Мольфари - одвічні хранителі Карпат
------------------------------------------------------------------------------------------------------
З давніх часів в Карпатах живуть люди, котрі володіють надприродніми здібностями: вони "читають" зірки, повелівають бурями та громами, "зав’язують" і "розв’язують" дощ, заклинають змій. Можуть передбачати майбутнє та минуле, зцілюють недугих. Достатньо їм встромити градового ножа у дерево, як з нього потече молоко. А один з їхніх головних атрибутів - залізна бартка. Раз на рік вони йдуть у нікому невідомі печери, аби там, не бачачи Сонця, провести у зародку дванадцять днів і дванадцять ночей, очиститися й відродитися такими, якими вони бажають. Їх називають по-різному: ворожбитами, відунами, віщунами, цілителями, химородниками, яритниками, відьмаками, але,найчастіше,мольфарами.
Селилися карпатські чарівники переважно на окраїнах сіл, у високогір'ї, де їх ніхто не знав і не бачив.Тому доводилось долати чималі дистанції, аби доступитися до відлюдника. Не всі мольфари - похилені старці, їх зображали по-різному: дужими, вусатими, бороданями, з важким поглядом і чорними густими пасмами, у косматій ґуні, мудрецями.Доповнює образ мольфара чорний кіт.
За типом енергій мольфарів можна класифікувати на «сонячних» та «місячних», а за різновидами діяльності на:
І. ВІЩУНІВ або ВОРОЖБИТІВ - ті, хто відгадують минуле і передбачають майбутнє
Про віщунів або ворожбитів писав народний дослідник Гуцульщини Антін Онищук:«Ворожбитом називають такого, що знає ворожити та відгадувати минувшину і будуще інтересованого, його родини, худоби і т.д. Ворожбит чи ворожка подивиться на долоню, загасить ватру, зіллє воску або олова і викладає інтересованому, хто заузєвсі на нього, яка висит на него придибашка, з чого йому паде щіскє. Коли прийде хтось в нещастє (худоба, процес, крадіж), то Ворожбит подає йому близші інформації про причини нещастя та як лихові зарадити».
ІІ. ГРАДІВНИКІВ або ХМАРНИКІВ - ті, хто відвертають град і бурю
Цікаву інформацію про градівників подає у своїй монографії «Гуцульщина» Володимир Шухевич: «Градівник се такий чоловік, що знає відвертати град. Він разит (їсть раз на добу) на св. вечер, у вечеріх бере вечері непочитої з усего трішки, бере мітлу та кочергу, та з ним усїм обходит три рази свою хату и кличе: «Прошу тебе тучу, кріз тучу, прийди до мене пити, гуляти, весилити си, греміти, дудніти, бити, я тебе прошу». Потому входит у хату, набрану вечеру кладе у платинку и ховає будь-де, вона там має стояти до свйит великодніх, йик сховав, засїдає їсти, через цїлий чьис вечері не має ні до кого говорити. Перед свйитами великодніми купує у 9 крамницьих ладану по 1кр, приносит єго до дому, вісипає до тої платинки з вечерев, тай кладе верх дори осьвйитити. Потому ховає знов, аж доки туча не йде».
ІІІ. ЗНАХАРІВ або ПРИМІВНИКІВ – ті, хто лікують недуги травами, заговорюють хвороби
Щодо знахарів, то як зазначав відомий український лінгвіст Броніслав Кобилянський:«...знахар рятує пошкодованих примівками та зіллям». Були серед них й такі, які могли покеровувати звіром: «Є такі знахарі, що наверне звір, куди хоче. Они мают припис тим орудувати. Они є так, як слуга у газди, тоти знахарі, над ними є росказники» (А.Онищук, 1909).
Мольфари - наша автентика, те, що робить нас унікальним і самобутнім народом, цікавим для світу.
Комментариев нет:
Отправить комментарий