18-22 КВІТНЯ 2016 РОКУ. ТИЖДЕНЬ БІОЛОГІЇ ТА ХІМІЇ В ШКОЛІ. ПОДОРОЖ З КІМНАТНИМИ РОСЛИНАМИ. ДЛЯ УЧНІВ 5-7 КЛАСІВ.

18-22 КВІТНЯ 2016 РОКУ. 

ТИЖДЕНЬ БІОЛОГІЇ ТА ХІМІЇ В ШКОЛІ. 

ПОДОРОЖ З КІМНАТНИМИ РОСЛИНАМИ. 

ДЛЯ УЧНІВ 5-7 КЛАСІВ.

Підготовча робота

Вазони розміщені на гірках групами за походженням: Африка, Америка, Індія, о. Цейлон та ін. До кожної рослини прикріплена етикетка з назвою і номером, ці номери також позначаються на фізичні карті півкуль, вивішеній на дошці у залі.

І-й учень. Коли за вікном дощ, а холодний вітер колише голі, беззахисні гілки дерев, буяння зелені й кольорів у кімнаті створює незвичайне відчуття свята, „адже наше літо – карикатура – промайне і нема...”

Кімнатні рослини вносять в інтер’єр нашого життя весняні мотиви, пом’якшують гнітючі стандарти.

Колись давно наші предки здогадалися покласти насінину не в поле, а в горщик із землею. Інші додумались зробити отвір у дні посудини. З того часу кімнатні рослини буквально коренями вросли в людську цивілізацію. Уже в давній Елладі на весняне свято Адоніса храми, сходи і будинки прикрашали букетами польових квітів та квітами, вирощеними у горщиках.

На іншому континенті більш як тисячу років тому зародилося мистецтво бонсаїв – вирощування в посудинах карликових дерев. Бонсаї живуть по 300 500 років і передаються від покоління до покоління як найбільша реліквія роду.

З незапам’ятних часів на Русі кімнатні рослини вважалися символом життєвої стійкості й домашнього затишку.

У провінції, в так званих малих місцях, дім без кімнатних рослин викликав співчуття оточуючих. Якщо хтось із городян заводив нову рослину, вона розповсюджувалася любителями мало не  зі швидкістю новини. Дивишся, минає зовсім небагато часу і вчорашній новосел уже красується всюди на вимитих вікнах.

Прослідкувати шлях більшості з кімнатних улюбленців на наші підвіконня – це все одно, що подумки об’їхати навколо світу. До речі, таку „Подорож з домашніми рослинами” здійснив Й. Верзілін багато десятиліть тому, написавши книжку за такою назвою.

Тож давайте і ми з вами сьогодні вирушимо навколо світу з домашніми рослинами.

ІІ-й учень. Любителі подорожей, уважно розгляньте ваші кімнатні рослини! Адже це справжні мандрівники, що прибули до нас з різних кінців світу. Вони хоч і маленькі, але справжні представники тропічних лісів Індії, Яви, Бразилії, пустель Африки та Мексики.

ІІІ-й учень. Ми об’їдемо весь світ разом зі скромними рослинами, що ростуть у горщиках на ваших підвіконнях, і ознайомимо вас із правилами догляду за ними та розміщенням їх у вашій оселі.

ІV-й учень. „Сахара” по-арабськи значить „пустеля”. Перед очима виникає безмежний, як море, простір жовтого піску, який лежить невеликими

горбами та „хвилями”(через мультимедійний проектор на екран проектується пейзаж пустелі). Угорі яскраво-синє небо, що спускається з усіх боків на горизонт. Спека понад 50˚С, а пісок до того гарячий, що обпікає ноги. Пустеля Сахара (звертається до карти) за площею у три рази більша від Середземного моря.

І-й учень. Та ось верблюди витягують шиї, починають бадьоро бігти. Попереду, на обрії, виникає синя цятка – оаза, зелений острів серед мертвих сипучих пісків.

О! Яка бажана тінь від пальми! Пірчасте листя відбиває пекуче проміння сонця. Між тонкими стовбурами віє легкий, освіжаючий вітерець.

Із шумом підходить до пальм караван,

Веселий в їх тіні розкинувся сан.

Наповнились глеки дзвонисті водою,

Кивають гордо, гостям головою.

Їх пальми вітають, як друзів своїх,

 І радий струмок напувати їх.

                                   М.Ю. Лермонтов.

Ця картина оази – фінікові пальми серед пустелі і прихід каравану – знайома нам з раннього дитинства, хоч там, у Сахарі, ніхто з нас не був. Ось чому, коли говорять про рослини пустелі, майже кожна дитина, яка не знає ботаніки, називає фінікову пальму.

ІІ-й учень. Але пальма не росте в безводній пустелі. Вона може жити тільки там, де ґрунтові води виходять на поверхню пісків. Араби говорять про фінікову пальму: „Цариця оази купає ноги свої у воді, а чудову голову – у вогні сонячного проміння!” Для арабів, жителів пустелі, фінікові пальми багато років були символом життя.

Усе життя араба минало під покривом фінікових пальм, вони рятували його від променів сонця, оберігали струмки і водойми від пересихання та занесення піском.

ІІІ-й учень.  Крокви, стовпи, двері в житлах робили зі стовбурів фінікових пальм, а дахи вкривали їх листям. Але найбільше фінікову пальму використовують для виготовлення продуктів харчування. Верхівкові бруньки і квіткові обгортки дають так звану „пальмову капусту”. Їх заквашують, а потім виробляють „пальмовий спирт”. Як особливі ласощі споживають серцевину молодих фінікових пальм, яка має приємний смак мигдалю. А найбільше поширені в’ялені плоди фініків, їх араби називають „хлібом пустелі”.

 ІV-й учень. Культура фінікової пальми почалася в Ассирії та Вавилоні. У наших кімнатах можна побачити рослини з перистим листям: це і є фінікові пальми (демонструється). З усіх видів пальм вони найкрасивіші й водночас добре ростуть як у теплих, так і в помірно теплих кімнатах.

У кімнатних умовах фінікові пальми виростають з фінікових кісточок, насінин, уміщених у горбочок із землею.

І-й учень. Розглянемо карту Африки. У південній частині африканського континенту за пустелею Калахарі та Оранжевою річкою лежить Капська земля, або Капландія.

Якщо перейти Слонову річку і під 30˚ південної широти, то на схід буде простягатися плоскогір’я Карру, обмежене з півдня Чорними горами.

На цьому плоскогір’ї глинистий грунт, змішаний з піском, улітку висихає і стає твердим, як випалена цегла. Серед червоної пустелі де-не-де видно дивні дерева, які надають місцевості сумного і навіть похмурого вигляду. Це алое деревоподібне (демонструється). Тут, у пустелі Карру, його батьківщина. У природних умовах воно виростає до 20 м – кільчасті жовтувато-бурі стовбури, тонкі й вигнуті, мов під тягарем великих жмутів товстого сірого листя, що стирчить, як роги. Із середини жмута листя алое виростає квіткова стрілка з китицею або цілою волоттю жовто-червоних трубчастих квіток. Запах квіток спричиняє головний біль. За всіма ознаками алое – представник родини Лілійних

ІІ-й учень. У Європу алое було завезене в 1700 р. Воно культивується всюди як кімнатна рослина.

У народі алое отримало іншу назву – столітник – за свої чудодійні лікарські властивості.

Якщо ви порізали або обпекли палець, візьміть шматок листка алое, розкрийте вздовж і прикладіть внутрішньою частиною до рани. Вона швидко загоїться.

Розмножуються алое легко – бічними паростками і живцями.

ІІІ-й учень. У пустелі Карру не завжди стоїть спека. Наприкінці зими, у липні-серпні, там ідуть прохолодні дощі. Глинистий грунт пустелі м’якшає і за кілька днів несподівано вкривається квітучим зеленим килимом. У вересні настає весна і похмура пустеля Карру оживає, з’являються тисячі красивих, великих квіток.

Квіти у пустелі Карру дуже красиві, але вони не пахнуть і не дають їстівних плодів. Капське прислів’я говорить: „Наша країна з квітами без запаху, з річками без води і з німими птахами”. Звідки ж беруться ці красиві рослини на твердому, сухому ґрунті пустелі Карру? Адже не можуть рослини за якихось два тижні вирости з насіння і зацвісти?

ІV-й учень. Більшість рослин Карру – багаторічника. Вони ростуть, цвітуть і дають плоди тільки протягом двох місяців. У жовтні, коли починається нестерпна спека, вони засихають і вся квітуча рівнина перетворюється знову на мертву пустелю.

Але не всі рослини вмирають, більшість із них „ховаються” в сухому, розпеченому ґрунті. Відмирає стебло, всихають корені, але під щільною коричневою оболонкою жевріє життя – весняні рослини сухих місць з родини Лілійних та Амарилісових.

У нас на підвіконнях ростуть рослини з пустелі Карру, - амариліси, кринуми, квілія.

Амариліс бела донна – ім’я прекрасної пастушки, описаної грецьким поетом Теокритом.

Кринум має широкі й довгі листки, світлі, як в амариліса, і хвилясті по краях. Біла квіткова стрілка виростає в цибулі збоку і має зонтик великих білих або блідо-рожевих квіток.

Квілія благородна має вузькі і більш темні листки, які взимку не всихають, квіти маленькі, у зонтику їх 12. розмножуються в основному дітками-цибулинами.

І-й учень. На вікнах можна побачити і горщики, підвішені на шнурах. З такого горщика звисають багато близько півметра завдовжки, вузького лінійного листя. Це хлорофітум – невибаглива рослина, яку можна рідко поливати.

Її „земляки” є аспарагус перистий і аспарагус Шпренгера. Хлорофітуми та аспарагус є звисаючими видами.

Аспарагуси не мають листя. Аспарагус хоч і походить із Південної Африки, але не терпить сильного сонячного проміння, сухого ґрунту і повітря.

ІІ-й учень. Незаперечним лідером серед кімнатних рослин є пеларгонії. У Калевній землі зустрічаються понад 170 видів пеларгоній. У нашій колекції є 2 види – велика квітуча і запашна. Найпоширенішою є запашна пеларгонія, з нею дуже багато попрацювали селекціонери. З деякими з пеларгоній пов’язані цікаві історії. Ось одна з них про те, як розбагатів садовод Поль Кремпель. У 1900р. він знайшов серед своїх сіянців один дуже сильний екземпляр з яскраво-червоними квітами. Почав його розмножувати, ретельно вищи плюючи всі пуп’янки. Через два роки він дав зацвісти своїй посадці. Вогняне море квітів принесло йому нечуване багатство. І довго цей сорт, названий ім’ям автора був поза конкуренцією.

ІІІ-й учень. А тепер перенесемося в тропічні ліси Африки. „Ванька мокрий”, „ Ванька із Занзібару”, бальзамін, недорога... одна з найдавніших кімнатних рослин. Її завезли в Європу в 1596р. Щоб бальзамін швидше зацвів, не удобрюйте його дуже і не поливайте. А як тільки на рослині з’являться пуп’янки, вносьте добрива, адже пуп’янки можуть зав’янути і не зацвісти. Відомо близько 200 видів бальзаміну. А по берегах струмків з чистою водою зустрічається сенполія – узумбарська фіалка. На цю рослину без хвилювання не можна дивитися. Вона переносить нас подумки у часи єгипетських фараонів. У їхніх похованнях завжди знаходили сувої дивного паперу, перев’язані шнурком. Багато із цих сувоїв пролежали понад 5 тис. років. Єгипетські сувої з письменами називаються папірусом ( дар ріки). Папірус ріс ще в далекі часи на болотистих берегах Нілу. На наших вікнах – живий папірус з берегів Нілу – циперус, який називають кімнатною осокою. Цю „історичну” рослину легко розмножувати: зріжте лутовку листя і киньте на поверхню води акваріума або на вогкий пісок, накривши банкою. Із сплячих бруньок у пазухах листя виростають молоді рослини.

Африка – батьківщина каланхое і калли.

ІV-й учень. Не менше різноманіття рослин дав нам американський континент. У північній частині Південної Америки знаходиться великий масив тропічного лісу. Він зовсім відмінний від наших лісів. У зелену масу тропічного лісу важко пробратися, доводиться прорубувати стежку в зелених хащах сокирою або шаблею.

Місцеві жителі намагаються користуватися стежками великих диких звірів. У такому лісі панує напівтемрява, але кожна з рослин знаходить тут місце для життя.

На вогкому ґрунті, під покривом інших рослин, при малому освітленні, простягаючи по землі довгі гілочки і закріплюючись у ній корінцями, росте традесканція зелена, або „бабські плітки”!

Є й інші – із білими смужками на листі – традесканція зебрина, рожево-фіолетовими – традесканція різнобарвна.

Тут можна зустріти і фуксію граціозну, трав’янисту рослину з пагонами бурякового кольору – ірезіне. Їх близько 80 видів. Є і види із зеленим листям, червоним і жовтим забарвленням жилок.

Америка – батьківщина глоксинії – невеликої красивої квітучої рослини з вкороченим пагоном, яка легко розмножується листковими живцями. Зефірансес, або „вискочка”, - багаторічна цибулинна рослина і теж звідси родом.

І-й учень. А Центральна Америка, Мексиканське плоскогір’я – це країна кактусів.

В. Маяковський писав:

                   Аж сам не віриш факту:

                   з всієї бузи і пару

                   встає рослина – кактус

                   трубою з самовара.

Тутешні кактуси вражають нас розмірами і різноманітністю форм.

Які ж різноманітні кактуси зустрічаються на наших підвіконнях ?

Ось ребристі кулі, як земні їжаки, - їжакові кактуси – ехінокактуси, стовпоподібні церезуси, опунції, що мають форму круглих, плоских колючих коржів, листоподібний філокактус. Кактуси мають гарні квіти. Місцеве населення використовує кактуси в їжу і як ліки, живопліт. На кактусах вирощували червоних попелиць, з яких виготовляли цінну фарбу – кармін. До 1765р. виробництво цієї фарби трималося в таємниці. У ХVІІІ ст. було відомо всього 18 видів кактусів, а тепер нараховують 1500 видів.

ІІ-й учень. Джунглі, Індія. Які образи викликають ці слова?

Хлопчик-індус Манглі зі зграєю вовків, яка його виховала, тигр Шер-Хан, чорна пантера Багіра і пітон Каа. Усе це герої відомої дітям книжки про джунглі „Манглі”. Кожний з нас може багато розповісти про Індію, пригадавши все, що він прочитав у цій книжці.

Але ось назвати хоча б одну рослину, яка росте в індії, навряд чи хто зможе.

А тим часом у нас у кімнатах нерідко стоїть типова рослина джунглів – фікус, молодий сік якого містить каучук. Краплі білого густого соку  

виділяються і під час випадкового обламування листя. У східній Індії, Індокитаї, на островах Цейлон, Ява каучук добували з фікуса, що росте в джунглях потім почали розводити ці рослини на плантаціях. Незабаром фікус витіснили плантації гевеї бразильської. Бо той містить 17,3% каучуку, а гевея – 32%. Щоб вас фікус добре ріс, йому необхідно створити умови, що відповідають тропічним улітку рослину треба добре поливати, а взимку – помірно. Температура повітря повинна становити не нижче 10-12˚С. Протягів, холодного повітря рослина не переносить.

А ось на землі, у найнижчому ярусі  тропічного лісу, вологий грунт виривають різноманітні бегонії. Це численна і досить популярна група кімнатних рослин вони були відкриті у ХVІІ ст. натуралістом Шарленом Плюм’є під час експедиції на Антильські острови і названі в честь їх патрона, губернатора Сан-Домінго Міха еля Бегона. Нині нараховують більше ніж 800 видів і понад 2000 садових форм Бегоній.

У Росії бегонія отримала цікаву назву, яка свідчить про те, що ця рослина була тут ще в 1812р. Під час втечі французів з Москви бегонію назвали „вухом Наполеона”, і справді обрисами і нижнім боком листок бегонії нагадує велике відморожене вухо. Царствену, або бегонію рекс, у нас вирощують заради великого, красивого листя.

У квартирах часто можна побачити і рослину, вкриту рожевими або червоними квітами. Це бегонія вічно квітуча, яка цвіте протягом усього літа й осені. Кущові бегонії, до яких належить бегонія металік, мають пухнасте, м’яке листя оливково-червоного кольору. Воно нагадує плюшеву ковдру. А ось бегонія раковинолиста. Плями та візерунки на її листі наче світяться і здаються приклеєними із фольги.

Усі бегонії невибагливі й добре ростуть, легко розмножуються, в основному стеблоподібними живцями і листками. Узимку їм потрібен відпочинок з помірним поливом.

ІІІ-й учень. Ось рослина, не так давно введена в культуру, - колеус, або кропивка. Вона має темні і світлі поперечні смуги на шкірястому листі, які нагадують луску риби. Її так і називають „щучий хвіст”. А наукова її назва сансевера.  Розмножувати її можна, розрізавши листок на шматочки, він дає корені.

ІV-й учень. Подорож навколо світу з нашими друзями, домашніми рослинами, закінчилась. Ми вдома. І супутник наших подорожей тут, з нами на наших підвіконнях вся карта світу.