19 ЛИСТОПАДА 2017 РОКУ.
КУРС ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ.
ОСНОВИ ЗДОРОВ'ЯЗБЕРЕЖНОЇ
КОМПЕТЕНТНОСТІ.
Модуль 5.
Моніторинг та оцінка результатів
5.3 Оцінювання прогресу навчальних досягнень учнів
5.1 Моніторинг і оцінка: базові поняття
Будь-яка цілеспрямована діяльність включає:
- постановку цілей;
- планування заходів, спрямованих на досягнення поставленої мети;
- моніторинг (відслідковування) здійснення планових заходів і оцінку результатів (проміжних і кінцевих) виконаних робіт.
В найбільш узагальненому вигляді моніторинг та оцінку визначають як зворотний зв'язок, що дозволяє з'ясувати:
- чи відповідає плану фактична «траєкторія» руху до мети;
- чи досягнуті бажані проміжні і кінцеві результати.
Моніторинг та оцінка часто використовується у вигляді скорочення - МіО. Моніторинг і оцінка (МіО) освітніх програм, спрямованих на зміцнення здоров'я і розвиток особистості, дозволяє зрозуміти, чи дають ці програми бажаний результат та визначити напрямки їх удосконалення.
Моніторинг ‑ це постійний збір і реєстрація інформації за наперед визначеним переліком показників (індикаторів).
Оцінка – це епізодичний аналіз досягнень, пов'язаних з реалізованої програмою або проектом.
Відмінність моніторингу від оцінки полягає в наступному. Моніторинг – це регулярне відстеження якісних і кількісних показників, що характеризують якусь діяльність та/або поточну ситуацію. Головна мета моніторингу - «знімати показники» стану об'єкта спостереження і виявляти розбіжності з плановими (або виявляти тенденції розвитку та прогнозувати майбутні стани). Виявлення таких розбіжностей важливо для своєчасного подолання або зменшення виявлених небажаних тенденцій у розвитку процесів.
Оцінка має на меті з'ясувати, чи забезпечують реалізовані заходи той вплив, на які вони розраховані.
Іншими словами, моніторинг включає спостереження за тим, що робиться, в той час як оцінка дозволяє встановити причинно-наслідкові зв'язки між діями та результатами.
Моніторинг та оцінка превентивних програм, спрямованих на зміцнення здоров'я і розвиток особистості, проводяться для удосконалення програм і з'ясування того, чи дає впровадження цих програм бажаний результат.
Моніторинг (відслідковування) від самого початку впровадження програми гарантує, що кроки і завдання цієї програми, чітко сформульовані та відповідають цілям і піддаються вимірюванню.
Моніторинг превентивних програм призначений для того, щоб:
Оцінка превентивних програм призначена для того, щоб:
|
Для ефективного моніторингу та оцінки превентивних програм у світі широко використовується концептуальна рамка МіО, яка дозволяє пов'язати програмні дії з очікуваними результатами на різних логічних рівнях: детермінантах поведінки, поведінкових практиках і епідеміологічних показниках.
Система моніторингу успішних превентивних програм обов'язково містять наступні елементи:
- програмні показники;
- детермінанти поведінки (чинники ризику та чинники захисту);
- показники поведінкових практик;
- показники, які підтверджують довгостроковий вплив.
Для превентивних програм виділяють програмний, поведінковий та епідеміологічний види МіО.
Програмний вид МіО.
Включає в себе відстеження показників внеску та процесу.
Показники внеску. Для того, щоб проект або програма досягли своїх цілей, в процес виконання програми включаються різні ресурси (внески) - матеріально-технічні, людські, фінансові, політика і нормативно-правова база, а також сучасні технології, наприклад, інформаційно-комунікаційні.
Показники процесу - це, наприклад, кількість навченого персоналу, кількість наданих діагностичних, консультативних, інформаційних послуг тощо (кількісні показники), а також якість цих послуг (якісні показники).
Поведінковий вид МіО.
Включає збір даних і оцінку результатів на рівні детермінант поведінки і поведінкових практик.
У разі ефективного використання вкладених ресурсів та належного впровадження програми досягаються короткострокові результати на рівні детермінант поведінки цільової групи (знання, ставлення, уміння, які сприяють зменшенню чинників ризику та посиленню чинників захисту).
Якщо програма має позитивний вплив на детермінанти поведінки (знання, ставлення, уміння), така програма, імовірно, матиме і довгострокові результати на рівні поведінкових практик.
Епідеміологічний вид МіО.
Позитивні результати програми на рівні поведінкових практик повинні привести додовгострокового впливу на групи населення. Довгострокова дія виражається в епідеміологічних показниках, наприклад, зниження числа нових випадків ВІЛ-інфекції, зменшення поширеності ВІЛ / СНІДу, зниження захворюваності ІПСШ, наркозалежностей, зменшення для суспільства соціально-економічного збитку від епідемії.
Традиційні системи МіО не забезпечують чіткого відстеження поведінкових практик та епідеміологічних показників. Тому впродовж останніх років інтенсивно розвивається епідеміологічний нагляд другого покоління. Він спрямований на об'єднання моніторингу поведінкових і біологічних даних. Узгодженість різноманітних біологічних, поведінкових і якісних досліджень, спрямованих на розуміння суті явищ, не тільки підтверджує ймовірні напрямки розвитку епідемій, а й дає їм глибинні пояснення.
Список використаних джерел:
- Загальні принципи і основні поняття моніторингу та оцінки в області ВІЛ / СНІД (дві частини)
- «Моніторинг та оцінка молодіжних програм з профілактики зловживання психоактивними речовинами», © Організація Об'єднаних Націй, 2005 рік
5.2 Умови успішного впровадження превентивних програм
Успішні профілактичні програми на основі навчання життєвим навичкам (ООЖН програми) передбачають:
- Вплив на поведінку як одну з ключових цілей
- Баланс знань, психологічних установок (ставлень) та умінь (навичок)
- Орієнтація на інтерактивні методи навчання
- Врахування реальних потреб учнів
- Врахування гендерної чутливості в змісті і методах навчання
Розглянемо ці чинники детальніше.
Вплив на поведінку. Навчальна програма повинна передбачати вплив на самосвідомість учнів з метою формування у них знань, психологічних установок та умінь і навичок, сприятливих для здоров'я, безпеки та розвитку. Педагогічні впливи повинні бути спрямовані всі рівні особистості:
|
Орієнтація на інтерактивні методи. Програма має передбачати:
|
Врахування реальних потреб учнів. Навчання здоровій, позитивній поведінці повинно здійснюватися на інтегрованому змісті, яке безпосередньо пов'язане з:
|
Врахування гендерної чутливості в змісті і методах навчання. Зміст навчальної програми має передбачати:
|
Для успішного впровадження ООЖН програм наступні фактори є критичними:
|
Досвід впровадження ООЖН програм у багатьох країнах підтвердив, що тільки одночасне досягнення всіх зазначених вище цілей забезпечує належну дієвість превентивної освіти (масовість, ефективність, превентивність). І навпаки, ігнорування хоча б одного з цих факторів істотно знижує ефективність профілактичної роботи.
Моніторинг і оцінка процесу впровадження превентивних програм повинні передбачати перевірку відповідності процесу навчання принципам ООЖН, використовуючи наступні ознаки і критерії:
Ознака
| Основний критерій | Додаткові критерії |
| 1. Підготовлений учитель | Наявність у вчителя сертифікату про проходження навчання за методикою ООЖН |
|
| 2. Спрямованість на набуття учнями базових життєвих навичок |
Наявність в шкільному розкладі обов'язкового або факультативного курсу, що має на меті вплив на поведінку як одну з ключових цілей
|
|
| 3. Інтерактивна форма навчання | Наявність приміщень для інтерактивних занять |
|
| 4. Відповідність навчально-методичного забезпечення вимогам ООЖН | Наявність грифа Міністерства освіти і науки |
|
Викладання предметів, курсів і програм превентивного спрямування потребує теоретичних знань і практичних навичок, більшість з яких педагоги не отримували під час навчання у вищому навчальному закладі. Нижче представлений мінімальний набір вимог до педагога-тренера.
Педагогу-тренеру необхідно знати:
Тренеру корисно знати:
Тренеру необхідно вміти:
Тренеру необхідно проявляти:
|
Список використаних джерел:
- Evidence and rights based PLANNING & SUPPORT TOOL for SRHR/HIV Prevention Interventions for Young People
- IM TOOLKIT FOR PLANNING SEXUALITY EDUCATION PROGRAMS USING INTERVENTION MAPPING IN PLANNING SCHOOL-BASED SEXUAL AND REPRODUCTIVE HEALTH AND RIGHTS (SRHR) EDUCATION PROGRAMS. WORLD POPULATION FOUNDATION .MAASTRICHT UNIVERSITY .THE NETHERLANDS. July 2008
- Всемирная Организация Здравоохранения. Навыки, Необходимые для Здоровья
- Evidence and rights based PLANNING & SUPPORT TOOL for SRHR/HIV Prevention Interventions for Young People
5.3 Оцінювання прогресу навчальних досягнень учнів
Базові принципи оцінювання.
Оцінка навчальних досягнень учнів, які навчаються за превентивним програмам, є однією з найважливіших і одночасно найскладніших проблем. З одного боку, завжди слід пам'ятати, що справжню оцінку з цього предмета поставить дитині життя, з іншого оцінка була і є одним з дієвих інструментів у руках учителя.
Багато проблем, традиційно пов'язані з оцінкою в навчанні здоровому способу життя, з'явилися через неясні цілі і невірно визначені вимоги до результатів навчання, застосування неадекватних інструментів і ігнорування інших, крім вчителя, суб'єктів оцінювання. Внаслідок цього учні сприймають таке навчання як «нудьгу і примус».
При викладанні превентивних програм, курсів, шкільних предметів оцінюватися повинні не лише теоретичні знання учнів, а й їх поведінкова (соціально-психологічна) компетентність, яка передбачає баланс знань, умінь, ставлень (психологічних установок) та поведінки (або намірів). При цьому оцінювання повинно базуватися на наступних принципах:
|
Критерії адекватного оцінювання.
Щоб бути адекватним і мотивуючим, оцінка знань учнів повинна відповідати таким критеріям:
- мати в своїй основі чіткі і зрозумілі вимоги до навчальних результатів;
- дозволяти легко досягти і перевищити ці результати;
- давати можливість показати свої досягнення різними способами;
- заохочувати учнів апробувати моделі поведінки без ризику отримати за це негативну оцінку;
- розвивати позитивне ставлення до самого себе, впевненість у своїх здібностях і можливостях;
- використовувати самооцінку і взаємну оцінку як важливий елемент навчання;
- надавати зворотний зв'язок учням і вчителеві.
Інструменти для адекватного оцінювання знань, установок, умінь, поведінки наведені у наступній темі.
Вчителі, батьки і керівники системи освіти зацікавлені отримати аргументовану відповідь на питання: «Які реальні зміни в поведінці учнів зумовив цей предмет, курс чи програма?». Для цього потрібні об'єктивні дані, які б підтвердили або не підтвердили наявність реальних змін у детермінантах поведінки.
Такі дані можна отримати на базі тестування «ДО» і «ПІСЛЯ». Суть цієї процедури в тому, що перед початком навчального курсу і після його завершення проводиться анонімне опитування за спеціально розробленим тестом. Наприклад, він може складатися з чотирьох частин, які дають можливість оцінити складові поведінкової компетентності учнів:
- Частина 1. Базові знання.
- Частина 2. Психологічні установки (проявляються в ставленнях і позиціях).
- Частина 3. Наміри (показник близький до поведінки).
- Частина 4. Опорні вміння.
Порівнюючи результати вхідного та вихідного опитування, визначають величину змін. Чим більше різниця між оцінюванням «ДО» і «ПІСЛЯ», тим істотніше позитивні зміни в складових поведінки, зумовлені запровадженням програми, курсу чи предмета.
Для виключення впливу інших чинників і визначення, що саме допомогло учням - цей курс чи, наприклад, інформаційна кампанія в ЗМІ, отримані дані порівнюють з результатами контрольної групи, яка не навчалась за даним курсом. При цьому контрольна група має бути подібною за чисельністю, складом та умовами навчання до тієї групи, що проходила навчання.
З прикладами використання процедури «ДО» і «ПІСЛЯ» можна ознайомитися за посиланням http://autta.org.ua/ua/Advocacy/.
Існує величезна кількість інструментів, які можна використовувати для оцінки компетентності учнів на рівні детермінант поведінки (знань, ставлень, умінь і поведінки). Застосовуючи ці інструменти для оцінки рівня і змін в детермінантах поведінки, потрібно враховувати наступне:
- Використання тільки одного з інструментів не дозволяє зробити надійний висновок про вплив навчання на всі складові поведінкової компетентності учнів. Тому слід застосовувати не менше чотирьох інструментів, кожен з яких є найбільш адекватним для оцінки відповідного об'єкта знань, ставлень, умінь, намірів і поведінки.
- Одні види інструментів краще підходять для оцінки знань, другі - для оцінки ставлень, треті ‑умінь або поведінки. Слід також враховувати, що учні природно використовують властиві їм домінантні стилі сприйняття і навчання: візуальний, слуховий і тактильний. Варто пам’ятати, що в учнів в різному ступені розвинені базові компетентності: лінгвістична, логічна, музична, візуально-просторова, кінестетична, персональна, міжособистісна. Тому відібрані вчителем інструменти мають бути релевантними об'єктам оцінки та індивідуальним особливостям учнів.
- Щоб зробити надійні висновки, дуже важливо отримувати інформацію від різних груп (суб'єктів оцінювання): вчителів, самих учнів, їхніх ровесників та інших осіб. Кожна така група може мати дещо різні погляди на те, що є ефективними поведінковими навичками, що впливає на зміну поведінки або як інтерпретувати різні уявлення. Облік інформації з різних джерел є класичним вимогою сучасного оцінювання (так званий тріангуляційний метод підвищення надійності). Крім того, самооцінка розвиває в учнів здатність до самоаналізу, цілепокладання та аналізу власних досягнень. Спочатку учень визначає, чого він хотів би досягти, проміжні результати (етапи досягнення), а в кінці - оцінює, як йому вдалося це здійснити. При оцінках однолітками – акцент робиться на спостереженні і отриманні зворотного зв'язку. Сучасна концепція оцінювання передбачає, що тільки 20% оцінки здійснює вчитель, 50% - сам учень, а 30% відбувається шляхом взаємооцінювання однолітками.
Існують різні види інструментів оцінювання впливу навчання на знання, уміння, ставлення і поведінку учнів.
1. Закриті запитання - тести, розроблені вчителем, або стандартизовані переліки запитань на кшталт:
- «так / ні / не знаю»;
- «згоден / частково / не згоден»;
- доповнення пропозицій;
- встановлення відповідностей;
- вибір правильних або неправильних відповідей тощо.
Закриті запитання ефективні в оцінці рівня знань, оскільки вчителю легко сформувати кількісні показники, за якими можна порівнювати навчальні результати учнів. Однак цей вид запитань не дозволяє оцінити вміння застосовувати знання.
Цей метод також застосовується для оцінки умінь, стосунків і намірів. Але якщо в процесі тестування не забезпечується анонімність, слід бути дуже обережним в інтерпретації отриманих результатів, особливо щодо ставлень та намірів. Справа у тому, що учні намагатися відповідати так, як від них очікують, а не так, як вони думають і роблять насправді. Тому рекомендується анонімне тестування з подальшим опрацюванням результатів в узагальненому вигляді для цілого класу.
2. Відкриті запитання дають можливість з'ясувати вміння учня не тільки згадувати, а й застосовувати знання і пояснювати свою відповідь. Крім того, відкриті запитання застосовують для з'ясування умінь і ставлень учнів до певної проблеми, об'єкта чи явища.
3. Шкали - найбільш корисний інструмент для оцінки ставлень. Для цього учням пропонується вказати ступінь своєї згоди або незгоди з конкретним твердженням. Наприклад, учням пропонується твердження: «Вживати пиво в підлітковому віці небезпечно для здоров'я». Своє ставлення пропонується висловити, вибравши один з варіантів відповідей: «абсолютно не згоден», «не згоден», «не впевнений», «згоден», «цілком згоден». Шкали застосовують також для оцінки учнями своїх поведінкових умінь і навичок, враховуючи при цьому рівень їх впевненості в здатності діяти в обраний спосіб.
4. Поведінкові наміри - учню пропонується оцінити ймовірність того, як він буде поводитися відповідно до того, що сказано у запитанні. Наприклад, для відповіді на запитання: "Я не хочу мати статевих стосунків на цьому етапі свого життя", учень має обрати один з варіантів відповіді: повністю погоджуюсь, частково погоджуюсь, частково не погоджуюсь, повністю не погоджуюсь. В інших варіаціях цього методу наводиться конкретна життєва ситуація та перелік можливих варіантів поведінки. Учневі пропонується вибрати той варіант поведінки, який найбільш прийнятний для нього. Численні дослідження показують, що існує тісний взаємозв'язок між намірами і реальною поведінкою. Тому цей метод є найкращим для оцінки впливу навчання на реальну поведінку за умови, якщо тестування проводиться в анонімній формі.
5. Інтерв'ю - відповіді на запитання у структурованій або неструктурованій формі. Застосовуються для оцінки знань, умінь і ставлень. Вигідно відрізняються від тестів тим, що вчитель під час інтерв'ю отримує інформацію і невербальними каналами. Недоліком є те, що інтерв'ю вимагають набагато більше часу.
6. Рольові ігри і моделювання - корисний інструмент, як для відпрацювання поведінкових умінь, так і для їх оцінки.
7. Спостереження дає надійну інформацію про знаннях, ставлення, поведінкові уміння і реальну поведінку, але вимагає більше часу.
8. Дебати дозволяють оцінити ставлення до певної проблеми, а також вміння вести дискусію з повагою до опонента, навички самоконтролю, толерантність, логічне і творче мислення.
9. Презентації, проекти демонструють знання змісту і здатність логічно мислити, аналізувати, доводити, мотивувати. Проекти можуть бути теоретичними (науково-пошукові роботи, дослідження) або практичними (випуск наочної агітації, розробка фото- і відео- презентацій, рольові ігри, сценічні вистави, виступи агітбригад).
10. Творчі методи, або стимулюючі активності - спосіб оцінити знання, ставлення, вміння, навички учнів, використовуючи їх творчий потенціал. Це можуть бути:
- портфоліо - збірник творчих робіт учня за певний період. Наприклад, в портфоліо можна включити аналіз статті, відповіді на листи, есе на задані вчителем теми;
- плакати у вигляді символів або піктограм, які, наприклад, свідчать про знання прав дитини;
- тематичний колаж або альбом, виготовлений з ілюстрованих журналів, картки з тестами або ситуаціями для інтерактивних ігор;
- пам'ятка з пройденої теми;
- вірш, пісня, сценарій гри або вистави, які стосуються теми заняття.
Наведена нижче таблиця ілюструє найбільш часто використовувані інструменти оцінювання та їх релевантність для оцінці знань, умінь, ставлень і поведінки. Великий знак «Х» означає, що інструмент є найбільш корисним для оцінки відповідної складової поведінкової компетентності, а знак «х» - що він просто корисний.
| Вид інструменту оцінки |
Важливість для оцінки
| |||
Знання
|
Уміння
|
Ставлення
|
Поведінка
| |
Закриті запитання
| Х | х | х | Х |
Відкриті запитання
| Х | х | х | |
Шкали
| х | Х | ||
Поведінкові наміри
| Х | |||
Інтерв'ю
| Х | х | Х | |
Рольові ігри і моделювання
| х | Х | х | |
Спостереження
| х | Х | х | Х |
Дебати
| х | Х | х | Х |
Презентації, проекти
| х | Х | х | Х |
Творчі методи, або такі що стимулюють активність
| х | Х | Х | |
Комментариев нет:
Отправить комментарий