Свята мати Покровонька
Інформаційна хвилинка
Покровонько, Покровонько!
Покрий мені головоньку,
Щоб я жінкою була,
Щоб мені весело жилося
З чоловіком молоденьким,
З дитятком веселеньким.
Чотирнадцятого жовтня за новим стилем є свято Покрови Пресвятої Богородиці, або, як зазвичай кажуть, «Покрови» чи «Святої Покрови».
На Запоріжжі була церква святої Покрови і запорізькі козаки вважали святу Покрову своєю покровителькою.
В козацькій думі про Самійла Кішку співається:
А срібло-золото на три части паювали?
Первую часть брали, на церкви накладали,
На святого Межигорського Спаса,
На Терехтемировський монастир,
На святую Січовую Покрову давали –
Котрі давнім козацьким скарбом будували,
Щоб за їх, встаючи і лягаючи,
Милосердного Бога благали.
Існує переказ, що після зруйнування Січі Запорізької в 1775 році козаки, що пішли за Дунай під ласку турецького султана, еміграцію, взяли з собою і образ Пресвятої Покрови.
Українська Повстанська Армія (УПА), що постала в час Другої світової війни як збройна сила проти гітлерівської і більшовицької окупації, теж обрала собі свято Покрови за день Зброї, віддавшись під опіку святої Матері Богородиці. Таким чином, Покрова святкується в нас не тільки як народно-релігійне, а й національне свято.
За народною прикметою, з Покровом починається зима: «На Покрову до обіду осінь, по обіді – зима», «Свята Покрова землю вкриває де листком, а де сніжком». Відліт журавлів до 14 жовтня віщував ранній холод, пізніше птахи відлітають – зима не квапитиметься.
З настанням Покрови у селах розпочиналися сватання та весілля. Тому на Покутті дівчата з самого ранку бігли до церкви і ставили святкову свічку, бо вірили: хто перший поставить її, той скоріше заміж піде. На Полтавщині відданиці молилися: «Свята мати Покровонько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зосталася дівкою», На Поділлі казали: «Свята мати Покровонько, завинь мою головоньку, чи в шматку, чи в онучу – най ся дівкою не мучу». А наддніпрянські дівчата просили: «Свята мати Покровонько! Покрий землю сніжком, а мене молоду хустиною!» У різних областях України весілля відбувалося з певними відмінностями, іноді досить значними, але в цілому, воно всюди мало спільні ознаки. Традиційне українське весілля складалося з трьох частин, які багато в чому повторюються: сватання, заручини і, власне, весілля.
Покрий мені головоньку,
Щоб я жінкою була,
Щоб мені весело жилося
З чоловіком молоденьким,
З дитятком веселеньким.
Чотирнадцятого жовтня за новим стилем є свято Покрови Пресвятої Богородиці, або, як зазвичай кажуть, «Покрови» чи «Святої Покрови».
На Запоріжжі була церква святої Покрови і запорізькі козаки вважали святу Покрову своєю покровителькою.
В козацькій думі про Самійла Кішку співається:
А срібло-золото на три части паювали?
Первую часть брали, на церкви накладали,
На святого Межигорського Спаса,
На Терехтемировський монастир,
На святую Січовую Покрову давали –
Котрі давнім козацьким скарбом будували,
Щоб за їх, встаючи і лягаючи,
Милосердного Бога благали.
Існує переказ, що після зруйнування Січі Запорізької в 1775 році козаки, що пішли за Дунай під ласку турецького султана, еміграцію, взяли з собою і образ Пресвятої Покрови.
Українська Повстанська Армія (УПА), що постала в час Другої світової війни як збройна сила проти гітлерівської і більшовицької окупації, теж обрала собі свято Покрови за день Зброї, віддавшись під опіку святої Матері Богородиці. Таким чином, Покрова святкується в нас не тільки як народно-релігійне, а й національне свято.
За народною прикметою, з Покровом починається зима: «На Покрову до обіду осінь, по обіді – зима», «Свята Покрова землю вкриває де листком, а де сніжком». Відліт журавлів до 14 жовтня віщував ранній холод, пізніше птахи відлітають – зима не квапитиметься.
З настанням Покрови у селах розпочиналися сватання та весілля. Тому на Покутті дівчата з самого ранку бігли до церкви і ставили святкову свічку, бо вірили: хто перший поставить її, той скоріше заміж піде. На Полтавщині відданиці молилися: «Свята мати Покровонько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зосталася дівкою», На Поділлі казали: «Свята мати Покровонько, завинь мою головоньку, чи в шматку, чи в онучу – най ся дівкою не мучу». А наддніпрянські дівчата просили: «Свята мати Покровонько! Покрий землю сніжком, а мене молоду хустиною!» У різних областях України весілля відбувалося з певними відмінностями, іноді досить значними, але в цілому, воно всюди мало спільні ознаки. Традиційне українське весілля складалося з трьох частин, які багато в чому повторюються: сватання, заручини і, власне, весілля.
Комментариев нет:
Отправить комментарий