пятница, 22 ноября 2013 г.

КЛАСНЕ КЕРІВНИЦТВО. ІНФОРМАЦІЙНА ХВИЛИНКА. День Перемоги



День Перемоги

Інформаційна хвилинка

Нелегке наше сьогодення не може заступити радості приходу весни, а разом з нею і Дня Перемоги. Цей день залишиться для нас назавжди затьмареним гіркотою втрат і осяяний сонцем Перемоги. Його наближали, як могли, люди, котрим було дуже нелегко в ті вогненні літа і яким найважче сьогодні. У довічному боргу наше покоління і перед тими ветеранами, яким пощастило пройти через горнило битв і дожити до світлого Дня Перемоги. Все менше їх залишається — дають про себе знати і опалена війною молодість, сирі окопи і бліндажі, голод і холод, хвороби і рани. Їхні груди вкриті медалями, на скронях — сивина, але вони добре пам’ятають ті страшні часи, хоч часто їм і не хочеться про них згадувати. Неможливо позбутися нав’язливої жахливої думки про те, що колись настане той день, і піде з життя останній з цих літніх людей з орденами. Піде у вічність, забравши з собою живі спогади — залишивши після себе Пам’ять!
Шістдесят віcім років тому 22 червня, з нападу фашистської Німеччини на Радянський Союз розпочалася Велика Вітчизняна Війна.

Один із перших і найтяжчих ударів фашистських військ взяла на себе Україна. Німецька авіація завдала масових ударів по радянських військових частинах, залізницях, заводах та великих містах, залітаючи в глиб радянської території до трьохсот кілометрів. Війна Німеччини та Радянського Союзу тривала 1418 діб. Загалом, за статистикою, у Великій Вітчизняній загинуло понад вісім з половиною мільйонів українців. У роки Великої Вітчизняної було захищене головне право людини – право на життя. Наш народ здобув Велику Перемогу не стільки силою зброї, скільки завдяки любові до рідної Вітчизни та дружбі народів.
 
Війна. Стріляють автомати.
По полю вітер завива....
І чутно лиш гучні гармати,
Лиш вибух ... і шумить трава.
Це страх і нереальність разом,
Комусь цього не зрозуміть, 
Хтось вже веде війну із газом,
Хтось грунт не може поділить.
Тоді, ти хочеш чи не хочеш,
Все рівно на війну іди,
Для матерів - безсонні ночі, 
Воюють діти і діди.
Хто вижив, той наш рідний тато,
9 травня - день життя.
Хоч воювало вас багато,
Та мало хто діждав кінця
О, милі наші ветерани!
Ми вас вшановуєм завжди
Не плачте, заростуть ще рани,
Загояться війни сліди.
Ось, тримайте ваші квіти, 
Ми даруємо вам надію. 
Ми ще тільки - тільки діти,
Про життя ще тільки мрієм,
Але наші мрії добрі:
Без війни прожити роки.
Ви - сміливі і хоробрі,
Вам присвячуєм уроки!
Нехай війна, як сон мине,
Із пам'яті піде у вись,
Нехай лиш радість, сміх живее
І усмішка панує скрізь!
Кожен рік віддаляє нас від тієї незабутньої і великої переможної весни 1945 року. Та живою і невмирущою є пам’ять про тих, хто ціною власного життя відстояв мир, свободу і незалежність Батьківщини, врятував світ від фашистської навали.

Комментариев нет:

Отправить комментарий