пов'язані з сексуальністю, почали змінюватися спочатку в Європі і Америці, а потім і в інших країнах світу. Сексуальність стала темою відкритих громадських дискусій. Статева поведінка стало більш вільною. Період життя між дитинством і зрілістю став подовжуватися. Для нього стали характерними зростаюча незалежність від батьків, сексуальні контакти і спільне проживання без шлюбу. Молоді люди вступали в статеві стосунки в 16-18 років, до 25 років у багатьох з них вже було декілька сексуальних партнерів. Вступ до шлюбу став відстрочуватись до 25-30 років.

У цей тривалий період часу від настання статевої зрілості до встановлення стабільних статевих стосунків юнаки і дівчата піддавалися подвійній небезпеці – зараженням інфекціями, що передаються статевим шляхом, і перериванням небажаної вагітності.

Щоб уберегти підлітків від ранньої і небезпечної для здоров'я вагітності та інфекцій, що передаються статевих шляхом (ІПСШ) в Європі, починаючи з 60-х років двадцятого століття стали впроваджувати програми сексуальної освіти або статевого виховання. Вперше вони стали обов'язковим предметом в школах Швеції у 1955 році. У Німеччині обов'язкове статеве виховання в школі ввели у 1968 році, а в Австрії, Данії і Фінляндії - в 1970 році. У ті ж роки воно стало впроваджуватися в голландських і швейцарських школах.

Одночасно почали відкривати безкоштовні консультації для підлітків з питань, пов'язаних з контрацепцією і плануванням сім'ї. У 1980-ті сексуальну освіту набуло поширення у Франції, Великобританії, а трохи пізніше в Іспанії, Італії та Португалії. У 1990-ті вона стала обов'язковою у Бельгії, Греції, Латвії, Естонії та Словаччині. Найпізніше обов'язковий статус вона набула в Ірландії у 2003 році.

На думку експертів, найбільш вдалі програми сексуальної освіти реалізуються в Фінляндії, Швеції та Данії, у Франції та Німеччині, а також в Бельгії та Нідерландах. Ці програми охоплюють широке коло питань, викладаються спеціально підготовленими вчителями в рамках обов'язкових предметів із залученням батьків.

В кінці 1990-х у Фінляндії через економічний спад скорочувалися витрати на освіту і охорону здоров'я. Статеве виховання в школах стало факультативним. Наслідки виявилися негайно – зросло число абортів у дівчаток-підлітків (приблизно на 50%), збільшилася захворюваність інфекціями, що передаються статевим шляхом, зросла кількість дітей, які починають статеве життя в 14-15 років. У 2004 році сексуальна освіта у Фінляндії знову стала обов'язковою. Протягом короткого часу середній вік початку статевого життя підвищився до 16,5 років, а число підліткових вагітностей і пологів скоротилося [6].

В Україні статева освіта реалізується через зміст обов’язкового предмета «Основи здоров’я», факультативних курсів та курсів за вибором.

У багатьох країнах світу, включаючи Україну, разом із статевою освітою у школах, існують доступні медико-соціальні служби, так звані клініки дружні до молоді (КДМ). Клініки дружні до молоді – це спеціалізовані підрозділи, як правило в складі дитячих поліклінік, які надають медичні послуги молоді, а також інформують та консультують, зокрема з питань профілактики ВІЛ та інфекцій, які передаються статевим шляхом. ЮНІСЕФ надає допомогу Міністерству охорони здоров’я України у покращенні надання послуг з охорони здоров’я дітям та молоді віком до 18 років шляхом створення мережі КМД. На разі в Україні діє 104 клінік, дружніх до молоді.

Список використаних джерел:

Дакарські рамки дій «Освіта для всіх»: виконання наших колективних зобов'язань (2000) // http://www.unesco.org/education/efa/ed_for_all/dakfram_eng.shtml .
Європейська мережа шкіл зміцнення здоров'я // http://www.niigd.ru/pdf/2.pdf .
Навички, необхідні для здоров'я. Освіта в області здоров'я, заснована на прищепленні життєвих навичок (ООЗОПЖН), - важливий компонент доброзичливої до дитини зміцнює здоров'я школи. ВООЗ. 2003. // http://www.who.int/school_youth_health/media/sch_skills4health_russian.pdf
Посібник з моніторингу та оцінки для шкільних програм охорони здоров'я. Вісім ключових показників на підтримку FRESH. (Формування ресурсів для ефективного шкільного охорони здоров'я). Червень 2013. - 54 с.
О школах, доброжелательных к детям, см. на сайте http://www.unicef.org/ceecis/ru/education_21974.html
Стандарти сексуальної освіти в Європі. Кельн, ФЦПСЗ і Європейське регіональне бюро ВООЗ, 2010. // https://www.bzga-whocc.de/fileadmin/user_upload/Dokumente/WHO_BZgA_Standards_russisch.pdf - 2017.
ЮНІСЕФ. Глобальна оцінка програм освіти в області життєвих навичок. Підсумковий звіт. 2012 р .// <http://www.unicef.org/evaluation/files/USA-2012-011-1_GLSEE.pdf> 2013.
School-Based Sexuality Education Programmes. A Cost and Cost-Effectiveness Analysis in Six Countries. Paris, UNESCO, 2011. // http://www.unesco.org/new/fileadmin/MULTIMEDIA/HQ/ED/pdf/CostingStudy.pdf - 2014.
Schools & Health // http://www.schoolsandhealth.org/fresh-framework - 2014.

1.4 Ефективні програми шкільної превентивної освіти

Школа і превентивна освіта

Ознаки ефективних превентивних програм

Умови ефективного навчання

Нормативно правові підстави превентивної освіти в школах Україні

Шкільні курси з доведеною ефективністю в Україні

Школа і превентивна освіта

Школа є ідеальним середовищем для введення навчальних програм превентивної освіти. Тут є найкращі можливості для здійснення масового, ефективного та завчасного впливу.

1. Масовість. Школа охоплює більшість дітей у віці до 18 років. Це той період життя, коли формується самоідентичність людини, її особиста система цінностей, погляди і переконання.

2. Ефективність. Школа - місце, де учні і вчителі проводять разом багато часу. Це дозволяє поєднувати навчальний процес з вихованням. Впровадження високоякісних превентивних програм полегшує це завдання.

3. Завчасність. Навчальні програми дозволяють ретельно спланувати і здійснити вплив ще до того, як в житті молодої людини виникнуть реальні ризики і проблеми. Орієнтація на зону найближчого розвитку дітей і підлітків уможливлює своєчасне формування соціально-психологічних компетентностей, важливих для найближчого майбутнього.

Для досягнення успіху превентивна робота в школі повинна носити системний характер. Системність підходу забезпечується охопленням превентивною освітою всіх учнів навчального закладу та її впровадження на всіх рівнях шкільної освіти – у початковій, основній та старшій школі.

Сталі результати потребують використання всіх можливих навчально-виховних засобів впливу і залучення до превентивної роботи педагогічного колективу, шкільної психологічної служби, батьків, інших державних служб, ресурсів місцевої громади.

Необхідною умовою якісної превентивної освіти є також створення в школі єдиного сприятливого середовища відповідно до рамки FRESH. Превентивна робота в школі може проводитися через навчально-виховний процес, що включає безпосередньо уроки і факультативні заняття, заходи, які проводяться шкільної психологічної службою, позаурочну навчально-виховну діяльність тощо.

Підвищенню ефективності превентивної освіти сприяє впровадження її елементів у різні навчальні дисципліни і створення міжпредметних зв'язків. Однак головна роль у шкільній превентивній освіті в Україні належить навчальному предмету «Основи здоров'я» і тренінговим курсам з доведеною ефективністю.

Ознаки ефективних шкільних програм

Ефективні профілактичні програми мають загальні риси, незалежно від того, де їх впроваджують - в Україні, Південній Африці чи США. Це підтверджується результатами системних досліджень. Наприклад, аналіз превентивних програм [3,4], здійснених в різних країнах світу, показав, що ефективні програми мають ряд спільних ознак. Вони:

розроблені за участю різних фахівців, в тому числі в галузі педагогіки, підліткової психології та медицини;
складені з урахуванням реальних потреб підлітків і молоді в отриманні інформації з питань здоров'я, в тому числі, репродуктивного здоров'я та комунікативних навичок;
використовують ціннісно-мотиваційний підхід, щоб актуалізувати у молодих людей цінність здоров'я;
побудовані на принципах цілеспрямованого і поетапного формування поведінкових установок, що враховують ключові пізнавальні, соціально-психологічні та індивідуально-особистісні чинники зміни поведінки;
націлені на формування і закріплення певних навичок - життєво важливих навичок спілкування, аналізу ситуації, самостійного ухвалення рішень, опору тиску з боку однолітків та інших;
надають науково достовірну інформацію, мають чітко позначені завдання і пропагують здоров'язбережні моделі поведінки;
розглядають конкретні приклади небезпечних з точки зору здоров'я ситуацій та способи недопущення таких ситуацій або виходу з них;
використовують інтерактивні методи, передбачають щотижневі заняття упродовж декількох років;
розраховані щонайменше на 30 занять на рік, щоб дати можливість учням не тільки засвоїти інформацію, а й виробити до неї певне ставлення, сформувати і закріпити важливі навички;
припускають активну участь самих учнів в освітньому процесі через залучення тренерів з числа однолітків, які використовують метод «рівного навчання»;
враховують вплив навколишнього середовища, поведінку дорослих і однолітків, національні та соціокультурні особливості і традиції;
складені з урахуванням статі, гендерних особливостей, віку і когнітивних можливостей учнів з використанням простої і зрозумілої мови;
обговорюють питання, пов'язані зі збереженням репродуктивного здоров'я, до того періоду, коли молоді люди можуть вступити в статеві стосунки - тобто до того, як їм виповниться 15-16 років.
визнають первинну роль батьків і сім'ї як джерела інформації, підтримки та турботи в процесі вироблення здоров'язбережних поведінкових установок і включення батьків в освітній процес.

На відміну від ефективних, неефективні програми:

невдало спроектовані (у них відсутня науково обґрунтована концепція; містять загальні декларації замість ясної мети і конкретних навчальних завдань; використовують неефективні методи навчання; висувають розмиті і недоречні вимоги до навчальних результатів, формальні або незрозумілі критерії і процедури оцінювання);
розраховані на розмиті і невизначені соціальні групи (наприклад, молодь в цілому або учнів взагалі);
складені і впроваджуються людьми, які мало знають про умови життя цільової групи, її соціально-психологічні особливості;
розглядають учнів як об'єкт впливу;
передбачають застосування односторонніх дидактичних підходів (лекції, повідомлення, демонстрації матеріалів);
передбачають разові або несистемні заходи, недостатньо часу для формування стійких переконань або поведінкових навичок;
ґрунтуються на залякуванні та застосуванні репресивних механізмів.

Умови ефективного навчання

Ефективність превентивної освіти залежить від багатьох факторів, але насамперед, від компетентності вчителя, якості навчально-методичних матеріалів і способу організації навчально-виховного процесу.

Вимоги до підготовки вчителя

Вчитель має знати:	концептуальні і методичні основи формування здоров’язбережної компетентності
	програми і зміст предмету «Основи здоров’я»
	вікові особливості дітей та підлітків
	інтерактивні методи та особливості їх застосування
	опорні плани проведення тренінгових занять для учнів
	методи і процедури форматуючого оцінювання
Вчитель має вміти:	чітко формулювати цілі заняття та його складових частин
	враховувати потреби та очікування учасників
	дотримуватися рекомендованого плану уроків-тренінгів
	забезпечувати демократичну дисципліну
	демонструвати мультимедійні презентації
	організувати активне обговорення
	організовувати відпрацювання практичних умінь
	підтримувати доброзичливу атмосферу на тренінгу
	правильно реагувати на складних учасників
	організовувати зворотний зв'язок
Вчитель має демонструвати:	повагу і позитивне ставлення до дітей і підлітків, бажання і прагнення працювати з ними
	готовність зрозуміти потреби, цінності і можливості дітей і підлітків
	готовність не нав’язувати свої погляди і цінності
	бажання і готовність постійно підвищувати свій професійний рівень
	готовність застосовувати інтерактивні методи навчання, які забезпечують активну участь кожного учня; творчу співпрацю між собою і з учителем; навчання на ситуаціях, наближених до реального життя; сприятливий емоційний клімат у класі; формування відчуття класу як єдиної команди

Вимоги до навчально-методичних матеріалів

Високоякісні навчальні матеріали для сучасних профілактичних програм повинні:

бути спрямованими на розвиток сприятливих для здоров’я психосоціальних (життєвих) навичок;
містити тематику, відповідну до віку;
враховувати природні потреби учнів;
бути наближеними до реального життя і написані мовою, зрозумілою для цільової аудиторії;
бути комплектними (мати окремі видання для вчителя, учнів, батьків).

Умови ефективної організації навчально-виховного процесу

Викладання програм, спрямованих на розвиток життєвих навичок, висуває нові вимоги до кваліфікації педагога та організації навчально-виховного процесу. Серед них:

Заняття проводиться педагогом, який пройшов навчання щодо навчання життєвих навичок та використання інтерактивних методів.
Виділяється приміщення, що дає змогу використовувати інтерактивні методи, проводити тренінги.
Учні забезпечуються навчальними матеріалами (підручниками, робочими зошитами або роздатковими матеріалами).
Для педагогічного колективу та членів родин учнів проводиться презентаційний тренінг, з метою розбудови партнерства з педагогічним колективом та родинами учнів.
У навчальному закладі приймаються та діють правила щодо заборони агресивної поведінки, куріння, вживання алкогольних напоїв, інших психоактивних речовин.
Здійснюється підготовка волонтерів для проведення роботи серед однолітків методом «рівного навчання».
У навчальному закладі проводяться акції, що підвищують прихильність учнів до здорового способу життя (дні здоров’я, акції, творчі конкурси, виступи агітбригад, проекти, дослідження).

Нормативно-правові підстави шкільної превентивної освіти в Україні

Здійснення державної політики в сфері превентивної освіти, здорового способу життя та профілактики захворювань і травматизму серед учнівської молоді покладено на Міністерство освіти і науки України (МОН). Обов'язкове впровадження превентивних програм в загальноосвітні, професійно-технічні та вищі навчальні заклади визначається пріоритетними складовими державної освітньої політики, забезпечення яких гарантує держава. Впровадження програм первинної профілактики, популяризація здорового способу життя, профілактика ВІЛ та інших соціально небезпечних хвороб, а також організаційні вимоги до умов перебування в навчальних закладах, що забезпечують безпеку, збереження здоров'я, режим раціонального харчування і відпочинку, регулюються низкою законодавчих актів і нормативних документів.

Нормативними документами, що визначають місце профілактичного освіти в системі освіти України в цілому, є:

Національна доктрина розвитку освіти, яка проголошує, що пріоритетним завданням системи освіти є виховання людини в дусі відповідального ставлення до власного здоров'я та здоров'я оточуючих як до найвищої індивідуальної і суспільної цінності. Це здійснюється шляхом розвитку валеологічної освіти, повноцінного медичного обслуговування, оптимізації режиму навчально-виховного процесу, створення екологічно сприятливого життєвого простору.
Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, схвалена Указом Президента України від 25 червня 2013 № 344, в частині «Розробка та підтримка державних програм в освіті», яка передбачає, зокрема, складання та затвердження нових державних програм превентивного виховання дітей та молоді в системі освіти України.
Державні стандарти початкової, базової та повної загальної освіти, які затверджено Постановами Уряду України.

Відповідно до державного стандарту початкової загальної освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 року № 462, метою навчання в освітній галузі «Здоров'я і фізична культура» є формування здоров'язберігаючих компетентностей шляхом набуття учнями навичок збереження, зміцнення здоров'я та дбайливого ставлення до нього, розвитку особистої фізичної культури.

Для досягнення зазначеної мети передбачається виконання, зокрема, таких завдань:

формування в учнів знань про здоров'я, здоровий спосіб життя, безпечну поведінку, взаємозв'язки організму людини з природним і соціальним оточенням;
розвиток в учнів активної мотивації дбайливо ставитися до власного здоров'я, удосконалювати фізичну, соціальну, психічну і духовну складові здоров'я;
виховання в учнів потреби в здоров'ї, що є важливою життєвою цінністю, свідомого прагнення до ведення здорового способу життя; розвиток умінь самостійно приймати рішення щодо власних вчинків;
набуття учнями власного здоров'язберігаючих досвіду з урахуванням стану здоров'я;
використання в повсякденному житті досвіду здоров'язберігаючих діяльності для власного здоров'я та здоров'я інших людей.

Державний стандарт базової та повної загальної середньої освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року визначає здоров'язберігаючу компетентність як одну із ключових. Основною метою освітньої галузі «Здоров'я і фізична культура» є розвиток здоров'язберігаючих компетентності шляхом набуття учнями навичок збереження, зміцнення, використання здоров'я та дбайливого ставлення до нього, розвитку фізичної культури особистості та готовності до дій в умовах надзвичайних ситуацій та до захисту Вітчизни.

Завданнями галузі, зокрема, є:

поглиблення в учнів знань про власне здоров'я, фізичний розвиток, необхідність ведення здорового способу життя, безпечної поведінки, взаємозв'язок організму людини з навколишнім середовищем;
формування в учнів знань про здоров'я та безпеку, здоровий і безпечний спосіб життя;
удосконалення життєво необхідних умінь і навичок, вміння використовувати їх у навчальній та повсякденній діяльності;
створення мотивації учнів щодо дбайливого ставлення до власного здоров'я, вдосконалення фізичної, соціальної, психічної та духовної складових здоров'я;
усвідомлення учнями цінності життя і здоров'я, значущості здорового і безпечного способу життя;
збагачення власного досвіду учнів щодо збереження здоров'я;
підготовка молоді до забезпечення власної безпеки і безпеки інших людей надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу, до служби в Збройних Силах та інших військових формуваннях.

Основи здоров’я і нова українська школа. Мета, завдання, зміст, результати і, особливо, методи навчання предмета «Основи здоров’я» є засадничими основами для «Соціальної і здоров’язбережної освітньої галузі», визначеної концепцією «Нова українська школа» та проектом Державного стандарту початкової освіти як одна із ключових. Таким чином зберігається методологічна наступність у процесі підготовки вчителів та навчанні учнів.

Шкільні курси з доведеною ефективністю в Україні

Предмет Основи здоров’я. ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, ВООЗ та інші авторитеті міжнародні організації відзначають наявність обов’язкового предмету «Основи здоров’я» в національному курикулуму як визначне досягнення України. Предмет існує 15 років і має статистично доведену ефективність.

За 15 років викладання навчального курсу «Основи здоров’я» було зафіксовано позитивні зрушення в поведінкових практиках української учнівської молоді, зростання довіри до вчителів як до джерела інформації на делікатні теми, такі як ВІЛ/СНІД та шляхи його передачі та статеві стосунки.

Джерела отримання інформації про статеві стосунки, %, у динаміці

Джерело: Health Behaviour in School-aged Children (HBSC)

Джерела отримання інформації про ВІЛ/СНІД, %, у динамиці

Джерело: Health Behaviour in School-aged Children (HBSC)

Позитивні зрушення під впливом навчального курсу «Основи здоров’я» підтверджуються даними міжнародних опитувань учнівської молоді «Здоров’я та поведінкові орієнтації учнівської молоді» (HBSC) та «Європейського опитування учнівської молоді щодо вживання алкоголю та наркотичних речовин» (ESPAD).

Динаміка відповідей на запитання:«Як ти вважаєш, наскільки складно тобі буде дістати сигарети, якщо би ти захотів(ла)? (сума відповідей «дуже легко» і «скоріше, легко»), за статтю, %