КЛАСНЕ КЕРІВНИЦТВО. ІНФОРМАЦІЙНА ХВИЛИНКА. Вербна неділя

Вербна неділя

Інформаційна хвилинка

Зранку на богослужіння обов'язково сходилися старі й малі, бо «гріх не піти до церкви, як святять вербу». Коли закінчувалася відправа і священик окропляв гілля свяченою водою, то діти — одне поперед одного — на­магалися якнайшвидше дістати вербу і тут же проковтнути кілька «коти­ків» — «щоб горло не боліло». Дівчата і хлопці жартома билися свя­ченою вербою коло церкви і дорогою додому, примовляючи:Будь великий, як верба, А здоровий, як вода, А багатий, як земля!Повернувшись із церкви, господа­рі відразу ж садовили на городі або в полі по кілька гілок свяченої вер­би — «щоб росло Богові на славу, а нам, людям, на вжиток». Решту вер­би заносили до хати, аби поставити на покуті під святими образами. Тих, хто проспав заутреню, били свяченою вербою, приказуючи:

Не я б'ю — верба б'є,

За тиждень Великдень,

Недалечко червоне яєчко!

Спаси і сохрани, Матір Божа,

Під своїм покровом.

Вважалося, що свячена верба має ма­гічну силу. Коли вперше навесні ви­ганяли худобу на пасовисько, то по­ганяли тільки цією вербою — «щоб нічого злого не чіплялося до худо­би». Під час граду на подвір'я вики­дали гілля свяченої верби — «щоб град зупинився».Вербу використовували не лише як оберіг, а й як ліки. Товчене вербове листя прикладали до ран, а горшку, настояну на цьому листі, пили при шлункових захворюваннях. Відваром свяченої верби змочували голову, лі­куючись від головного болю. Вербу клали у воду, як купали хвору дити­ну. Гілочку верби спалювали й обку­рювали нею від пропасниці.