1 квітня – День сміху, жартів і всіляких витівок (День усіх дурнів)

 1 квітня – День сміху, жартів і всіляких витівок

Цей день, або як його ще називають, День дурника, відзначають не тільки в багатьох європейських  країнах, але й по всьому світі, зокрема і в США. 

Відомий він із ХVІІ століття, «батьками-засновниками» вважають англійців. 330 років тому, відомий англійський письменник і антиквар Джон Обрі (сучасник і добрий приятель такого серйозного чоловіка як Томас Гоббс), котрий збирав не тільки старі цінні речі, але й усілякі кумедні історії, чутки, плітки та лондонські анекдоти, вперше згадав про «Свято дурників». 

Декілька років потому, гурт молодих лондонців квітневого ранку запрошував містян до Тауера – мовляв, там відбувається цікаве й незабутнє видовище – миття левів. Роззяв завжди і всюди вистачає, тому чимало городян клюнули на цю байку й рушили до Тауера. Щоправда, там їх зустріла не схильна до веселощів, похмура і мовчазна варта й наказала забиратися геть, пригрозивши, замість левів, влаштувати добрячу мийку настирам. 

Утім, дехто сумнівається в тому, що першими День сміху «винайшли» саме британці й надає пальму першості у цій справі французам. 

Як би там не було, а в Україні цей веселий День з’явився приблизно з кінця ХVІІІ століття, а остаточно затвердився у столітті ХІХ. Його, як і новорічне свято, «завезли» іноземці. 

Про те, що День сміху в Україні прижився, можна зрозуміти по тодішній пресі, яка рясніє першоквітневими жартами – здебільшого досить невинними. 

То повідомляється про начебто новий невиданий роман Віктора Гюго, то йдеться про те, що відомий критик і теософ «Південного краю», такий собі пан Черняєв написав у віршах рекламу про американські підтяжки «Еластік-Міракле», або про те, що директор одного з театрів пообіцяв залізти у пляшку, а коли в приміщення набилася тьма-тьмуща людей – поклав біля скляної посудини табличку «перше квітня», розвернувся й пішов за куліси. 

Цікаво, що першоквітневі жарти, містифікації з центральних газет перекочовували на шпальта регіональних ЗМІ – таким чином, довірливих провінціалів теж зачіпали крила «першоквітневої качки» (тобто, все, як і зараз, тільки з поправкою на швидкість розповсюдження інформації). 

За радянської доби українці жартували, але гумор був переважно сумний. 

День сміху з’явився у нас лише на початку 70-х років, з початком всесвітньо відомої одеської Гуморини, яка відтоді стала традиційним заходом, справжнім святом сміху і гумору.