вторник, 14 ноября 2017 г.

14 ЛИСТОПАДА 2017 РОКУ. КУРС ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ. ОСНОВИ ЗДОРОВ'ЯЗБЕРЕЖНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ.

14 ЛИСТОПАДА 2017 РОКУ.


КУРС ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ.

ОСНОВИ ЗДОРОВ'ЯЗБЕРЕЖНОЇ 

КОМПЕТЕНТНОСТІ.




Модуль 2. 

Психосоціальний розвиток 

дітей і підлітків


2.1 Розвиток і вікова періодизація дітей і підлітків
2.2 Особливості психосоціального розвитку учнів початкової школи
2.3 Особливості психосоціального розвитку учнів основної школи
2.4 Особливості психосоціального розвитку учнів старшої школи
2.5 Психосексуальний розвиток дітей і підлітків


2.1 Розвиток і вікова періодизація дітей і підлітків



Поняття розвитку і віку

Розвиток – це процес формування і зміни внутрішніх якостей людини.

Виділяють декілька аспектів розвитку: біологічний, психічний, соціальний і духовний (моральний).
Біологічний розвиток проявляється в дозрівання анатомо-фізіологічних структур, зміни функцій різних систем і органів людини.
Психічний розвиток виражається в ускладненні психічних процесів і здібностей - почуттів, відчуттів, сприйняття, мислення, пам'яті, уяви, в ускладненні таких психічних утворень, як здатності і мотиви діяльності, потреби і інтереси, ціннісні орієнтації.
Соціальний розвиток - це поступове входження людини в різні види відносин - економічні, правові, суспільні, виробничі. Людина стає членом суспільства, засвоюючи всі ці види відносин і в них - свої функції.
Духовний (моральний) розвиток проявляється в осмисленні людиною життєвого призначення.

Вік – це категорія, що служить для позначення характеристик індивідуального розвитку.

Виділяють поняття хронологічного, біологічного, психологічного та соціального віку.
Хронологічний вік виражається кількістю календарних років, місяців, днів від моменту народження.
Індивідуальні відмінності біологічного, психологічного та соціального розвитку від середніх показників слугували підставою для введення понять «біологічний вік», «психологічний вік», «соціальний вік».
Біологічний вік визначається станом обміну речовин і функцій організму в порівнянні із середньостатистичними показниками.
Психологічний вік встановлюється шляхом співвіднесення рівня психічного (інтелектуального і емоційного) розвитку індивіда з відповідним нормативним рівнем.
Соціальний вік вимірюється за допомогою співвіднесення рівня соціального розвитку людини (наприклад, володіння певним набором соціальних ролей) з тим, що статистично нормально для її однолітків.
Так як ріст і розвиток мають індивідуальні особливості, та чи інша фаза біологічного, психічного або соціального розвитку дитини може початися раніше або пізніше в порівнянні з середніми показниками для популяції. Зустрічаються діти, біологічний, психологічний або соціальний розвиток яких значно випереджає хронологічний (паспортний) вік, або навпаки, значно відстає. Наприклад, різниця між хронологічним і біологічним віком може досягати 5 років.
У XX столітті намітилася тенденція до прискорення темпів біологічного розвитку дітей і підлітків, а також до збільшення абсолютних розмірів тіла дорослих. Це явище отримало назву акселерації. Вона проявляється в більш ранньому статевому дозріванні і більш ранньому досягненні віку шкільної зрілості (в середньому 6 років).

Вікова періодизація

Вікова періодизація – це спроба виділити загальні закономірності, яким підкоряється життєвий цикл людини.

Поділ життєвого шляху на періоди дозволяє краще зрозуміти закономірності розвитку і специфіку окремих вікових етапів.
Фізіологічна періодизація прийнята у 1965 році на Міжнародному симпозіумі з вікової фізіології і виділяє сім періодів розвитку в дитинстві і юнацтві:
  • Період новонародженості (з 1 по 10 день після народження)
  • Грудний вік (з 11 дня до року)
  • Раннє дитинство (з 1 року до 3 років)
  • Перший період дитинства (з 3 років до 8 років);
  • Другий період дитинства (у хлопчиків з 8 до 12 років, у дівчаток - з 8 до 11 років)
  • Підлітковий вік (у хлопчиків з 13 до 16 років, у дівчаток - з 12 до 15 років)
  • Юнацький вік (у юнаків від 17 до 21 року, а у дівчат - від 16 до 20 років).
Психологічні періодизації в залежності від критерію виділяють різні періоди в житті людини. Однак, не дивлячись на різні підстави періодизацій розвитку, більшість теорій виділяють схожі вікові етапи.

Стадії розвитку за Еріком Еріксоном

Американський психолог Ерік Еріксон (1902-1994) виділив декілька психосоціальних стадій розвитку особистості.
  • Немовля (від народження до кінця 1 року). У цей період завдяки материнській турботі закладаються основи здорової особистості у вигляді загального почуття довіри, «впевненості», «внутрішньої визначеності». Людина довіряє соціуму, виходячи з міри довіри до своєї матері. Почуття недовіри, страху, підозрілості з'являється, якщо мати ненадійна, неспроможна, відкидає дитину.
  • Раннє дитинство (від 1 до 3 років). Дитина починає самостійно діяти (наприклад, стояти, ходити, дертися, вмиватися, одягатися, їсти). Ідентичність дитини на цій стадії може бути позначена формулою: «Я сам» і «Я – те, що я можу». Розумна дозволеність сприяє становленню автономії дитини. У разі постійної гіперопіки або ж, навпаки, коли батьки очікують від дитини занадто багато з того, що лежить за межами її можливостей, у неї виникає сумнів і невпевненість у собі, слабка сила волі.
  • Вік гри (від 3 до 6 років). У дошкільному періоді розгортається конфлікт між ініціативою і провиною. Діти починають цікавитися різними видами діяльності, пробувати нове, контактувати з однолітками, з готовністю піддаються навчанню і вихованню. Це вік, коли головним почуттям ідентичності стає «Я - те, що я буду». Заохочення починань дитини сприяють становленню ініціативності, розширення меж незалежності, розвитку творчих здібностей. При надмірному контролі і обмеження діяльності у дітей виникає сильне почуття провини. Діти, охоплені почуттям провини, пасивні, скуті і в майбутньому мало здатні до продуктивної праці.
  • Шкільний вік (від 6 до 12 років). У цьому віці відбувається вихід дитини за межі сім'ї і починається систематичне навчання. Діти прагнуть дізнатися, що з чого виходить і як воно діє. Ідентичність дитини тепер виражається так: «Я - те, чого я навчився». Навчаючись в школі, діти долучаються до правил усвідомленої дисципліни, активної участі. Небезпека цього періоду полягає в появі почуття неповноцінності, або некомпетентності, сумнівів у своїх здібностях або в статусі серед однолітків.
  • Юність (від 12-13 до 19-20 років) - найважливіший період в психосоціальному розвитку людини. Вже не дитина, але ще й не дорослий, підліток стикається з новими соціальними ролями і пов'язаними з ними вимогами. Він оцінюють світ і ставлення до нього, здійснюють стихійний пошук нових відповідей на важливі питання: «Хто я?», «Ким я хочу стати?». Підлітки відчувають пронизливе почуття своєї непотрібності, душевного розладу і безцільності, іноді кидаються у бік «негативної» ідентичності, делінквентної (відхиленої від норми) поведінки. Криза ідентичності, або рольова сплутаність, призводить до нездатності вибрати кар'єру або продовжити освіту, іноді до сумнівів у власній статевій ідентичності. Позитивна якість, пов'язана з успішним виходом з кризи періоду юності, - це здатність зробити свій вибір, знайти свій шлях у житті і залишатися вірним взятим на себе зобов'язанням, прийняти суспільні підвалини і дотримуватися їх. 

Закономірності розвитку дитини за Виготським

Радянський психолог Л. С. Виготський (1896-1934) встановив чотири основні закономірності, або особливості, дитячого розвитку:
Циклічність. Розвиток має складну організацію в часі, темп і зміст розвитку змінюються протягом дитинства. Підйом, інтенсивний розвиток змінюється уповільненням, згасанням. Цінність місяця в житті дитини визначається тим, яке місце він займає в циклах розвитку: місяць в дитинстві не дорівнює місяцю в підлітковому віці.
Нерівномірність розвитку. Різні якості особистості, в тому числі психічні функції, розвиваються нерівномірно. Є періоди, коли функція домінує, це є періодом її найбільш інтенсивного, оптимального розвитку, а інші функції опиняються на периферії свідомості і залежать від домінуючої функції. Кожен новий віковий період знаменується перебудовою міжфункціональних зв'язків - в центр висувається інша функція.
Згідно Виготському, рушійна сила (чинник, фактор) психічного розвитку – це навчання. Не кожне навчання виконує роль рушійної сили розвитку, може трапитися і так, що воно буде марним або навіть загальмує розвиток. Щоб навчання було розвиваючим, воно повинно орієнтуватися не на вже завершені цикли розвитку, а на виникаючі, на зону найближчого розвитку дитини. Зона найближчого розумового розвитку визначається Виготським як різниця, «відстань» між рівнем актуального розвитку дитини і рівнем її потенційного розвитку. Рівень складності завдань, що вирішуються дитиною самостійно, позначає актуальний рівень розвитку. Рівень складності завдань, що вирішуються під керівництвом дорослого, визначає потенційний рівень. У зоні найближчого розвитку знаходиться психічний процес, що формується у спільній діяльності дитини і дорослого; після завершення етапу становлення він стає формою актуального розвитку самої дитини.
Л.С. Виготський розділяє періоди розвитку дитини відповідно до психологічного віку, який визначається до початку кожного вікового періоду соціальною ситуацією розвитку - своєрідним, специфічним для даного віку, неповторним ставленням між дитиною і навколишнім середовищем, способом життя дитини, його «соціальним буттям».
Накопичуючись з плином часу, психологічні новоутворення – продукти вікового розвитку і одночасно передумови подальшого розвитку – поступово приходять в протиріччя зі старою соціальною ситуацією розвитку, ведуть до її зламу і побудови нових відносин, які відкривають нові можливості для розвитку дитини в наступному віковому періоді. Так відбувається зміна психологічних вікових груп. Л.С. Виготський розрізняв два типи вікових періодів, що змінюють один одного: стабільні і критичні (кризи).
Періодизація, вибудувана Виготським, включає наступні періоди:
  • криза новонародженості
  • дитинство (від 2 місяців до 1 року)
  • криза 1 року;
  • раннє дитинство (від 1 року до 3 років)
  • криза 3 років
  • дошкільний вік (від 3 до 7 років)
  • криза 7 років
  • шкільний вік (від 8 до 12 років)
  • криза 13 років;
  • пубертатний вік (від 14 до 17 років)
  • криза 17 років.

Провідна діяльність та періодизація за Ельконіним

Радянський психолог Д. Б. Ельконін (1904-1984) використовував поняття провідна діяльність, розроблене російським, психологом A.Н. Леонтьєвим (1903-1979), як критерій виділення психологічних вікових груп. У кожному віці є система різних видів діяльності, але провідна займає в ній особливе місце. Провідна діяльність проходить тривалий шлях становлення, розвитку (під керівництвом дорослих), а не виникає в готовій формі. Провідна діяльність – це не та діяльність, яка займає у дитини найбільше часу. Це головна діяльність по її значенню для психічного розвитку. Ельконін асоціює різні періоди розвитку дитини з провідними видами діяльності.
  • Вік немовляти з безпосередньо-емоційним спілкуванням дитини і дорослого.
  • Ранній вік (від 1 року до 3 років) з предметною діяльністю.
  • Дошкільний вік (від 3 до 7 років) з рольовою грою.
  • Молодший шкільний вік (від 8 до 12 років) з навчальною діяльністю.
  • Підлітковий вік (від 11 до 15 років) з інтимно-особистим спілкуванням з однолітками.
  • Юність.
Усередині провідної діяльності виникають і розвиваються так звані психологічні новоутворення. При зміні однієї провідної діяльності іншою (коли, наприклад, ігрова діяльність дошкільного віку заміщається іншою провідною діяльністю - навчальною, характерною вже для молодшого шкільного віку) відбувається криза. Залежно від змісту виділяють кризи відносин (3 роки і 11 років) і кризи світогляду (1 рік, 7 і 15 років).

Стадії когнітивного розвитку за Піаже

Швейцарський і французький психолог Жан Піаже (1896-1980) взяв за основу вікової періодизації стадії когнітивного (інтелектуального) розвитку. Кожна з цих стадій характеризується певним стилем мислення і способом розв'язання поставлених завдань.
Сенсомоторна стадія (до 2 років)
Дитина в цей період сприймає навколишній світ відносно своїх відчуттів. Вона живе «тут і тепер». Іграшка існує тільки тоді, коли дитина її бачить, чує, торкається її. Коли іграшка зникає з поля відчуттів — для дитини її не існує, вона її не шукає. По закінченні цього періоду дитина починає розуміти об’єктивний характер навколишнього світу (наприклад, що речі можуть існувати навіть тоді, коли вона їх не бачить), а також усвідомлювати найпростіші причинно-наслідкові зв’язки (наприклад, що отримає десерт, якщо з’їсть основну страву).
Доопераційна стадія (2—7 років) складається з двох підстадій:
  • Передпонятійної (2—4 роки). Дитині важко усвідомити, що існує багато речей з однаковими характеристиками (що іграшка в руках іншого малюка така сама, як у неї, а не та, що у неї вдома).
  • Інтуїтивної (4—7 років). Дитина здатна розв’язати багато завдань інтуїтивно, але її мислення все ще базується більше на сприйнятті, ніж на логіці. 
Стадія конкретних операцій (7—11(12) років. На цій стадії поступово формуються зачатки логічного мислення. Однак зберігається здатність розв’язувати задачі, які легко уявити.
Стадія формальних операцій(12—14(15) років). Формується здатність оперувати абстрактними поняттями, логічно мислити, аналізувати наслідки і робити висновки. Зверніть увагу, що лише по завершенні цієї стадії дитина здатна самостійно робити свідомий вибір(!) і відповідати за його наслідки. Це враховано у кримінальному та цивільному законодавстві, яке підходить до правопорушень дитини інакше, ніж до правопорушень дорослої людини. Вік настання адміністративної і кримінальної відповідальності — 16 років, за деякі особливо тяжкі злочини — 14 років. До цього віку дитина вважається не повністю дієздатною, тобто такою, що не має змоги усвідомлювати і керувати своєю поведінкою, а отже, й нести відповідальність за її наслідки.

Визначення ООН щодо підліткового віку і юності

За відсутності загальноприйнятого визначення підліткового віку і юності Організація Об'єднаних Націй відносить до підлітків осіб у віці 10-19 років, а до молоді - осіб у віці 15-24 років для цілей статистичного обліку без шкоди для інших визначень, що використовуються державами – членами ООН. Разом підлітки і молодь позначаються терміном «молоді люди», до яких відносяться особи у віці 10-24 років. Конвенція про права дитини визначає дітей як осіб у віці від народження до 18 років [3].

Список використаних джерел:
  1. Реан А. А., Бордовская Н. В., Розум С. И. Психологияиі педагогика. - СПб .: Питер, 2002. - 432 с .: ил. - (Серия «Учебник нового века»)
  2. Шаповаленко И.В. Возрастная психология (Психология развития и возрастная психология). Москва, 2005. http://www.alleng.ru/d/psy/psy014.htm
  3. ЮНФПА. Підліткова і молодіжна демографія. Огляд.http://www.unfpa.org/webdav/site/global/shared/factsh. (Англійською мовою)


2.2 Особливості психосоціального розвитку учнів початкової школи



Час навчання у початковій школі часто розглядається, як відносно спокійний період, під час якого фізичний, психічний та соціальний розвиток дитини відбувається поступово та рівномірно. Багато педагогів звикли застосовувати до першокласників ті ж прийоми та методи навчання, як і до учнів 4-го класу. Однак, при таких підходах від 50% до 80% першокласників виявляються повністю або частково не готовими до засвоєння шкільних програм і значна частина дітей втрачає мотивацію до навчання ще в перші два роки. Це негативно позначається на інтелектуальному потенціалі нації, майбутньому економічному та соціальному розвитку держави.
У чому ж проблема? Пояснень слід шукати у механізмах дозрівання структур головного мозку дитини. В останні три десятиліття з’явилися можливості для вивчення процесів, що відбуваються у людському мозку. За допомогою методівелектроенцефалографії (ЕЕГ), комп’ютерної томографії (КТ) та інших науковці зробити чимало відкриттів, які допомагають зрозуміти, як функціонує наш мозок на різних етапах життя.

Розвиток і механізми дозрівання структур головного мозку дитини

Одним із важливих наукових досягнень виявилось відкриття про спеціалізацію півкуль головного мозку. Вчені з’ясували, що права півкуля сприймає та обробляє інформацію з довкілля цілісно, а ліва – послідовно. Праву півкулю умовно називають «Художником», тому що вона найбільш активна при творчій діяльності, сприйнятті ритму, рими, інтонацій, просторовій орієнтації, розпізнаванні емоцій, запам’ятовуванні образів, у тому числі й людських облич. Ліву півкулю умовно називають «Мислителем» і вона найбільш активна під час процесів логічного і абстрактного мислення, обчисленнях, вивченні мов (мова – це послідовність речень, які складаються з послідовності слів, які в свою чергу складаються з послідовності звуків).
Однак спеціалізація півкуль відбувається не від самого народження. Немовлята, яким внаслідок хвороби вилучали ліву півкулю головного мозку, не мали подальших проблем з вивченням мов, на відміну від людей, яким робили таку ж операцію у дорослому віці. Досліджуючи діяльність мозку в різновікових групах, вчені з’ясували, що спочатку обидві півкулі беруть участь у всіх мозкових процесах. До 6-7 років відбувається спеціалізація творчої правої півкулі, а спеціалізація раціональної лівої півкулі завершується приблизно до 9-10 років. До цього ж віку дозріває і така структура головного мозку, як мозолисте тіло, яке забезпечує тісний взаємозв’язок лівої та правої півкуль.
Врахування функціональної асиметрії мозку – один із важливих факторів в організації навчання учнів початкової школи. Це стосується як учнів 1-2-х класів, так і старших дітей з переважанням правопівкульного мислення, оскільки шкільні програми та підручники здебільшого розраховані на навчання школярів з домінуючою лівою півкулею. На жаль, в школі, починаючи з першого класу, прийнято смиренно сидіти, не рухатись, букви і числа вчити лінійно, читати і писати на дошці чи в зошиті, тобто лівопівкулевим способом. Таке навчання швидко перетворюється на дресирування дитини, приводить до зниження мотивації, стресів і неврозів. Зловживання термінами і абстрактними поняттями знижує пізнавальний інтерес дитини, формує звичку до зубріння.
Останнім часом з’явилася тенденція розділити початкову школу на два етапи: 1-2 і 3-4 класи. На першому етапі навчання відбувається переважно у формі гри, а навколишній світ вивчається так, як діти його сприймають – цілісно, а не по галузях знань.
Далі розглянемо особливості фізичного, психічного та соціального розвитку учнів, а також актуальні проблеми учнів для кожного класу початкової школи. Як і в будь-яких вікових періодизаціях, тут описуються загальні характеристики середньостатистичної дитини, якої в природі не існує. Тому індивідуальні відхилення є неминучими.

Особливості розвитку учнів 1-4 класів

1 клас (6-7 років)
Фізичний розвиток
У першому класі темп росту дітей обох статей уповільнюється, а збільшення ваги прискорюється, особливо за рахунок м'язів, що сприяє зростанню фізичної сили, підвищенню здатності організму до відносно тривалої діяльності. За цими показниками хлопчики випереджають дівчаток.
Дрібні м'язи розвиваються повільніше. Діти цього віку добре ходять і бігають, але ще недосконало координують рухи, здійснювані дрібними м'язами рук. Тому першокласникові важко писати в межах рядка, спрямовувати роботу руки, не роблячи зайвих рухів, які швидко викликають втому.
Психічний розвиток
До моменту коли дитина йде до школи (6-7 років) у неї більш розвинена (спеціалізована) права півкуля головного мозку, яка відповідає за емоції, риму, ритм, творчість, просторову орієнтацію та цілісне сприйняття світу. Ліва півкуля, відповідальна за логіку, обчислення, вивчення мов і засвоєння іншої теоретичної інформації, завершує спеціалізацію до 9 років. Тому навчання молодших школярів повинно проходити природнім для них правопівкулевим методом – через творчість, наочність, позитивні емоції, сенсорні відчуття. Уроки повинні проводитися в максимально ігровій формі. Діти потребують того, щоб постійно рухатися, розмовляти, діяти. Физкультхвилинки і пальчикова гімнастика обов’язкові на кожному уроці.
Соціальний розвиток
Соціальна ситуація, в яку потрапляє дитина у школі, – це світ досі їй невідомих стосунків з однокласниками і вчителями. Учитель для першокласника – головний авторитет. Кожна дитина намагається отримати увагу і похвалу учителя. Навіть ставлення до однокласників залежить від ставлення до них дорослих: «Я люблю тих, кого любить учитель».
Актуальні проблеми
Зі вступом до школи збільшується кількість вимог, очікувань, акцент робиться на тому, що дитина «повинна» робити, а не на тому, що вона «хоче». Їй необхідно освоїти новий шкільний простір, засвоїти норми поведінки та звикнути дотримуватися нових правил, узгодити своє життя з шкільним розпорядком дня. У дітей, які не відвідували дошкільний навчальний заклад і не звикли до режиму, це може викликати стрес. Їм може бути складно вчасно лягати спати, рано вставати, внаслідок недосипання у дитини може виникнути виражена загальмованість чи, навпаки, гіперзбудливість, гіпердинамія.
Період освоєння, прийняття навчальної ситуації за сприятливих умов триває близько двох місяців (всю першу чверть, а іноді весь перший рік). Не можна «кинути» дитину в цій важкій ситуації, розраховуючи, що вона повністю самостійно з нею впорається, але шкідлива й інша крайність – перехоплювання, удушення ініціативи дитини.
Перше півріччя – високий ризик виникнення синдрому дезадаптації. Порушення адаптаційного процесу можуть виявлятися у вигляді:
  • зниження мотивації до навчання;
  • несформованості елементів навчальної діяльності;
  • невміння пристосуватися до темпу шкільного життя;
  • нездатності довільної регуляції поведінки, уваги.
2 клас (7-8 років)
Фізичний розвиток
Для фізичного розвитку 7-8-річної дитини характерно швидке нарощування м'язової маси, зокрема в області тазу, грудей і спини, навіть візуально видно округлення статури школяра. Дуже бажано, щоб дитина щодня виконувала вправи для зміцнення м'язів, це допоможе у формуванні правильної постави.
Психічний розвиток
Поступово розвивається воля, пам'ять, довільна увага. Розвивається воля (діти вчаться стримувати безпосередні імпульси, зважати на думку інших). Переважає наочно-дієве мислення.
Для тривалої концентрації уваги учні потребують зовнішньої опори у вигляді демонстрацій, цікавих картинок, ігрових ситуацій. Здатність до концентрації залежить не лише від волі, але і від темпераменту дитини. Деяким дітям ще складно бути уважним упродовж усього уроку. Стійкість уваги знижується до кінця дня, тижня, навчальної чверті (триместра), після хвороби. Не варто вимагати від другокласників абсолютної тиші і дисципліни на уроках, адже дехто з них заради дотримання тиші витратить весь запас своїх сил.
Соціальний розвиток
Разом з навчальною діяльністю діти починають все більше уваги приділяти стосункам з учителями і однолітками. Учитель залишається для них авторитетом, але ставлення до нього стає більш особистим. Діти прагнуть спілкуватися з вчителями на перервах, прогулянках.
Розвивається здатність до взаємодії з однолітками в іграх і навчанні, діти вчаться домовлятися, поступатися, розподіляти завдання без допомоги дорослих. По суті – це перші паростки дорослішання, які характеризуються балансом у бажанні отримувати і давати.
Актуальні проблеми
Для другого класу характерна висока індивідуальна варіативність темпів дозрівання. Різниця психологічного віку серед учнів одного класу до півтора років.
Починає розвиваатися пізнавальна рефлексія, діти починають оцінювати себе, розмірковувати над причинами невдач. У деяких через це знижується самооцінка («Я поганий, тому що погано пишу, читаю»). Тому особливим завданням вчителя є створення для учнів ситуації успіху, щоб жодна дитина не зневірилась у своїх силах і не втратила мотивацію до навчання.
3 клас (8-9 років)
Фізичний розвиток
У 8-9 років дівчатка наздоганяють у вазі хлопчиків. Відбувається окостеніння кісток зап’ястя, розвиваються м’язи кистей рук, посилено формується дрібна моторика.
Відбувається дозрівання лобних зон кори головного мозку та мозолистого тіла, через що рухи дітей стають більш чіткими, стабільними, вони можуть контролювати темп, швидкість і якість рухів.
Продовжується формування гальмівних синапсів, через це діти стають емоційно врівноваженішими, рідше плачуть через найменші проблеми.
Психічний розвиток
Діти спокійні і уважні на уроках. Добре виконують стандартні завдання, уміють діяти за зразком. Через завершення спеціалізації лівої півкулі, що відповідає за раціональне мислення, у дітей пробуджується здатність до логічного та абстрактного мислення; швидко формуються умовні рефлекси; навички міцні і стійкі до зовнішнього гальмування.
Дещо уповільнюється розвиток уяви і творчих здібностей. Щоб запобігти пригніченню лівою півкулею діяльності правої, варто постійно стимулювати в учнях креативність, включати у навчальний процес творчі завдання.
Соціальний розвиток
Відбуваються зміни в стосунках зі значимими дорослими (учителями і батьками). Завдяки пробудженій здатності до аналізу та критичного мислення діти починають реалістичніше оцінювати дорослих, але при цьому в них може виникнути негативне ставлення, "нігілізм", страх, злість чи образа за несправедливі переваги іншим учням, погані оцінки тощо.
Більшого значення набувають стосунки з однолітками. Поступово втрачає значущість формула: «Я люблю того, кого любить учитель». Самооцінка більше будується на стосунках з однолітками: «Я хороший, тому що у мене багато друзів».
У цьому віці діти більше прагнуть спілкуватися з однолітками своєї статі, тому вчитель має докладати зусиль, щоб об'єднати весь клас, підтримувати хороші стосунки між хлопчиками і дівчатками.
Актуальні проблеми
Для більшості учнів - це найбільш стабільний період в початковій школі. Діти вже звикли до своєї соціальної ролі. У них сформований образ старанного учня і вони чітко уявляють, що треба робити, щоб відповідати цьому образу.
Але в цьому віці діти часто ходять не лише до школи, а відвідують інші установи, наприклад музичну школу, туристичний клуб, до яких вони можуть добиратися пішки чи на громадському транспорті. Також часто в компанії однолітків вони можуть виходити за межі двору і навіть вулиці. Тобто, автономність дитини значно зростає, а разом з нею виникають додаткові ризики.
4 клас (9-10 років)
Фізичний розвиток
Приблизно з 10 років дівчатка випереджають у вазі хлопчиків. У них починається передпубертатний період, під час якого вони набирають додаткову масу тіла, яка забезпечує запас для наступного «стрибка росту». В цей період діти мають підвищену потребу в поживному та калорійному харчуванні, а недостатнє чи незбалансоване харчування може спричинити сповільнення росту і розвитку в підлітковому віці.
Психічний розвиток
В цей період завершується виражена спеціалізація лівої півкулі головного мозку, яка більш пристосована до аналітичної діяльності й відповідає за логічне мислення, формулювання понять, побудову узагальнень, висновків, складання прогнозів тощо.
Завдяки цьому учні четвертого класу здебільшого вчаться швидко і зосереджено. Самостійно працюють з підручником, розуміють значення піктограм, символів, шрифтових виділень. Завдяки розвитку логічного мислення посилюється здатність до:
  • аналізу – учні класифікують, групують, знаходять причинно-наслідкові зв'язки;
  • синтезу – визначають головне, роблять висновки;
  • прогнозу – прогнозують розвиток подій;
  • оцінки – оцінюють ситуації, здатні до самооцінки.
Соціальний розвиток
У стосунках з дорослими найважливішою рисою цього віку є особлива відкритість душі. Діти не лише пускають дорослих у свій внутрішній світ, але й запрошують до нього. Вони із задоволенням спілкуються з дорослими. Це практично останній віковий період, коли дитина настільки відкрита і саме у цей період можна особливо ефективно впливати на формування її світогляду.
У стосунках з однолітками діти стають самостійнішими в рішенні шкільних проблем. У групових іграх та спільному навчанні вони охоче беруть на себе роль лідера. Переймаються справами друзів, допомагають, надають психологічну підтримку.
Актуальні проблеми
У четвертому класі діти готуються до першої у своєму житті державної підсумкової атестації (ДПА). І хоч результати атестації не мають для них життєво важливого значення (наприклад, від цього не залежить, чи приймуть дитину до 5-го класу), значна частина дорослих (вчителів і батьків) дуже хвилюються та передають своє хвилювання дітям.
Пов’язані з цією подією інтелектуальні та емоційні перевантаження можуть зашкодити дитині, змінити її пізнавальну мотивацію на менш продуктивну мотивацію уникнення («Я вчують не тому, що мені цікаво, а щоб не отримати поганих оцінок на ДПА»). А якщо оцінки виявились недостатньо високими, мотивація до навчання може суттєво знизитися. Завдання вчителів і батьків не допустити цього та підтримати дітей незалежно від результатів ДПА, пояснити, що оцінки – це лише цифри, які жодним чином не відображають їх потенціал.
Список використаних джерел:
1. Вчимося жити разом. Посібник для вчителя з розвитку соціальних навичок у курсі «Основи здоров’я» (початкова школа) – 2017. – Режим доступу: https://drive.google.com/drive/folders/0Bzt9FAqrO9Wcd2l2WkRrQW9Ra1U



2.3 Особливості психосоціального розвитку учнів основної школи



Перехід учнів з початкової школи в середню справедливо вважається кризовим періодом. Багаторічні спостереження педагогів і шкільних психологів свідчать про те, що цей перехід неминуче пов'язаний зі зниженням успішності, хоч і тимчасовим. Учень звик до певних порядків початкової школи і потрібен час, щоб пристосуватися до нового темпу і стилю життя.
Одні пишаються тим, що подорослішали, і швидко втягуються в навчальний процес, а інші переживають зміни в шкільному житті, і адаптація у них затягується. У такий період діти нерідко змінюються - тривожаться без явних на те причин, стають боязкими або, навпаки, розв'язними, занадто метушаться. Як результат - у дітей знижується працездатність, вони стають забудькуватими, неорганізованими, іноді також погіршуються сон і апетит.
Часто зовнішні зміни за часом співпадають з початком фізіологічних змін в організмі дітей. Усе це в першу чергу відбивається на успішності. Наприклад, відмінник в початковій школі раптом в п'ятому класі починає отримувати низькі оцінки. Хоча буває і так, що дитина, що ледве-ледве вчилася в початкових класах, раптом починає краще вчитися.
Період адаптації до нових правил і вимог може займати у дитини від одного місяця до цілого року. Критерієм успішності адаптації виступає, передусім, міра збереження психологічного і фізичного здоров'я учнів.

5 клас (10-11 років)

Віковий період 10-11 років характерний переходом від молодшого шкільного віку до підліткового. Як і будь-який перехідний період, він має свої особливості і пов'язаний з певними труднощами як для учнів і їх батьків, так і для учителів.
Навчальна діяльність доповнюється іншими видами діяльності, і всі разом тепер вони впливають на психічний розвиток учнів. Навчальна діяльність при цьому залишається основною і продовжує визначати зміст мотиваційних сфер особистості. З початку навчання в середній школі розширюється саме поняття «навчання», оскільки тепер воно може виходити за межі класу, школи, може частково здійснюватися самостійно, цілеспрямовано. Якісно змінюються вимоги до мотивації навчальної діяльності. З'являється новий вид навчального мотиву - мотив самоосвіти, представлений в найбільш простих формах (інтерес до додаткових джерел знань). Крім того, успішне навчання в середній ланці вимагає глибших і змістовніших спонукальних сил: орієнтація на способи отримання знань, інтерес до закономірностей і принципів, розуміння сенсу навчання «для себе».
На жаль, соціальна ситуація в сучасній школі така, що в ієрархії цінностей навчання не завжди займає гідне місце, пізнавальна активність школярів розвинена слабо, і тільки оцінка є головним стимулом і основним кінцевим результатом навчання. Рубіж 3-4-х класів, за свідченням багатьох психологів і педагогів, характеризується деяким зниженням інтересу до школи і самого процесу навчання. Це виражається в невдоволенні школою в цілому і обов'язковим її відвідуванням, небажанні виконувати домашні завдання. Такі негативні прояви властиві багатьом учням, але у тих з них, чий розвиток вже був проблемним, є вірогідність збереження і закріплення негативних тенденцій в стійких формах поведінки. Таким чином, перехід від дитинства до підліткового віку характеризується своєрідною мотиваційною кризою, викликаною зміною соціальної ситуації розвитку і зміною змісту внутрішньої позиції школяра.
Істотно міняється також характер самооцінки школярів цього віку. Звичні в молодших класах ситуації, коли самооцінка визначалася учителем на підставі результатів навчання, піддаються коригуванню і переоцінці іншими дітьми; при цьому до уваги беруться ті якості дитини, які проявляються в спілкуванні.
Перехід з початкової школи в середню пов'язаний з появою нових учителів, різноманітністю їх вимог, зайняттями в різних кабінетах, необхідністю вступати в контакти із старшокласниками. Дитина вже не хвилюється про свою успішність або неуспішність у вузьких рамках стосунків з одним учителем, оскільки погляди різних вчителів на успіхи і поведінку школярів різні, іноді і протилежні. Для дитини це означає перше зіткнення з протиріччями в стосунках, адже і в майбутньому на її шляху зустрічатимуться люди, що сприймають її по-різному. Важливим завданням для неї в цій ситуації є збереження самоповаги, в чому їй зобов'язані допомогти педагоги і психолог. Дитина повинна зберегти самоповагу, навіть попри те, що учитель математики ставить їй погані оцінки або вона стає об'єктом критики учителя біології або завуча школи.
Ще одним завданням педагогів і психолога на цьому етапі соціалізації п’ятикласника буде навчання його здатності усвідомлювати свої мотиви і спонукання, уміти формулювати оціночні судження про себе. Доцільно в цьому віці пропонувати дітям різні анкети, розмовляти з учнями про них самих, про те, як вони представляють себе порівняно з іншими учнями.

Фізичний розвиток
Початок передпубертатного періоду, спостерігається швидкий «стрибок» росту, порушення пропорцій (швидко ростуть стопи, кінцівки).
Психічний розвиток
В інтелектуальному аспекті починається поступовий перехід від конкретного мислення до абстрактного. Проте абстрактне мислення ще не повністю розвинене, тому слід уникати навчального матеріалу, в якому багато нових понять (рекомендується не більше трьох нових термінів за один урок). Більше цікавого, конкретного, практичного, актуального.
Соціальний розвиток
Загалом велика залежність від батьків, учителів, але у зв’язку з переходом до основної школи посилюється автономність. В основній школі, як правило, немає групи продовженого дня, тому все більше дітей самі ходять до школи, а після занять до приходу батьків залишаються без нагляду дорослих.
У структурі класу формуються групи, переважно з дітей однієї статі. Лідерами найчастіше є учні, які добре вчаться або можуть зацікавити інших особливими здібностями чи навіть новими іграшками, модними речами.
Актуальні проблеми
Адаптація до навчання у середній школі
Виникає загроза «зриву адаптації». Багато нових предметів і вчителів, різні вимоги, необхідність самостійного виконання домашніх завдань (якщо учень відвідував групу подовженого дня в початковій школі) і як наслідок — зниження успішності — такі проблеми постають перед багатьма учнями. Перше півріччя у 5-му класі вважається навіть складнішим, ніж у першому. Найголовніша проблема в тому, що діти не вміють ефективно спланувати час, щоб його вистачило не лише на заняття, а й на відпочинок. Це призводить до перевтоми, частих захворювань, зниження оцінок і втрати інтересу до навчання.
5—6-ті класи вважаються вирішальними у тому, буде дитина вчитися чи вона відмовиться від зусиль у цьому напрямі й почне самореалізовуватися в інший спосіб. Тому профілактика «зриву адаптації» і стресів має бути вирішальною у 5-му класі.
Стосунки з новими учителями
Багатьом дітям, зокрема сором’язливим, важко спілкуватися з новими вчителями. Тому п’ятикласників важливо вчити ефективних прийомів спілкування, зокрема вмінню долати сором’язливість (як попросити про послугу, допомогу тощо).
Збільшення ризиків внаслідок більшої автономності
Головна проблема полягає в тому, що п’ятикласники зазвичай не відвідують групу подовженого дня, більшість ходить додому самостійно і часто бувають вдома самі або спільно з однолітками гуляють поза межами двору, можуть обирати для ігор будівельний майданчик, недобудову, ліс, берег річки, інші небезпечні місця.
У зв’язку з цим треба особливу увагу приділити навчанню дорожньої і побутової безпеки, а також умінням спілкуватися зі сторонніми людьми та відмови від пропозицій пограти у небезпечних місцях і з небезпечними предметами.

6 клас (11-12 років)

Фізичний розвиток
У більшості шестикласників спостерігається швидкий ріст і різке збільшення маси тіла. Іноді це призводить до надмірної або недостатньої ваги, диспропорції між різними частинами тіла, тулубом і кінцівками, порушення координації рухів. Починають функціонувати епокринові потові залози, виникають косметичні проблеми, у декого з дівчаток починається менструація.
Психічний розвиток
Триває формування абстрактного мислення, хоча загалом зберігається потреба у цікавій, конкретній, актуальній інформації. Зростає здатність до розуміння наукової термінології, засвоєння значних обсягів текстової інформації. Здатність до синтезу абстрактних понять і моделей поведінки поки що обмежена, зате учні добре аналізують наведені ситуації, порівнюють їх, роблять висновки. Люблять проводити досліди, виконувати проекти.
Завершується період відносної емоційної стабільності. Підлітки починають реагувати емоційніше, дехто потерпає від різких перепадів настрою, депресій. Зростає рівень тривожності. Багатьох підлітків турбує проблема їхньої «нормальності», дехто переживає, що розвивається надто швидко, інші непокояться через затримку розвитку. Основні причини цих змін криються в особливостях розвитку головного мозку (детальніше дивіться у відео в додаткових матералах до цієї теми).
Соціальний розвиток
Актуалізуються соціальні потреби підлітків: у належності до групи, у дружбі, визнанні серед однолітків.
У структурі класу відбувається становлення соціальної ієрархії. Серед лідерів поки що залишаються учні, які добре вчаться, але починають завойовувати авторитет і ті, хто самоствержується через насилля, тютюнопаління, інші прояви асоціальної поведінки.
Актуальні проблеми
Втрата мотивації до навчання 
На жаль, декому з учнів не вдається запобігти «зриву адаптації» при переході від початкової до основної школи. Дехто з шестикласників почувається розчарованим у своїй навчальній перспективі й шукає інших способів самоствердження, наприклад, у спорті або мистецтві. Однак деякі підлітки починають утверджуватися через агресію та інші прояви асоціальної поведінки. Для запобігання негативним явищам треба підвищувати самооцінку підлітків, розвивати у них наполегливість і силу волі.
Зростання автономності
Шестикласники дедалі більше часу проводять зі своїми однолітками. Вони багато подорожують із класом, гуляють на природі з друзями, їздять на екскурсії, до літніх таборів. Через це у них удвічі (порівняно з учнями четвертого класу) зростає ризик травмування.
У цей період важливо вчити дітей безпечної поведінки в автономних ситуаціях (у лісі, в полі, у горах, на воді). Підлітки із задоволенням вивчають азбуку Морзе, способи повідомлення про своє місцезнаходження, прийоми виживання в екстремальних умовах, правила для велосипедистів тощо.
Посилення негативних соціальних чинників
Зростає потреба розвитку навичок відмови та критичного мислення, зокрема щодо реклами нездорової їжі, тютюну, алкоголю. На часі впровадження ефективних програм профілактики вживання тютюну, алкоголю, наркотичних речовин.
Проблеми у спілкуванні з друзями
Шестикласники багато часу спілкуються з однолітками, тому батькам важливо знати, з ким товаришують їхні діти і чим вони займаються. Важливо вчити шестикласників правильно обирати собі друзів, застерігати від спілкування із небезпечними компаніями.
Відсутність друзів також пов’язана з проблемами. У таких дітей нерідко формується занижена самооцінка, вони почуваються самотніми. Для них актуальним є розвиток навичок комунікації, подолання сором’язливості, впевненої поведінки.
Проблеми з батьками і вчителями
Для цього вікового періоду характерний негативізм: діти часто не погоджуються з дорослими (передусім з батьками). Конфлікти здебільшого виникають із приводу одягу, навчання, домашніх обов’язків.
Важливо вчити дітей асертивної поведінки, правильно висловлювати свої почуття, уникати конфліктогенів, конструктивно розв’язувати конфлікти.

7 клас (12-13 років)

Фізичний розвиток
У цьому віці особливо помітні відмінності у фізичному розвитку підлітків: у декого з них розпочався пубертатний період і вони виглядають старшими. Для хлопців це непогано. Ті, хто розвивається раніше, переважають однолітків у зрості та фізичній силі, що цінується у підлітковому середовищі й викликає повагу в дорослих. Але статеве дозрівання дівчаток починається в середньому на 2 роки раніше, ніж хлопців. Тому дівчата, які розвиваються раніше, можуть бути в цей період найвищими у класі й мати сформовані вторинні статеві ознаки. Через це вони нерідко стають об’єктами недобрих жартів і образ з боку однолітків і деяких нетактовних дорослих.
Учителям і батькам треба бути особливо делікатними з дівчатками, у яких раніше починається статеве дозрівання. Важливо розвивати у них навички розбудови самооцінки та вміння правильно висловлювати свої почуття.
Запізнілий статевий розвиток також може бути травмуючим чинником, особливо для хлопців, які виглядають зовсім, як діти. З огляду на це, важливо роз’яснювати учням особливості фізичного розвитку в підлітковому віці, вчити їх правильно реагувати на критику і протидіяти образам та шкільному булінгу.
Психічний розвиток
Більшість семикласників мають розвинене абстрактне мислення. Вони здатні спостерігати за поведінкою різних людей, узагальнювати власний досвід, прогнозувати наслідки і робити висновки.
В емоційному плані підлітки надзвичайно вразливі, для них характерні різкі зміни настрою і поведінки. То він чи вона поводиться як дитина, а то починає вимагати більшої самостійності.
У підлітковому віці посилюється індивідуалізм і егоцентризм. Часом здається, що підлітка, крім власної персони, не хвилює ніщо. Насправді це позитивний і цілком природний процес. Так підлітки намагаються зрозуміти свою цінність, яку пізніше навчаться зіставляти з цінністю інших людей.
Особливої гостроти набувають проблеми самоідентичності і розбудови самооцінки. Дехто починає самостверджуватися, принижуючи інших. Важливо допомогти учням сформувати здорову самооцінку, навчити розбудовувати її завдяки власним досягненням.
Соціальний розвиток
Процес соціалізації семикласників відбувається швидкими темпами. Важливу роль продовжують відігравати підліткові компанії. У цей період колосальний вплив має реклама, особливо щодо іміджу тіла та вживання психоактивних речовин — цигарок і алкоголю. Тому підлітків треба вчити розпізнавати рекламні стратегії, розвивати в них навички критичного мислення і протидії маніпуляціям.
Актуальні проблеми
Зростання рівня агресії
У підлітковому середовищі зростає рівень агресії і насилля. Це пояснюється як фізіологічними особливостями (в організмах хлопців концентрація тестостерону зростає майже у 20 разів), так і тим, що ЗМІ часто створюють романтичний імідж насилля. У підлітків це створює враження, що насилля є невід’ємною частиною людського життя. Агресивність підлітків посилюється під впливом алкоголю. Іноді батьки дозволяють дітям-підліткам вживати алкоголь на родинних святах. Насправді це погана ідея, оскільки дозвіл вживати алкоголь підлітки сприймають буквально, і вже ніщо не стримає їх від випивки у компанії однолітків.
Експериментування з психоактивними речовинами (ПАР)
Варто пам’ятати, що 7-й клас — це вік, в якому діти починають масово експериментувати з психоактивними речовинами. Запобігти цьому можна лише спільними зусиллями школи і родини. У школі мають бути жорсткі бар’єри щодо вживання ПАР і відповідний антинаркотичний контроль. Важливо провести тематичну зустріч із батьками семикласників, пояснити їм особливості розвитку підлітків та необхідність добре пильнувати, з ким дружать їхні діти і чим вони займаються у вільний час.
Нерідко батьки вважають, що їхні діти вже достатньо дорослі, й дають їм практично необмежену свободу. Однак підлітки потребують певних обмежень. Відсутність батьківського контролю і чітких правил негативно впливає на їх розвиток, породжує тривогу, часто провокує девіантну поведінку та вживання психоактивних речовин.

8 клас (13-14 років)

Фізичний розвиток
Триває статеве дозрівання підлітків. У переважної більшості учнів пубертатний період уже розпочався. Ті, в кого він «запізнюється», можуть мати проблеми. Переважно це стосується хлопців, які на вигляд молодші і фізично слабші за своїх однолітків. З такого підлітка можуть зробити «цапа-відбувайла», і тому він потребує захисту та моральної підтримки з боку дорослих, а також розвитку соціальних навичок, зокрема впевненої поведінки, протидії насиллю і дискримінації, розбудови рівноправних стосунків.
Психічний розвиток
У підлітковому віці процеси збудження переважають над процесами гальмування. Цим пояснюється підвищена збудливість, емоційна нестійкість і гіперактивність підлітків. Однак порівняно з семикласниками учні 8-го класу дещо врівноваженіші, хоч вони, як і раніше, переживають із приводу своєї зовнішності та стосунків з оточенням.
У цьому віці важливо мати змогу відверто поговорити про свої проблеми з дорослими, яким вони довіряють, або із близьким другом. Якщо такої можливості нема, підліткові може загрожувати депресія. Це доволі небезпечно, адже на відміну від інших підліткових проблем, які зменшуються з віком, підліткова депресія здатна лише продовжуватися і посилюватись у дорослому віці.
Дуже важливо мотивувати підлітків замислюватися про своє майбутнє, планувати життєві цілі та шлях до них. Адже в тих учнів, які живуть тільки сьогоденням, емоційно занурюються в підліткові компанії, спостерігається зниження інтересу до навчання і, як наслідок — шкільної успішності.
Соціальний розвиток
Спілкування з однолітками є вирішальним у становленні особистості підлітка. Воно може сприяти його успішній соціалізації, а може і штовхнути до асоціальної поведінки. Особливого значення для підлітків набуває дружба. Саме у спілкуванні з близьким другом відбувається процес самопізнання. Однак підлітки не лише прагнуть до саморозкриття, а й пильно оберігають свій внутрішній простір. Тому в друзях вони найбільше цінують здатність берегти довірені їм таємниці.
Однак роль сім’ї також дуже важлива. Зокрема, довірливі стосунки в родині можуть компенсувати деякі труднощі у спілкуванні з однолітками, допомагають підліткові визначити свою позицію щодо асоціальних прагнень його приятелів. І навпаки, не знайшовши порозуміння в родині, підліток шукатиме тепла і уваги серед своїх однолітків. Дитина, яка була жертвою жорстокого поводження в сім’ї, може самостверджуватися через знущання над слабшими і молодшими.
Актуальні проблеми
Прагнення незалежності
Якщо ви працюєте з восьмикласниками, то, напевно, знаєте, як часом складно «втримати» їхню увагу. Нерідко вони поводяться агресивно, демонстративно ігнорують вимоги вчителя. Так підлітки доводять іншим — і передусім собі — свою дорослість. Інший вияв потягу до незалежності можна помітити в підлітковій субкультурі, що заперечує традиційний варіант дорослості — загальноприйняту моду, лексику, музику, розваги. Адже найціннішою ознакою дорослості підлітки поки що вважають свободу і можливість діяти на власний розсуд. Однак хоча в багатьох аспектах підлітки відчувають себе дорослими, та справжньої самостійності вони ще не мають, бо матеріально повністю залежать від батьків. Їм важливо усвідомити, що вони не марно втрачають цей час, а разом із батьками роблять інвестиції у своє майбутнє. Адже щоб досягти успіху в сучасному світі, треба здобути освіту.
Вживання психоактивних речовин
Восьмикласники — це вікова категорія, яка найбільше експериментує із психоактивними речовинами (переважно тютюном і алкоголем). Куріння і вживання алкоголю є проявами ризикованої поведінки і можуть стати послідовними кроками до вживання міцних алкогольних напоїв, нелегальних наркотиків, ранніх статевих стосунків тощо. Тому держава, школа і родина мають стати єдиним фронтом на шляху цих згубних звичок.
Важливо пояснити батькам, що будувати довірливі стосунки з дитиною — не означає відмовитися від контролю за тим, чим вона займається у вільний від школи час. Школа, своєю чергою, має проводити профілактичну роботу і забезпечити антинаркотичний контроль на території навчального закладу. У родині і в школі доцільно прийняти чіткі правила, спрямовані на запобігання вживанню психоактивних речовин. До розроблення цих правил у навчальному закладі треба залучити педагогів, учнів і батьків, а після затвердження правил стежити за неухильним дотриманням їх.
Практикою доведено, що у школах, де проводиться профілактична робота та існує контроль, порушення правил трапляються вкрай рідко. І навпаки — там, де такого контролю нема, палять і вживають алкоголь більшість старшокласників.
Ранні статеві стосункиСеред восьмикласників уже трапляються сексуально активні підлітки. Це переважно ті, хто в такий спосіб задовольняє свої несексуальні потреби (в любові, визнанні, єднанні з групою). Інакше кажучи, 13—14-річні підлітки вступають у сексуальні стосунки, щоб здаватися дорослішими або через брак любові в родині, чи в гонитві за друзями, щоб не відрізнятися від них, отримати визнання однолітків: «Ти справді крутий!»
Інші поведінкові ризикиНастає вік, з якого багато підлітків стають водіями на дорогах (велосипедистами, водіями мопедів, мотоциклів). Дехто може брати транспорт без дозволу у батьків чи у сторонніх людей. Зазвичай підлітки роблять це в компанії, підігрітій алкоголем. Настає вік кримінальної відповідальності за деякі види злочинів, і деякі підлітки вже можуть мати проблеми із законом.

9 клас (14-15 років)

Фізичний розвиток
У переважної більшості учнів триває, а в декого завершується пубертатний період. Частина підлітків може мати характерні для підліткового віку проблеми зі здоров’ям, приміром, недостатню або зайву вагу чи проблемну шкіру. Іноді це спричиняє дисморфобію — психічний розлад, при якому людина надто стурбована незначним дефектом своєї зовнішності. Важливо знати, що цей розлад, як правило, починається в підлітковому віці і порівняно з іншими психічними розладами супроводжується високим ризиком самогубств. Тому підлітки потребують особливо делікатного ставлення з боку батьків і вчителів до їхнього зовнішнього вигляду, а також розвитку навичок розбудови здорової самооцінки.
Психічний розвиток
Інтелектуальний рівень дев’ятикласників наближається до інтелекту дорослої людини, а в деяких сферах навіть перевищує його. Хоча це переважно не стосується таких інтелектуальних здатностей, як уміння планувати майбутнє, всебічно аналізувати проблеми, бачити себе з позиції інших людей.
Порівняно з восьмикласниками, учні 9-го класу виглядають дещо врівноваженішими. Хоча вони, як і раніше, переживають із приводу своєї зовнішності і стосунків з оточенням, зовні це може бути майже непомітно.
Багато підлітків у цьому віці починають замислюватися над своїм майбутнім, думають, чи варто продовжувати навчання у загальноосвітньому навчальному закладі, чи краще обрати коледж або ПТНЗ. Це може виявитись у зростанні мотивації до навчання, якщо учень ставить перед собою амбіційні цілі, чи, навпаки, жити тільки сьогоденням, якщо підліток не прагне чогось особливого.
Соціальний розвиток
У спілкуванні з друзями стають дещо самостійнішими, більше цінують власну думку, поводяться відповідно до власних поглядів і переконань. Прагнуть романтичних стосунків з протилежною статтю, але не завжди вміють їх будувати. Важливо роз’яснювати потребу рівноправних стосунків, розвінчувати ґендерні стереотипи, розвивати навички впевненої поведінки і відмови від небажаних пропозицій.
Актуальні проблеми
Планування майбутнього
Головна проблема — у складності процесу самовизначення, вибору майбутньої професії. Важливо надавати учням допомогу у профорієнтації, спонукати їх докладати зусилля для здійснення своїх мрій, формувати відповідальність за власне майбутнє.
Міжстатеві стосунки
Проблема полягає у суперечності між потребою у встановленні стосунків із протилежною статтю і небезпекою раннього початку статевого життя. Необхідно ознайомлювати підлітків із негативними наслідками останнього для репродуктивного і психологічного благополуччя, навчити їх відмовлятися від сексуальних пропозицій. Також украй важливо ознайомлювати їх із засобами захисту від ВІЛ та інших інфекцій, що передаються статевим шляхом.


Список використаних джерел:
  1. Вчимося жити разом. Посібник для вчителя з розвитку соціальних навичок у курсі «Основи здоров’я» (основна і старша школа) – 2017. – Режим доступу: https://drive.google.com/drive/folders/0Bzt9FAqrO9WcLXZwZVlJaFBCS3c
  2. Иванова Н.В., Кузнецова М.П. Адаптационный период в школе: смысл, значение, опыт // Журн. практ. психолога. 1997, N 2.
  3. Лусканова Н.Г. Методы исследования детей с трудностями в обучении. - М.: Просвещение, 1993.
  4. Образовательный портал «Слово» // http://www.portal-slovo.ru/pedagogy/37952.php –2013. – 18 сентября.
  5. Овчарова Р.В. Справочная книга школьного психолога. - М.: Просвещение, 1993.
  6. Эльконин Д.Б.Психология обучения младшего школьника. - М.: Просвещение, 1974.





2.4 Особливості психосоціального розвитку учнів старшої школи



Коли діти переходять до старшої школи, багато батьків охоплює передчуття проблем, які мають посипатися з усіх боків. Адже дитина стає самостійнішою, віддаляється від батьків і намагається захистити свою автономію. Спілкування з однолітками займає все більше часу, а їх думка стає нерідко визначальною в поведінці, пристрастях і самооцінці. Відчуваючи себе дорослими, старшокласники з роздратуванням сприймають ставлення батьків до себе, як до дітей. З одного боку вони протестують проти батьківського контролю, а з іншого, все ще потребують підтримки з боку дорослих. При цьому вони активно освоюють світ, експериментують і ризикують.

Особливості розвитку головного мозку учнів 10(11) класів

Ще 20 років тому вважалося, що основний процес розвитку головного мозку відбувається у перші роки життя. В останні десятиліття за допомогою таких сучасних методів дослідження, як функціональна магнітно-резонансна томографія (фМРТ), стало можливим не просто побачити мозок живої людини, але й знімати відео його активності, стимулюючи різні ділянки. Тоді стало очевидним, що головний мозок розвивається не лише в ранньому дитинстві, а й після 20 і навіть 30 років.
Підлітковий вік визначають, як період значних біологічних, гормональних та фізичних змін. Саме протягом цього періоду зазнає значних змін префронтальна кора, яка знаходиться в передній частині головного мозку. В людей вона розвинута набагато краще, ніж в інших тварин. Саме вона задіяна при виконанні таких завдань, як планування, прийняття рішень, з її допомогою люди втримуються від необачних слів та вчинків.
Об’єм сірої речовини префронтальної кори головного мозку сягає свого піку на початку підліткового віку (10-11 років), а потім він йде на спад через «відсікання» зайвих синапсів (нейронних зв’язків), які використовуються найменше. А нейронні зв’язки, які часто застосовуються, з цього часу мають можливість закріпитися. Це схоже на процес обрізання кущів троянд, коли садівник вирізає зайві гілки, даючи можливість повноцінно розвиватися тим, що залишилися.
Які саме нейронні зв’язки закріпляться і стануть основою поведінки, значною мірою залежить від навколишнього середовища, в тому числі й освітнього. Тому саме цей період є найсприятливішим для навчання та розвитку творчих здібностей людини.
Цікаво, що в період з 10 до 25 років спостерігається найбільший розрив в розвитку лімбічної системи та префронтальної кори головного мозку. Лімбічна система відповідає за аналіз емоцій, центр задоволення та заохочення, що часто є передумовою ризикованої поведінки підлітків, які насамперед прагнуть розваг. Вона є найбільш чутливою у підлітків, в той час, як префронтальна зона, яка оберігає нас від необдуманих вчинків, ще продовжує формування.
У ході наукових експериментів доведено, що 15-річні підлітки на рівні з дорослими виконують завдання, в яких треба йти за інструкціями, але припускаються набагато більше помилок там, де треба розробляти власні стратегії, вирішувати самостійно, враховувати багато сторонніх чинників, прогнозувати наслідки не лише для себе, а й для оточення.
Виходячи із цього, висока схильність до ризику, невміння себе контролювати та рахуватися із думкою оточуючих – якості, які відображають зміни в мозку підростаючого покоління.


У декого може виникнути думка, що ця інформація є однією з чергових вигадок психологів, які виправдовують зіпсованість молодого покоління. Проте в історії існує безліч описів підліткового віку, дуже схожих на те, що пишуть зараз. Ось знаменита цитата з «Зимової казки» Уільяма Шекспіра, де він описує підлітковий вік: «Краще б люди, коли їм вже виповнилося 10, але ще не 23, зовсім не мали віку. Краще б юність проспала свої роки, тому що немає у неї іншої забави, як робити дівкам живіт, ображати старих, битися і красти…» Майже 400 років тому Шекспір зобразив підлітків дуже схожими на сучасних, а сьогодні вчені отримали можливість зрозуміти їх поведінку в світлі тих прихованих процесів, що відбуваються в мозку.

Пізнавальні процеси в старшому підлітковому віці

Оскільки розвиток основних пізнавальних процесів стався до старшого шкільного віку, в цьому віці лише йде їх удосконалення. Школярі старших класів мають значиміші мотиви для тривалої концентрації уваги, при цьому увага утримується ними не лише при демонстрації навчального матеріалу, а й при його поясненні, а також при викладі теоретичних питань. Якщо для школярів молодших і середніх класів провідним чинником зосередження уваги є форма подання навчального матеріалу, то для старшокласників важливою стає і його зміст.
Триває розвиток абстрактно-логічного мислення. Наслідок цього – філософські роздуми старшокласників, їх прагнення вести розмови й дискусії на абстрактні теми. Для багатьох з них абстрактна можливість здається цікавішою і важливішою за дійсність.
У 15-16 років різко знижується ригідність (інертність) мислення, воно стає більш гнучким, приблизно з 18 років підвищується здатність до прогнозування (встановлення причинно-наслідкових зв'язків, планування, висунення й аналіз гіпотез, актуалізація і реконструкція минулого досвіду).
Розвиток пам'яті в учнів старших класів пов'язаний з освоєнням школярами прийомів мнемічної діяльності, тобто прийомів сприяючих запам'ятовуванню теоретичного матеріалу (запам'ятовування за допомогою асоціацій, заздалегідь складеного плану, виділення опорної інформації тощо). Таким чином, відбувається поєднання вроджених здібностей (задатків) і надбаного уміння вчитися.

Емоційна сфера старшокласників

Старший шкільний вік співпадає із старшим підлітковим віком і початком юності. Це час, коли інтенсивно реалізуються і розвиваються усі ті емоції, які закладені в людині від народження. Юнацькі почуття стають зрілішими, стійкішими, глибшими.
Емоційна сфера старшокласників характеризується:
  • різноманітністю почуттів, що переживаються, особливо моральних;
  • більшою, ніж у підлітків, стійкістю емоцій;
  • здатністю до співпереживання (відгукуватися на переживання інших, близьких їм людей);
  • появою почуття кохання;
  • розвитком естетичних почуттів, здатністю помічати красу в навколишньому світі.
Найбільш частий улюблений зміст суперечок і задушевних бесід старшокласників – це етичні, моральні проблеми. Старшокласники готові довго і гаряче обговорювати, чи можна закохатися одночасно в двох, чи може бути дружба між юнаком і дівчиною. Вони ставляться до життєвих, етичних понять так само, як до понять природничо-наукових: чекають точних, однозначних відповідей і не схильні миритися з розбіжностями і неясностями. Пошуки старших школярів пройняті поривами почуття і волі, їх мислення носить пристрасний характер [3].

Соціальний розвиток юнаків і дівчат

Спілкування старшокласників має свої особливості. Насамперед воно використовується для саморозкриття і тому стає більше довірливим з однолітками. Саме спілкування підлітків стає глибшим і змістовнішим, з'являються такі емоційно насичені форми взаємодії, як дружба і кохання. Юнацьке кохання - здорове почуття, і дорослі мають ставитися з повагою до нього. У більшості випадків перше кохання викликає у юнаків та дівчат благородні почуття, прагнення до самовдосконалення. Звичайно, перше кохання відрізняється від зрілої любові дорослих, в якій гармонійно поєднуються статевий потяг і потреба в глибокому особистому спілкуванні. У юнаків і дівчат ці два потяги дозрівають не одночасно. Хоча дівчата раніше дозрівають фізіологічно, у них потреба в емоційній близькості виражена сильніше, ніж у фізичній. У юнаків, навпаки, в більшості випадків спочатку з'являється статевий потяг, а потреба в духовній близькості виникає пізніше.
Прагнення до автономії від батьків – істотна характеристика старшого шкільного віку. Виділяють автономію:
  • поведінкову (потреба і право людини самостійно вирішувати питання, що стосуються її особисто);
  • емоційну (потреба і право мати власні схильності, вибирані незалежно від батьків);
  • моральну і ціннісну (потреба і право на власні погляди і фактичну наявність таких).
Час спілкування старших підлітків з дорослими може зменшитись, але потреба в неформальному, нерегламентованому спілкуванні з батьками залишається. Молоді люди прагнуть отримати пораду з того або іншого питання, особливо, в разі виникнення проблем чи необхідності приймати життєво важливі рішення (наприклад, щодо подальшого навчання).
Незадоволення потреби у спілкуванні може стати причиною формування цілого ряду негативних тенденцій, аж до проявів делінквентної поведінки, що характеризується асоціальною, протиправною спрямованістю і завдає шкоди окремим людям і суспільству.

Особливості професійної орієнтації і мотивації навчальної діяльності

У старших класах навчально-пізнавальна діяльність підлітків починає визначатися мотивами, спрямованими на реалізацію майбутнього, усвідомлення своєї життєвої перспективи і професійних намірів [4]. Навчальні мотиви старшокласників все більше сплітаються з мотивами професійної орієнтації. Окрім власне інтересу до певної діяльності, потреби в самоактуалізації і самовираженні, вибір молодою людиною тієї або іншої професії часто визначається її соціальною престижністю, власним освітнім рівнем, професією батьків, матеріальним добробутом родини. Велике значення має також передбачуваний рівень зарплати, хоча з віком спостерігається тенденція до зниження цієї залежності.

Психосоціальний розвитку учнів 10-11-го класу

Фізичний розвиток
Період ранньої юності, завершення статевого дозрівання у переважної більшості дівчат і в значної частини хлопців. Деякі юнаки і дівчата вже практично дорослі на вигляд, хоча ріст і розвиток систем організму продовжується щонайменше до 20-22 років. 
Психічний розвиток
Доросла зовнішність часто породжує очікування від підлітків дорослої поведінки, на яку вони ще часто не здатні через недорозвиненість мозкових структур, що відповідають за критичне мислення, всебічний аналіз, здатність до рефлексії.
Соціальний розвиток
Юнаки і дівчата відчувають гостру потребу в самореалізації, вони прагнуть бути корисними й отримувати заслужене визнання. Тому в соціальному плані дуже важливим є залучення десятикласників до волонтерської діяльності та участі у різноманітних соціальних проектах.
Актуальні проблеми
Невизначенність життєвих перспектив
Інколи молоді люди, які мають занижену самооцінку, не бачать для себе жодного сенсу мріяти про гідне майбутнє. А підлітки без позитивних життєвих перспектив втрачають мотивацію до навчання і починають шукати задоволення деінде – занурюються у непродуктивні стосунки, демонструють схильність до ризикованої поведінки у всіх сферах життя тощо. Виходячи з цього, школа й родина мають заохотити кожного учня ставити перед собою високі цілі і робити кроки у напрямку до них. 
Ризики трудової діяльності 
У цьому віці дехто з підлітків починає підробляти і самостійно заробляти гроші. Дуже важливо попередити молодих людей про небезпеку залучення до розповсюдження наркотиків, здирництва, крадіжок, секс-бізнесу та навіть участі у збройних формуваннях.
Ризикована поведінка
Згідно з порівняльним опитуванням Українського інституту соціологічних досліджень ім. О. Яременка за 2010 рік, 53 % хлопців і 36 % дівчат — першокурсників ПТНЗ — уже мають досвід статевих стосунків. У загальноосвітніх навчальних закладах це 31 % і 13 % відповідно.
Відмінність у показниках можна пояснити тим, що учні ПТНЗ проживають, як правило, в гуртожитках, а більшість десятикласників — під наглядом родин.
Також учні ПТНЗ отримують стипендію і мають кошти, які витрачають на власний розсуд, зокрема, купують цигарки і алкогольні напої.
Так, згідно з дослідженням, майже 46 % хлопців і 25 % дівчат — першокурсників ПТНЗ — щодня палять. А серед учнів десятого класу ЗНЗ таких 18 % і 9 % відповідно. Як мінімум раз на тиждень вживають пиво 52 % першокурсників ПТНЗ і 38 % їх однолітків у ЗНЗ. На жаль, 26 % першокурсників ПТНЗ уже спробували нелегальні наркотики (марихуану або гашиш). Серед десятикласників ЗНЗ таких 12 %.
Усі ці дані свідчать про необхідність упровадження ефективної профілактичної освіти у старших класах загальноосвітніх навчальних закладів і, особливо, у професійно-технічних навчальних закладах.


Список використаних джерел:
  1. Абрамова Г. С. Возрастная психология. М., 1998.
  2. Вчимося жити разом. Посібник для вчителя з розвитку соціальних навичок у курсі «Основи здоров’я» (основна і старша школа) – 2017. – Режим доступу: https://drive.google.com/drive/folders/0Bzt9FAqrO9WcLXZwZVlJaFBCS3c
  3. Ильин Е. П. Мотивация и мотивы. СПб., 2000.
  4. Курс обшей, возрастной и педагогической психологии / Под ред. М. В. Гамезо. Вып. М.: Просвещение, 1982. С. 99-100
  5. Психология человека от рождения до смерти. Под ред. Реана А.А. – СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2002. - 656 с. - (Серия «Психологическая энциклопедия»).
  6. Сара-Джейн Блэкмор: Секреты работы мозга в подростковом возрасте – Режим доступу:   – 14.09.2017
  7. Собкин В. С. Динамика ценностных ориентации в старшем школьном возрасте: Дис. в виде науч. доклада на соиск. докт. психол. наук. М., 1997.





2.5 Психосексуальний розвиток дітей і підлітків



Статевий і психосексуальний розвиток не є синонімами.
Статевий розвиток – це формування вторинних статевих ознак, розвиток репродуктивних органів, формування здатності до дітородіння.

Він запрограмований генетично і відбувається без нашої участі.

Психосексуальний розвиток (ПСР) – це формування статевої самосвідомості (відчуття себе представником певної статі), спрямованості статевого потягу і статевої поведінки в результаті спільних зусиль природи і виховання.

Етапи і стадії становлення сексуальної поведінки дітей і підлітків

Перший етап - формування статевої самосвідомості, статева ідентифікація, тобто усвідомлення приналежності індивіда до певної статі. Складається з уявлення людини про те, наскільки вона схожа на інших людей своєї статі і уявлення про те, на кого б вона хотіла бути схожою. Зміст етапу значною мірою детерміновано статевим диференціюванням мозку в пренатальному періоді, тобто до народження дитини.
Упродовж перших шести років діти швидко стають з повністю залежних відносно незалежними. Вони більше дізнаються про своє тіло, у них, навіть у ранньому дитинстві, з'являються сексуальні відчуття. Між другим і третім роками життя діти дізнаються про фізичні відмінності між чоловіками і жінками. У цей період вони починають пізнавати власні тіла і також можуть намагатися досліджувати тіла своїх друзів (гра в доктора). Спілкуючись з іншими, порівнюючи себе з ними, дитина отримує образне уявлення про свою статеву належність, а в процесі гри уточнює будову свого тіла і починає освоювати статеву роль. Розуміння статевої приналежності реалізується через дитячу цікавість, вивчення своїх статевих органів. Таким чином, інтерес до геніталій у маленьких дітей чисто пізнавальний.
Етап можна вважати завершеним, коли дитина чітко засвоїла, хто вона - хлопчик чи дівчинка. До 4-6 років діти вже повинні розуміти, що стать змінити не можна, і віднесення людини до чоловічої або жіночої статі визначається будовою геніталій.
Другий етап - формування стереотипу статево-рольової поведінки - публічного вираження статевої ідентичності, що відповідає прийнятим в суспільстві нормативам і забезпечує індивіду приналежність до певної статі в очах інших людей. Цей етап триває упродовж всього препубертатного періоду. Навички і стиль статеворольової поведінки формуються в іграх і в побуті. Хлопчик засвоює чоловічий тип поведінки, а дівчинка – жіночий. Зміст етапу реалізується, насамперед, через виховання в сім'ї - поведінка і розподіл ролей матері та батька. Він багато в чому визначає формування відповідної статевої ролі в дитини.
Діти в молодшому шкільному віці стають більш інтровертними і сором'язливими. Сексуальність набуває прихованого характеру, а їх моральний розвиток викликає посилення відчуття сорому щодо неї.
Третій етап - формування сексуального потягу, вибір об'єкта потягу, реалізація цього потягу. У формуванні сексуального потягу беруть участь як гормональний фон (ступінь статевої зрілості), гени, інстинкти, так і відповідний рівень психічної і соціальної зрілості (особливо моральної), сексуальне виховання.
Третій етап включає три стадії: платонічна стадія - 9-11 років, еротична стадія - 12-14 років, і стадія сексуального потягу - 15-17 років.
У період статевого дозрівання соціальна ідентичність доповнюється пошуком психологічної ідентичності. Підлітки розмірковують про свої особисті якості і цінності, а також замислюються про своє місце в житті. Таким чином психосексуальний розвиток підлітка не можна розглядати у відриві від статевого, психічного і соціального дозрівання. У становленні сексуальності послідовно формується емоційний, потім тілесний компонент і лише потім, у міру дозрівання моралі, - почуття відповідальності.

Характеристики стадій підліткової сексуальності

Платонічна стадія - стадія дитячої закоханості. З початком статевого дозрівання (9-11 років) молодші підлітки вступають в платонічну стадію розвитку сексуальності (дитяча закоханість). Вони вчаться знайомитися, звертати на себе увагу і спілкуватися з об'єктом своєї закоханості. Про те, що дитина досягла цієї стадії, можна судити з появи інтересу до своєї зовнішності, одягу, косметики і прикрасам, прагненню виділитися з-поміж однолітків, проявів уваги до об'єкта закоханості.
Найголовніше в дитячій закоханості – це прагнення емоційної близькості, «душевного» спілкування. На цьому етапі розвитку підлітки вчаться показувати свої симпатії, спілкуватися наодинці, обговорювати різні теми. Вони вперше наважуються написати записку, зізнатися у своїх почуттях.
У платонічному потягу поки що немає власне сексуальної сторони. Однак, саме дитяча закоханість в значній мірі формує емоційний і чуттєвий компонент кохання в майбутніх дорослих стосунках.
У цей момент успішність дитини може знизитися, але причина не в самій закоханості, а в фізіологічних змінах. З початком статевого дозрівання підвищується активність підкіркових структур мозку, зокрема гіпоталамуса. Саме це забезпечує пубертатний «стрибок росту». А активність кори головного мозку, що відповідає за інтелект, тимчасово знижується.
Заборони батьків на спілкування з об'єктом закоханості можуть викликати у підлітка негативні реакції: протест, думки про втечу з дому і навіть спроби суїциду. Чим більше можливостей для закоханості на ранніх етапах становлення сексуальності, тим легше буде людині в подальшому знайти собі супутника життя. Навпаки, єдине і нерозділене кохання у підлітковому віці може обмежити можливості створення сім'ї у майбутньому.
Еротична стадія. Приблизно у віці перших місячних у дівчат і перших полюцій у юнаків (12-14 років) відбувається початок еротичної стадії сексуального розвитку.
На цій стадії виникає тілесний компонент любові, як гармонійний і природний перехід до майбутньої статевої близькості: еротичні фантазії, бажання доторкнутися до того, кого любиш, поцілувати і обійняти. Еротичний потяг проявляється по-різному, але декілька з перерахованих нижче ознак мають бути обов'язково присутні:
  • інтерес до еротичних журналів і відеопродукції, до «жіночих» романів;
  • ведення особистого щоденника;
  • бажання писати вірші;
  • розмови по телефону (вони стають дуже довгими);
  • прохання погуляти довше, відпустити на вечірку, дискотеку;
  • нічні полюції і ранкові ерекції у хлопчиків;
  • мастурбація;
  • еротичні розмови з нецензурними виразами в середовищі однолітків;
  • прагнення усамітнитися з об'єктом закоханості.
Сексуальна поведінка проявляється у дотиках, обіймах, поцілунках. Важливою формою тілесного контакту є танці, а внаслідок цього і більш тісне особисте спілкування. Так відбувається освоєння комунікації в парі, двоє людей вчаться довіряти одне одному. Зазвичай навіть при тілесному спілкуванні на етапі формування еротичного потягу в статеву близькість підлітки не вступають, але у них виникає потреба у вивченні фізіології статевого акту і безпечного сексу.
Якщо зустрічі закоханих стають регулярними, якщо обоє відчувають задоволення від обіймів і поцілунків, поступово між долаються сором і страх, і підлітки починають замислюватися про сексуальні стосунки. В ідеалі це відбувається лише після досягнення фізіологічної зрілості (15-17 років).
На стадії сексуального потягу з'являється бажання статевої близькості. Підлітки починають вступати в сексуальні стосунки.
Для дівчат в сексуальних стосунках набагато важливішим є емоційний компонент, а для юнаків – тілесний. Дорослі чоловіки, зазвичай, вступають у сексуальні стосунки з тими, хто їм подобається. Хлопці-підлітки, потяг яких недиференційований, іноді починають статеве життя зовсім не з тими дівчатами, в яких вони закохані.
Дівчатка починають дозрівати раніше, але при цьому сам процес статевого дозрівання у них триваліший. Так, коли дівчатка вже починають закохуватися, у хлопчиків ще зберігаються суто дитячі інтереси, дівчата їх мало цікавлять. Однак в процесі статевого дозрівання сексуальний потяг у хлопчиків з’явиться раніше, ніж у дівчат, які на той час ще перебувають на еротичній стадії сексуального розвитку. Тому дівчата інколи починають статеве життя під тиском партнера, не відчуваючи в цьому справжньої потреби.

Темпи психосексуального розвитку підлітків

Існує декілька варіантів психосексуального розвитку (ПСР), які визначаються індивідуальними фізіологічними особливостями (співвідношенням рівнів статевих гормонів і гормону росту), а також психологічними факторами (насамперед, ставленням до сексуальності дитини в сім'ї).
Нормальний ПСР. Для цього варіанта характерні середні темпи фізичного і статевого розвитку. Підлітки з нормальним ПСР мають середній зріст і масу тіла. Середній вік перших місячних 13,5 років, перших полюцій – 15 років. Формування сексуального потягу завершується до 16-17 років, він виражений слабо або помірно. Підлітки цього психологічного типу найчастіше цілком задовольняються заняттями і інтересами, не пов'язаними з сексом. Установка «хочеться спробувати, але розумію, що ще рано» стримує їх сексуальну активність. У них частіше спостерігається високий інтелект і не дуже високий гормональний фон.
Прискорений ПСР. Для підлітків цієї групи характерний нормальний або бурхливий фізичний розвиток, вони мають фенотипічний вигляд дорослої жінки або чоловіка. Їх сексуальна активність може проявитися вже з 12-13 років. У всіх осіб цієї групи до 15-16 років спостерігається регулярне статеве життя, як правило, з високим ступенем задоволеності.
Дівчата зазвичай середнього або нижче середнього зросту, злегка пухкенькі. Психологічно вони спокійні, доброзичливі, життєрадісні, комунікабельні. Потяг до розваг переважає мотивацію до навчання. Нерідко є лідерами молодіжних компаній. Юнаки теж зазвичай середнього або нижче середнього зросту, широкоплечі, міцні. Високий рівень андрогенів забезпечує їх високу фізичну активність, наполегливість, агресивність. Статеве життя починають з 13-14 років.
У підлітків цієї групи в сексуальності переважає фізіологічний компонент над емоційним. Вони не цінують тривалих залицянь. Головне для них – отримати задоволення. Вони швидко закохуються і швидко охолоджуються до партнера. Вони мають найвищий ризик небажаної вагітності і зараження інфекціями, що передаються статевим шляхом. Дівчата цього типу частіше стають жертвами сексуального насильства.
В цілому, ранній початок статевого життя без психоемоційного компонента може принести розчарування і послужити потужним джерелом стресу і причиною неврастенії. Конфлікти з батьками через їх неприйняття раннього статевого досвіду дочки або сина можуть спровокувати втечу підлітка з дому. У такій ситуації жодні вмовляння і заборони не ефективні, так як активність лімбічної системи домінує над активністю префронтальної кори головного мозку: підлітки спочатку роблять і тільки потім думають, що зробили. Тому вже до 12 років їх необхідно знайомити із заходами профілактики вагітності та інфекцій.
При уповільненому ПСР всі стадії статевого потягу з'являються пізніше, ніж при нормальному розвитку. Платонічний потяг формується лише до 14-15 років. Зовні такі підлітки або мініатюрні, або при нормальному зрості мають недостатню масу тіла. У дівчат місячні з'являються після 15-16 років. Еротичний потяг формується після 16 років, а сексуальний – у 18-20 років. Відсутність сексуального потягу сприймається як сором'язливість, порядність і збігається з їх моральними і етичними установками.
В характері підлітків з уповільненим ПСР є такі риси, як пасивність, інфантильність, споглядальність, тривожність, сором'язливість, замкнутість. У юнаків часто має місце помірна соціальна дезадаптація в колективі однолітків. Дівчата не сприймають їх серйозно, і в силу цього у них виникає дефіцит спілкування з протилежною статтю. Як правило, підлітки даної категорії до 16-18 років не мають статевих контактів (статевий потяг у них затримується на платонічній або еротичній стадії). Вони не дають приводів для скандалів в сім'ї, слухняні, старанні, як правило, захоплені навчанням.
У таких підлітків розмови про сексуальність (використання презервативів, протизаплідних таблеток, інфекційні захворювання, вагітність та ін.) можуть викликати неприємні почуття, навіть викликати шок. За рівнем біологічного розвитку ці підлітки фактично ще є дітьми, тому їх виховання в тому, що стосується питань статі, має бути дуже делікатним.
Пригнічений ПСР. У цьому випадку розвиток досягає платонічної або навіть еротичної стадії, а потім пригнічується. Перший тип підлітків з пригніченим ПСР – дівчата, які стикаються в родині зі складними проблемами: гіперопікою, емоційною ізоляцією з боку матері, сексуальними домаганнями з боку вітчима; відсутністю батька або наявністю батька-алкоголіка, неправильним статевим вихованням. Дівчина спостерігає важку долю матері і не хоче її повторити, тому внутрішньо відкидає роль жінки і матері. Характерна особистісна ригідність: «любов має бути однією-єдиною», почуття неповноцінності – «це не для мене». Другий тип підлітків з пригніченою сексуальністю – це гіперсоціальні юнаки і дівчата з підвищеними вимогами і високими кар'єрними устремліннями. При повній сублімації сексуальності, наприклад, у навчання, у юнаків може порушитися вироблення сперматозоїдів і еректильна функція, а у дівчат – менструальний цикл.
У деяких підлітків, як правило, дівчат, статевий потяг витісняється уявленнями про те, що секс – це брудно і вульгарно. Вони намагаються не помічати цієї сторони людського життя. У той же час психологічні тести виявляють дуже істотну потребу в сексі. При нормальному і навіть прискореному статевому розвитку і високому рівні естрогенів сексуальні переживання у них нічим не заміщуються, що веде до психологічних труднощів і виникнення психосоматичних розладів, таких як виражена вегетативна дисфункція, тобто порушення в роботі внутрішніх органів (серцево-судинної системи, органів дихання, травлення ) внаслідок розладу їх нервової регуляції. Можливі хворобливі менструації і маткові кровотечі пубертатного періоду.

Особливості та статевої освіти

При здійсненні статевого виховання необхідно дотримуватися таких принципів:
  • статеве виховання повинно здійснюватися у взаємодії з усіма іншими напрямами навчально-виховної роботи в школі;
  • необхідно, щоб зміст, форми і методи статевого виховання відповідали віковим особливостям учнів (в тому числі і етапам статевого розвитку), а також рівню їх знань з конкретних тем;
  • учні, які цікавляться більш глибокими і специфічними питаннями, мають отримувати необхідну інформацію індивідуально або в невеликій групі при бесіді з запрошеними фахівцями.
Статеве виховання старшокласників має стосуватися більш специфічних питань, включаючи різні аспекти психологічної та фізіологічної сумісності майбутнього чоловіка і жінки, безпосередньо питань підготовки створення сім'ї тощо.
В статевому вихованні необхідно використовувати різні форми і методи. Це і включення відповідних відомостей у різні навчальні предмети, і бесіди класного керівника та фахівців різного профілю (вчителі «Основ здоров'я», шкільні психологи, медики, соціальні працівники, співробітники правоохоронних органів) з учнями.
Організаційними формами можуть бути:
  • фрагменти уроків і окремі уроки в рамках таких навчальних предметів, як «Основи здоров'я», біологія, література, історія. З цією метою необхідно вводити відповідні зміни в навчальні програми та підручники без порушення загальної логіки, структури та змісту їх як предметів базового навчального плану;
  • факультативні заняття – для проведення яких необхідні навчально-методичні комплекти, що відповідають вимогам для такого роду матеріалів. Бажано, щоб на вибір учня були запропоновані різні варіанти предметів для факультативного вивчення;
  • спільні семінари і тренінгові заняття для батьків та дітей - тематика, зміст і організація яких, повинні відповідати їхнім запитам.

Список використаних джерел:
  1. Adolesmed - Режим доступу: <http://adolesmed.szgmu.ru/s/22/?m1=12> - 10.10.2017.
  2. Репродуктивное здоровье и сексуальность подростков / Под ред. А.М. Куликова.–СПб.: РОО «Взгляд в будущее», 2006.

ТЕСТ ПО МОДУЛЮ

1) До 6-7 років завершується спеціалізація:

2) Встановіть відповідність:

  • При творчій діяльності, сприйнятті ритму, рими, інтонацій, просторовій орієнтації, розпізнаванні емоцій, запам’ятовуванні образів, у тому числі й людських облич найбільш активною є
  • Під час процесів логічного і абстрактного мислення, обчислень, вивченні мов найбільш активною є
  • права півкуля
  • ліва півкуля

3) Встановіть відповідність:

  • «Я хороший, бо мене любить учитель», -
  • «Я хороший, бо у мене багато друзів», -
  • «Я хороший, бо добре пишу, читаю», -
  • це найімовірніше є думкою першокласника
  • це найімовірніше є думкою другокласника
  • це найімовірніше є думкою третьокласника

4) Головним авторитетом для першокласника є:

5) Що може бути ознакою дезадаптації у п’ятому класі:

6) Учні найактивніше експериментують із психоактивними речовинами (переважно тютюном і алкоголем) у:

7) Складність процесу самовизначення, вибору майбутньої професії стає актуальною проблемою у:

8) Спілкування з однолітками має вирішальний вплив на соціалізацію підлітків у:

9) Чи правильним є твердження, що іноді дисморфобія у підлітків супроводжується високим ризиком самогубств:

10) Центр задоволення та заохочення знаходиться у:

11) Схильність до ризикованої поведінки у молодому віці пояснюється:

12) Право людини на власні погляди, моральні принципи та фактичну наявність таких – це потреба в:

13) Потреба в емоційній близькості виникає раніше, ніж у фізичній переважно у:

14) Деліквентна поведінка характеризується:

15) Встановіть відповідність:

  • Статевий розвиток
  • Психосексуальний розвиток
  • це формування статевої самосвідомості (відчуття себе представником певної статі), спрямованості статевого потягу і статевої поведінки в результаті спільних зусиль природи і виховання
  • це формування вторинних статевих ознак, розвиток репродуктивних органів, формування здатності до дітородіння

16) Формування статевої самосвідомості, статева ідентифікація, тобто усвідомлення приналежності індивіда до певної статі відбувається на:

17) Встановіть відповідність:

  • Платонічна стадія
  • Еротична стадія
  • Стадія сексуального потягу
  • прагнення інтимної близькості
  • вчаться показувати свої симпатії, спілкуватися наодинці, обговорювати різні теми
  • поцілунки і обійми з об'єктом закоханості; еротичні фантазії, інтерес до еротичних журналів і відеопродукції, «жіночих» романів

18) Тілесний компонент в сексуальних стосунках є важливішим за емоційний для:

19) Установка «хочеться спробувати, але розумію, що ще рано» стосується:

20) Оберіть принципи, яких необхідно дотримуватися при здійсненні статевого виховання:

21) Поступове входження людини в різні форми відносин - економічні, правові, суспільні, виробничі є характеристикою:

22) Кількістю календарних років, місяців, днів від моменту народження виражається:

23) Встановіть відповідність між психосоціальними стадіями розвитку особистості за Е. Еріксоном та їх основними характеристиками:

  • Немовля (від народження до кінця 1-го року)
  • Раннє дитинство (від 1 до 3 років)
  • Вік гри (від 3 до 6 років)
  • Шкільний вік (від 6 до 12 років)
  • Юність (від 12-13 до 19-20 років)
  • діти починають цікавитися різними видами діяльності, пробувати нове, контактувати з однолітками, з готовністю піддаються навчанню і вихованню.
  • відбувається вихід дитини за межі сім'ї, починається систематичне навчання. Діти прагнуть дізнатися, що з чого виходить і як воно діє. Вони долучаються до правил усвідомленої дисципліни, активної участі.
  • людина оцінює світ і ставлення до нього, здійснює пошук своєї ідентичності, відповідей на важливі питання: «Хто я?», «Ким я хочу стати?».
  • дитина починає самостійно діяти (наприклад, стояти, ходити, вмиватися, одягатися, їсти).
  • у цей період завдяки материнській турботі закладаються основи здорової особистості у вигляді загального почуття довіри, «впевненості», «внутрішньої визначеності».

24) Згідно з Виготським, навчання, орієнтоване на зону найближчого розвитку дитини:

25) Інтимно-особистісне спілкуванням з однолітками – є провідною діяльністю дітей в період (за Ельконіним):

26) Конвенція про права дитини визначає дітей як осіб у віці:


ЗАКІНЧИТИ ТЕСТ



Автор: на

Комментариев нет:

Отправить комментарий

Подписаться на: Комментарии к сообщению (Atom)