Як вижити в умовах
ізоляції у природному середовищі
Існує багато причин, внаслідок
яких людина може опинитися в автономній ситуації існування. До такого стану
може призвести аварії на літаку, коли ті, хто не загинув під час падіння,
змушені боротися за своє існування та намагатися дістатися до найближчого
населеного пункту. Можна опинитися в ізоляції від інших
людей під час поломки автомобілю на безлюдній дорозі, заблукати у туристичному
поході та і просто під час збору грибів. В подібних ситуаціях людина або група
людей знаходиться під впливом страху і сильного стресу, що призводить
до виникнення паніки та неможливості правильно спланувати свої дії.
Уявіть себе на місці Робінзона
Крузо та поміркуйте, як би ви організували своє життя на острові? У
думках все складається гарно. Але чи так чудово складеться спілкування з
природою, коли і допомоги чекати нема від кого, порадитись ні с ким, йти не
знаєш куди?
При знаходженні на місцевості
будь-якого типу, шанси на виживання залежать від наступних чинників:
·
бажання вижити;
·
уміння
застосовувати наявні знання, суворо
виконувати вимоги перебування в тій чи іншій місцевості;
·
уміння
орієнтуватися на місцевості;
·
розсудливість
і ініціативність;
·
дисциплінованість
і уміння діяти за планом;
·
здатність аналізувати і враховувати
свої помилки.
Водозабезпечення
Вода необхідна людині для підтримки нормальної життєдіяльності. Зростання дефіциту води до 20–25% приводить до смерті. В процесі руху пийте воду за однієї важливої умови: дотримуйтесь розумного дозування і режиму. Добре задовольняє помилкову спрагу м'ятна або кисла цукерочка (льодяники, карамель), часточка кураги, чорносливу або тримання в роті кісточки чорносливу (у крайньому випадку, вимитої з милом гальки).
Для
угамування спраги добре використовувати злегка підсолену воду. Підсолювання
води, особливо сніжної,
з розрахунку 0,5–1,0 г солі на літр води майже не
відчувається на смак. Незалежно від того, наскільки турбує спрага, не пийте
непридатної для пиття
води.
Захворювання, що
передаються через воду, є
найбільш небезпечними під час боротьби за виживання. Непридатна для пиття вода рясніє хвороботворними організмами.
Вживаючи
непридатну для пиття
воду, можна захворіти дизентерією, холерою, тифом, лептоспірозом.
Уникайте пити сиру
воду, особливо з водоймищ із стоячою водою. Воду з річки, каналу, якогось водоймища необхідно знезаражувати. Найнадійніший спосіб
– кип'ятіння (8–10 хв.). Якщо рідина узята з підозрілого або сильно забрудненого джерела (що
допускається лише в крайніх випадках), кипіти вона повинна півгодини.
Продезінфікувати воду можна
кристалами марганцівки (до дуже слабкого рожевого
забарвлення води і
дати їй постояти годину). Якщо іншого джерела води, крім каламутної із непроточного
водоймища немає і доводиться вживати її, перед кип’ятінням та питтям воду
необхідно профільтрувати. Для очищення каламутної води треба:
– пропустити воду
через імпровізований фільтр,
заповнений піском, деревним вугіллям і дрібним гравієм (див. малюнок);
– потім прокип'ятити
воду протягом 10 хвилин. Дайте воді відстоятися 45 хвилин, після чого її можна
пити.
Якщо поблизу
немає відкритих
водоймищ, копайте землю у
пошуках ґрунтових вод.
Рівень ґрунтових вод і запас води залежать від рельєфу місцевості і характеру ґрунту.
Кам'янистий
ґрунту. Шукайте джерела і ключі. У вапняковому ґрунті джерел
більше і вони крупніше.
Оскільки вапняки легко
розчиняються, ґрунтові води утворюють в них поглиблення. Постарайтеся знайти в
цих поглибленнях джерела. У районах скель шукайте зелену траву на схилах гір.
Копайте яму в тому місці, де трава найбільш зелена, і чекайте, поки не почне просочуватися вода.
Рихлий ґрунту. У рихлому
ґрунті води звичайно більше і її легше знайти, чим в кам'янистому.
Шукайте ґрунтові води в найнижчих точках долин або там, де схили переходять в
долину, оскільки саме
тут рівень ґрунтових вод найближчий до поверхні.
Перш ніж
копати землю, пошукайте
навколо ознаки
наявності води. Рийте в долині під крутим схилом або в місцях, густо покритих
травою, де в дощову пору року, можливо, було джерело. У лісах, що ростуть в низовинах, уздовж долин річок рівень ґрунтових вод близький до
поверхні. Навіть невелика ямка зазвичай стає хорошим джерелом води.
Вода
атмосферних опадів збирається вище за рівень ґрунтових вод і утворює струмки,
ставки і болота. Вважайте
цю воду зараженою і небезпечною.
Степ. Перш за все, шукайте в цих районах
ознаки води. До них відносяться: напрям
польоту птахів,
розташування рослинності, напрями
звіриних стежок, що сходяться. Рогози, верби, бузина ростуть тільки в тих місцях, де ґрунтові води
підходять
близько до поверхні.
Знайдіть ці рослини і копайте в тому місці.
Світлою ніччю збирайте
росу, використовуючи як губку носову хустку. При рясній росі можна зібрати близько 0,5 л води. Можна також збирати росу з рослин в
пластикові пляшки, целофанові пакети.
Укриття
Безпечний, повноцінний відпочинок в умовах автономного існування можливий тільки в обладнаному укритті. При підборі місця укриття враховуються такі чинники, як захист від вітру і холоду, близькість палива і води, відсутність комах, недоступність для хижих тварин і отруйних змій. В той же час воно повинне дозволяти вести спостереження за підходами і повітряним простором.
Тип укриття
залежить від наявних засобів
і наявності часу. Проте,
у будь-якому випадку, воно повинне вирішувати основну задачу – укривати людей від несприятливих
погодних умов і зберігати тепло багаття
та тіла людини. У зв'язку з цим, укриття повинне бути невеликим, забезпечувати
водонепроникність та не продуватися
вітром. Необхідно також забезпечити в укритті відповідну вентиляцію, щоб не
задихнутися від скупчення вуглекислого або чадного газу. Про наявність чадного
газу в укритті говорить синюватий колір
полум'я на вугіллі багаття,
про скупчення вуглекислого газу – жовтуватий колір. У жаркий час не рекомендується розміщуватися на
відпочинок в глибоких ямах, западинах, де немає вільної вентиляції повітря. У
лісі влаштувати
укриття нескладно як в зимовий, так і в літній час. З віток,
жердин, навалених дерев споруджують курені, заслони-навіси.
Тимчасовим
укриттям може служити навіс, курінь, землянка. У теплий час можна обмежитися
спорудою простого навісу. Два 1,5-м кола товщиною в руку з розвилками на кінці забиваються в
землю на відстані 2-2,5 м один від одного. На
розвилки укладається
товста жердина. До неї під кутом 45-60° притуляють чотири - п'ять жердин і
закріплюють мотузком
або гнучкими гілками. До них(паралельно землі) прив'язують три - чотири жердини, на які починаючи знизу, як
черепицю (так, щоб кожен подальший
шар прикривав той, що пролягає нижче приблизно до половини), укладаються ялинове гілля, гілки з густим листям або кора. З ялинового гілля або сухого моху
роблять підстилку. Навіс
обкопують неглибокою канавкою, щоб під нього не затікала вода у разі дощу.
Зручніший
для житла двоскатний курінь. Будується він за таким же принципом, але жердини укладаються по обидві сторони
бруса. Передня частина
куреня служить входом, а задню прикривають однією-двома жердинами і заплітають
ялиновим гіллям.
Перш
ніж приступити до будівництва, необхідно заготовити матеріали - гілки, бруси, кору. Щоб одержати шматки кори потрібних розмірів,
на стовбурі дерева
проводять глибокі вертикальні надрізи (до деревини) на відстані 0,5-0,6 м один від одного. Потім
зверху і знизу ці смуги надрізають крупними зубцями по 10-12 см в поперечнику і
обережно віддирають кору сокирою або ножем. Взимку для укриття можна спорудити
сніжну траншею. Її
відривають в снігу
біля підніжжя великого дерева. Дно траншеї вистилають декількома шарами
ялинового гілля, а зверху прикривають жердинами, сухим листям, виритим з-під
снігу.
Для улаштування простого укриття можна
використовувати дерево, що повалено вітром, з густою кроною. Для посилення захисту від дощу і вітру
потрібно додатково обкласти
його корою або ялиновим гіллям.
Навіть борючись за
виживання вам доведеться,
як мінімум, одну третину часу потратити на сон та відпочинок. І дуже важливо забезпечити собі в цей час
комфорт, оскільки від цього залежить ваше душевне і фізичне самопочуття. Якщо
ви є
щасливим володарем спального мішка, обов'язково вивертайте його навиворіт кожен
ранок і гарненько струшуйте, перш ніж укласти на зберігання. Увечері
постарайтеся "збити " його, щоб поліпшити теплоізолюючі властивості.
Ніколи не залізайте
в мішок в мокрому одязі - так недовго і захворіти. В якості спального
мішка можна використовувати звичайний поліетиленовий. Він захистить вас від вітру і
дощу. Треба покласти в нього звичайний
мішок з ряднини, так буде і
тепліше, і зручніше. Теплоізолюючі властивості такого мішка можна поліпшити,
якщо між зовнішнім і внутрішнім шаром набити утеплювач з соломи, трави, моху.
Розведення
багаття
Вогонь
необхідний для обігріву, сушки одягу, сигналізації, приготування їжі, очищення
води шляхом її кип'ятіння. Час виживання збільшиться або зменшиться залежно від
вашої здатності
розводити вогонь.
Маленький
вогонь легше розводити і контролювати, чим великий. Декілька маленьких багать, розведених в холодну погоду навколо вас, дадуть більше
тепла, ніж одне велике.
Визначте і чітко обмежте місце розведення вогню, щоб уникнути великої лісової
пожежі. Насамперед, коли вам необхідно розводити вогонь на мокрому ґрунті або
на снігу, спорудіть платформу з
колод або каменів. Захистіть вогонь від вітру за допомогою щита (вітролому) або відбивача, який направить тепло в необхідному
напрямі.
Використовуйте на паливо
висохлі дерева і гілки. У
мокру погоду сухе паливо
ви знайдете під стовбурами
дерев, що попадали. Для розведення вогню скористайтеся тим,
що швидко займається, наприклад
маленькі бруски сухого дерева, ялинові шишки, кора дерев, лозини, засохлі
трави, лишайники, папороті. Один з найбільш зручних і кращих матеріалів
для розведення вогню - гнилизна
висохлих дерев або колод. Гнилизну
можна відшукати навіть в мокру погоду, розчищаючи вологий верхній шар такого дерева
ножем, гострою палицею або навіть руками. Навіть в дощ смола ялинових шишок або
сухі пні швидко займуться. Суха кора берези також містить смолянисті речовини, які швидко
спалахують. Укладіть ці матеріали у формі вігваму (куреня) або штабелю. Правильно підтримуйте вогонь.
Використовуйте свіжозрубані колоди або торець товстої гнилої колоди, щоб вогонь
горів поволі.
Захищайте червоні вогники від вітру. Покривайте їх попелом і зверху шаром
ґрунту. Таким чином вам легше буде підтримувати вогонь, чим розводити його
наново. Існують багато
різновидів багать:
«Курінь».
Багаття типу «курінь»
зручний там, де туристи збираються варити їжу в невеликому посуді і, разом з
тим, бажають
освітити табірний майданчик. Перевага
цього конусоподібного або двосхилого багаття в тому, що на нього, як паливо, йдуть хворост, вітролом. Даючи високе та
яскраве полум'я, багаття,
разом з тим, має
вельми вузьку зону нагріву
і утворює мало вугілля, потребуючи постійного підкладення дров.
«Колодязь». Це
один з видів жарких багать.
Його складають з більш менш
товстих коротких полін, покладених рядами. Поволі
згораючи, поліна
утворюють багато вугілля, що дає високу температуру. Таке багаття зручне для приготування їжі,
а також для обігріву і сушки одягу.
«Тайгове» багаття.
Складається з колод
завдовжки 2-3 м,
укладених вздовж або під
гострим кутом один
до одного. Широкий фронт вогню дозволяє варити на ньому їжу для великої групи,
сушити речі, а також ночувати поряд.
Відносячись до багать
тривалої дії, "тайговий" не вимагає частого підкладання дров.
Також
можна використовувати і таки типи багаття, як «камін», «полінезійський»,
«зоряний», «гармата».
При
неглибокому сніжному
покриві, багаття розводять в спеціально
викопаній сніжній ямі.
Риття такої ями досить трудомістке і проводиться за допомогою дюралевих лопат,
відер, казанків. Щабель
для багаття опирають на краї ями, заздалегідь
підклавши на сніг лижні палиці.
Багаття в малолісній місцевості
вимагає економії дров і максимально дбайливого відношення до рослинності. У степу
вогнища для багаття роблять з дерну, в горах - з каменів. При облаштуванні вогнища слід пам'ятати, що кращого
горіння можна добитися, якщо відстань між бічними стінками вогнища з навітряного боку ширше, ніж з підвітряною.
«Дровами» в безлісих районах служать сухі кущі, трава, очерет, кізяк.
«Дровами» в безлісих районах служать сухі кущі, трава, очерет, кізяк.
Для
герметизації сірників використовують різні способи. Можна покласти декілька
сірників разом з бічною
стінкою від сірникової коробки в порожню мисливську гільзу, яку потім залити парафіном. Можна
покласти коробку сірників, загорнену
в папір, в металеву коробку, а потім стик кришки з корпусом залити сургучем. Замість сургучу можна
використовувати ізоляційну стрічку і лейкопластир. Це простіше, але менш надійно. Добрі результати
дає поєднання декількох способів. Наприклад, уклавши сірники в металеву
коробку, її поміщають потім в поліетиленовий пакет. Зараз, у продажу, є поліетиленові пакети з герметичним замком. У такому
пакети не потрібна попередня упаковка коробки. Простій і ефективний спосіб для
збереження сірників
полягає в наступному:
сірники слід занурити в розплавлений віск (парафін). Після такої обробки вони не бояться
вогкості і спалахують навіть під дощем.
Щоб
успішно розпалити багаття
під дощем, потрібно мати
шматки целулоїду або плексигласу, огарок свічки. Важко сказати, що краще: у кожного мандрівника свої переваги. Мабуть,
зручніше мати свічку. Целулоїд і плексиглас легко розгораються та горять дуже
інтенсивно, але і прогорають досить швидко. Коли багаття розводять за допомогою свічки, то
відрізують від її кінця шматок сантиметра півтора висотою (іноді прямо з будинку беруть не всю свічку, а тільки маленький шматочок від неї),
ставлять цей огарок на землю,
запалюють його, а потім починають
зверху класти павутину або тонку лучину,
так щоб вона торкалася верхньої половини язичка вогню, але не гніту (інакше свічка може
легко згаснути). Для
цього павутину звичайно укладають "куренем" або кладуть її на гілку покрупніше. Свічка горить довго, полум'я
тримається весь час в
одному місці, павутина або лучина
поступово підсихають і починають
розгоратися.
Зрозуміло, при цьому не можна розраховувати в який-небудь момент витягнути
огарок свічки, щоб скористатися ним ще раз. Він згорить в полум'ї багаття. Конструкція багаття теж до певної міри визначає успіх справи. З описаних вище конструкцій краще всього цьому
відповідає «тайгове»,
«курінь».
Не можна:
· розводити багаття в пожеженебезпечних місцях;
· залишати багаття без нагляду;
· покидати місце привалу, не
переконавшись, що багаття
згашене.
Забороняється підпалювати ліс в
цілях подачі сигналу біди.
Рятуючи себе, ви таким чином піддаєте небезпеці життя пожежників, місцевого
населення, спричиняєте непоправну
втрату лісу, його флорі і фауні, смертельно ризикуєте самі.
Необхідно:
· виділяти постійних або чергових
багать, в обов'язок яких
входить підтримка багаття,
дотримання протипожежних правил;
· малі осередки пожежі - кущі, що зайнялися, траву
необхідно гасити
негайно;
Одяг, взуття та способи підтримки здоров’я
Правильний підбір одягу дуже важливий для людини, якій доводиться боротися за виживання; втім, аналогічну задачу доводиться вирішувати і тому, хто збирається просто відпочити на природі. В умовах холодного клімату найбільш ефективним з погляду збереження тепла є принцип багатошарового одягу. Самий верхній шар одягу повинен бути таким, що не продувається, а ще краще таким, що не промокає. Він може бути виготовлений з щільної бавовняної або комбінованої тканини, нейлону тощо.
Щоб одяг найкращим чином
виконував свої захисні функції, дотримуйтеся наступних рекомендацій:
ü Тримайте одяг в чистоті.
ü Уникайте перегріву.
ü Зберігайте одяг сухим.
ü Невідкладно лагодить його.
ü Користуйтеся імпровізованими доповненнями до свого гардероба.
Якщо ви надягаєте дві пари рукавичок,
переконайтеся, що зовнішня пара достатньо для цього велика.
Зберігаючи одяг в чистоті, ви не даєте накопичуватися в ньому бруду з піском, які руйнують волокна. Одяг, ослаблений таким чином, менш здатний витримувати навантаження; його здатність протистояти холоду, дощу і снігу впаде.
Зрозуміло, що дотримання
особистої гігієни в
умовах екстремальної ситуації -
важке завдання для людей, змушених боротися
за виживання. Але в цій ситуації до питань особистої гігієни відноситься не тільки підтримка чистоти тіла, але
і захист від захворювань отже, дотримання
деяких правил гігієни є
строго обов'язковим.
Треба весь час піклуватися про те, щоб
нижня білизна і шкарпетки залишалися чистими і сухими. Як мінімум, необхідно
щодня під час привалів витрушувати одяг, взуття і білизну, провітрювати їх і
сушити. Руки мити хоч би холодною водою або протирати їх дезінфікуючими
речовинами (спирт, марганцівка). Якщо дозволяють погода і пора року,
обов'язково купайтеся в природних водоймах з чистою водою або організуйте обмивання кінцівок гарячою водою, а також
прання білизни.
По-друге, слід всіляко уникати
потертості ніг. Вони звичайно
виникають від неправильно підібраного
взуття, від довгого ходіння в мокрому взутті, від невміння накручувати онучати,
від того, що нігті на ногах дуже
великі і брудні. Необхідно, щоб взуття завжди було сухим, розношеним, без
складок і нерівностей всередині.
Хороші, це означає міцні, з міцним шнуруванням (ніяких "липучок"!) і
високі. За взуттям завжди потрібно ретельно
стежити, особливо при діях в сирих кліматичних умовах і взимку. Взуття потрібно
частіше сушити, дотримуючись обережності, оскільки при швидкій сушці (на вогні багаття, у гарячої печі) воно може зіпсуватися. Хорошим способом сушки є заповнення
взуття нагрітою (так, щоб не обпалювало)
галькою, піском, дрібними
камінчиками. Взуття можна набити сухим сіном або мохом - це сприяє сушці і
перешкоджає деформації. Допустимо, в крайньому випадку, надягання сирих чобіт (черевик) на
сухі шкарпетки і онучат, але
не навпаки. Ідеально було б мати змінне взуття, але у крайньому випадку
тимчасово замінити мокре або розірване взуття можна за допомогою пластикової
пляшки. Виріжте отвір у пляшці таким чином, щоб можна було просунути ногу,
накрутить онучати або одягніть декілька шкарпеток, одягніть пляшку на ногу і
зафіксуйте її на нозі мотузкою.
Щоденний догляд за шкірою і пальцями
ніг є
строго обов'язковим. З хворими ногами ви - тягар
для інших членів групи. Один із засобів
профілактики грибкових захворювань - щоденне протирання складок шкіри між
пальцями ніг дезінфікуючим розчином: 0,5% марганцевокислого калію
(марганцівки), мильною пастою, борною кислотою. Можна також пересипати складки шкіри розтертим
в пил сухим грибом-трутовиком, мохом сфагнумом. Пухирі представляють небезпеку, оскільки з них
може початися інфекція, яка може перешкодити вашому пересуванню, або взагалі
стати причиною важких розладів здоров’я. Якщо ж з'явився пухир - не розкривайте його, а накладіть на
нього м'яку прокладку (лейкопластир),
щоб менше натирати це місце.
Мило, харчова сіль або сода можуть з успіхом замінити зубну пасту, а
маленька зелена гілочка, добре розжована з одного боку, послужить вам як зубна
щітка. Інший метод - чищення
зубів чистим пальцем. Цей метод масажує також ясна. Після їжі полощіть рот питною водою, якщо вона у вас є.
Остерігайтеся
шлунково-кишкових захворювань і розладів. Не гризіть нігті, не приймайте їжу
брудними руками (як мінімум, ретельно обтирайте руки перед їжею чистою сухою травою або
листям).
Добування їжі
Одним із найбільш складних
завдань виживання в природному середовищі є забезпечення їжею. В теплу пору
року добути їжу набагато легше, ніж зимою, адже розмаїття рослин, звірів, риб
і, навіть, комах обов’язково стане в нагоді.
Рослинна їжа не забезпечує
повноцінного складу поживних
речовин, проте вона може
довго підтримувати сили. Та і здобути її легше ніж будь-яку іншу їжу. В їжу
йдуть різні частини
рослин: плоди, коріння, цибулини, молоді гілки, стебла,
листя, бруньки, квіти,
горіхи. Проте рідко
зустрічаються такі рослини, всі частини
яких їстівні. У більшості з
них тільки одна або
декілька частин придатні
для їжі або угамування
спраги. В жодному разі не можна вживати в їжу рослин, яких ви не знаєте.
Не варто орієнтуватися на смак (не завжди отруйні рослини гіркі), а також
спокушатися схожістю на рослини, що культивуються (дикорослі рослини, схожі на
петрушку або моркву можуть стати причиною смертельного отруєння).
Щоб
забезпечити себе рослинною їжею, не ризикуючи отруїтися, шукайте поля, на яких
після збирання врожаю
залишилися картопля,
морква, буряк або зернові та бобові культури. Їх можна їсти в сирому або
вареному вигляді. Проте, перед вживанням, овочі завжди
слід чистити, щоб виключити небезпеку кишкових захворювань.
Їжу тваринного походження
в порівнянні з рослинною, важче здобути. Якщо ви знаєте, які тварини їстівні,
де вони мешкають і як їх зловити, то шанси на виживання підвищуються.
Зловити рибу можна за допомогою
найпростіших пристосувань. Головне – мати терпіння та знати де, коли і як
це робити.
Як правило,
треба ловити рибу удосвіта
або відразу після заходу сонця, коли насувається
гроза. На ставку в літню жару краще ловити на глибоких місцях, оскільки риба
шукає прохолоду в глибокій воді. Увечері або раннім літнім ранком краще ловити
на мілководді, куди риба виходить годуватися. Весною і восени ловити рибу краще
біля берега озера, в неглибоких
місцях, оскільки там
риба або стоїть, або шукає теплу воду.
Як правило,
риба клює на наживку з того ж водоймища. Шукайте раків,
ікринки, мальків у воді біля
берега, а черв'яків і комах на березі. Користуючись черв'яками, насаджуйте їх
на весь гачок.
Якщо у вас немає гачків, зробіть їх
з цвяхів, шпильок, кісток або з твердої деревини (мал.).
Кращим гачком є так звана
шпилька, що «розгортається».
Вставте її в шматочок наживки. Після того, як риба проковтне наживку, шпилька
стає упоперек і застряє в шлунку, утримуючи рибу на волосіні.
Для лову риби цим способом необхідні: жердина завдовжки 2– 3 м, гачок, шматочок блискучого металу у формі звичайної блешні, шматочок м'яса, або
кишечник риби, ліска. Прикріпіть
гачок до кінця короткої ліски
точно під блешнею і прив'яжіть ліску до кінця жердини. Вибравши місце лову,
смикайте гачком і блешнею під водою у
самої поверхні.
Взимку рибу ловлять,
роблячи лунки в льоду. Риба звичайно збирається в
глибокій частині
водоймища, тому прорубуйте лунки над найглибшим місцем. Помістіть над кожною лункою
пристосування, зображене на
малюнку. Якщо прапорець піднявся
вгору, зніміть рибу і
поміняйте наживку.
Здобути м’ясо, не маючи
відповідної зброї, доволі важко. Всі ссавці і птахи їстівні, але є
найважчою здобиччю. Птахи бачать і чують виключно добре, але у них відсутній нюх. Під час гніздування вони менше
бояться людини. Завдяки цьому їх легше зловити весною і влітку. Спостерігаючи
за дорослими птахами,
ви можете виявити їх пташенят або яйця.
Щури, миші, кролики і білки легко
попадаються в
пастки. У цих невеликих
ссавців звички постійні, а живуть вони майже всюди. Знайдіть лаз або хід,
поставте приманку і пастку.
У водоймищах або поблизу
них можна легко зловити жаб, змій або раків.
Жаб ловіть вночі, коли їх
легко виявити по кваканню. Їх можна зварити, заздалегідь знявши шкіру.
Раків можна
легко зловити руками. Але необхідно пам’ятати, що вони дуже швидко псуються, а
деякі є
носіями паразитів. Тому їх обов’язково слід варити.
Не нехтуйте зміями,
ящірками і черепахами як можливим джерелом їжі.
Всі вони їстівні. Зніміть з них
лускату шкіру, а потім зваріть або підсмажте. Перш ніж зняти шкуру, потримайте
над вогнем, що полегшить їх обдирання.
У деяких
країнах світу вважають
делікатесом коників, гусениць, личинок і лялечок жуків-короїдів, павуків і
мурашок. Вони не
тільки їстівні, але і
достатньо калорійні,
оскільки містять
поживні
речовини і вітаміни. Може наступити
такий час, коли не буде вибору, і доведеться їсти подібних комах. В цьому випадку враховуйте,
що вони будуть набагато смачніші, якщо їх підсушити над вогнем або приготувати
в смаженому, печеному і тушкованому вигляді. Їдять, в основному, черевце і груди, видаливши крила, ніжки,
голову. Не рекомендується використовувати в їжу волохатої гусені, дорослих
метеликів, жуків, а також земних молюсків, позбавлених раковин.
Прісноводі озера, ставки, річки є
багатим джерелом їжі.
Надання першої медичної допомоги
Найчастіше, при перебуванні у природному середовищі, людині загрожують травми,
харчові отруєння, укуси тварин і комах, переохолодження або перегрівання. На
жаль, неможливість швидкої доставки потерпілого до лікарні, ускладнює ситуацію.
Отже, правильно і своєчасно надана перша медична допомога інколи стає
вирішальною при виживанні в ситуації ізоляції.
При укусах комах. Множинні укуси бджіл або ос можуть бути небезпекою для
людини, особливо у разі підвищеної до них чутливості. При цьому, окрім
місцевого набряку тканин, може спостерігатися значне підвищення температури
тіла, різкі головні болі, можливі судоми. Прояви отруєнь токсинами бджіл,
шершнів, джмелів, ос різноманітні. Самою ранньою і постійною ознакою є пекуча,
колюча чи пульсуюча біль, що може поширюватися по ходу нервів. Особливо
небезпечно, коли у людини є алергічна реакція на токсини отрути комахи. У таких
випадках є можливість розвитку шоку.
Схема надання першої
допомоги:
·
якщо жало
все ще знаходиться в шкірі, видаліть його: зішкребіть нігтем або яким-небудь
предметом;
·
протріть
уражену ділянку шкіри тампоном, змоченим розчином перекису водню;
·
для
зменшення болю і припухлості прикладіть холодний компрес;
·
якщо є ліки,
для знеболювання та зменшення алергічної реакції можна дати 1 г ацетилсаліцилової кислоти;
·
постійно
спостерігайте за станом потерпілого, стежте за можливою появою алергічної
реакції (у деяких людей важка алергічна реакція може привести до
анафілактичного шоку).
При укусах змій. Якщо вас або ще
кого-небудь укусить змія, ви повинні вживати заходів швидко, але без паніки.
Поширений надмірний страх перед зміями значною мірою є одночасно і джерелом
небезпеки. Заходи, які приймаються при укусі змії, направлені на те,
щоб:
1. Зменшити кількість отрути, що потрапила в
організм, намагаючись знизити дозу нижче смертельної.
2. Понизити швидкість розповсюдження отрути по
тілу, щоб дати організму максимальну можливість протистояти отруєнню.
Відомо, що будь-яка форма
страху або паніки, особливо у разі фізичної напруги, негайно прискорює
серцебиття і підвищує швидкість циркуляції крові. Звідси витікає, що в такій
ситуації украй важливо заспокоїти потерпілого.
Схема надання першої допомоги:
·
знайдіть
місце укусу і ретельно промийте його водою;
·
розмістіть
постраждалого таким чином, щоб місце укусу знаходилося нижче тіла;
·
накладіть
пов'язку вище за ранку, починаючи зверху і поступово спускаючись (вона повинна
бути достатньо тугою, щоб запобігати поверненню венозної крові, оскільки саме з
нею отрута може продовжити свій рух по тілу, разом з тим вона не повинна
перешкоджати руху артеріальній крові (при правильно накладеній пов'язці нижче
неї пульс прощупується, а вени надуваються);
·
після
накладення пов'язки укус продовжуватиме кровоточити, але боятися цього не слід,
тому що кров може вивести з ранки частину отрути;
·
якщо
дозволяє місце укусу, можна відсмоктати отруту за допомогою медичної банки (у
разі її відсутності можна використати банку з-під майонезу);
·
іммобілізуйте
кінцівку, наклавши шину;
·
при
можливості, помістить кінцівку у холодну воду – це уповільнить повернення
крові.
·
джгут при
укусах змій слід накладати лише в тих випадках, коли не увінчалися успіхом всі
інші способи припинити кровотечу.
Неприпустимо:
·
надрізати
краї ранки — це може лише відкрити додаткові шляхи для проникнення отрути в
тіло;
·
намагатися
ротом відсмоктувати отруту з ранки, оскільки вона може легко проникнути крізь
слизову оболонку вашого рота;
·
давати пити
алкоголь;
·
довго
тримати джгут – це призведе до втрати кінцівки.
При харчових отруєннях. Основними ознаками
отруєння є порушення дихання, свідомості, серцевої діяльності, блювання,
пронос, біль у животі. Одним із поширених джерел харчових отруєнь можуть
бути продукти, заражені деякими мікробами, які виділяють сильні токсини.
При отруєнні харчовими
продуктами, особливо м’ясними, симптоми отруєння виникають через 4-48 годин.
Захворювання починається гостро: підвищується температура тіла, з’являється
озноб, нудота, біль в животі, блювання, пронос. Велику небезпеку при отруєннях
представляє зневоднення організму.
Схема надання першої допомоги:
·
промийте
постраждалому шлунок: дайте випити 5-6 стаканів теплої води, натисніть на
корінь язика і викличте блювання (повторити процедуру декілька разів);
·
при
можливості, дайте прийняти активований вугіль (4-5 таблеток);
·
якщо
блювання у потерпілого проходить мимоволі, а він непритомний, поверніть його
голову набік, слідкуйте, щоб блювотні маси не потрапили у дихальні шляхи
(вчасно видаляйте їх з ротової порожнини).
При тепловому або сонячному ударі. Тепловий удар виникає в
результаті перегріву організму, при підвищеній вологості повітря. Сонячний
удар виникає при тривалому перебуванні на спекотному сонці у результаті
розширення мозкових судин та припливу крові до голови. Температура тіла
може підвищується до 40 градусів, при якій внутрішні органи людини не можуть
нормально функціонувати. Постраждалий відчуває втому, головний біль, спрагу,
нудоту. Нерідко бувають носові кровотечі, судоми, галюцинації. Цей стан
може призвести до ураження головного мозку, паралічу дихання, запинки серця.
Схема надання першої допомоги:
·
віднесіть
потерпілого з жаркого в прохолодне місце;
·
укладіть
так, щоб голова була вище за тулуб;
При переохолодженні. Ознаками переохолодження
є озноб, тремтіння, збліднення, а потім посиніння шкіри, губ, біль у пальцях
рук і ніг.
При легкому переохолодженні постраждалого достатньо тепло
одягнути, дати гаряче пиття, змусити виконати декілька фізичних вправ.
При тривалому переохолодженні розвивається відмороження. Відмороженням
називається пошкодження тканин в результаті дії низької температури. При дії
низьких температур відбувається пригнічення життєвих процесів в тканинах, а не
загибель їх. Загибель переохолоджених тканин наступає при нерівномірному їх
зігріванні. Більш схильні до обмороження пальці, кисті, стопи, вуха, ніс.
У постраждалого спостерігаються сонливість, в’ялі рухи.
При подальшому зниженні температури тіла – незв’язна мова, галюцинації,
плутаність свідомості, втрата чуттєвості.
Схема надання першої допомоги:
·
постраждалого
треба зігріти;
·
при зупинці
дихання і відсутності пульсу – приступіть до реанімації;
·
забезпечте
нерухомість відморожених ділянок тіла (через крихкість судин і можливість
крововиливу);
·
якщо
постраждалий в свідомості - дайте гаряче пиття;
·
при
відмороженні І ступеню – розтирайте відморожену частину сухою тканиною, в інших
випадках - помістить під воду (200С) повільно піднімаючи її
температуру;
·
при
відновленні чутливості та кровообігу кінцівку витріть насухо, накладіть
стерильну або чисту пов’язку;
·
можна надіти
на постраждалого панчохи, рукавички.
При розтягуванні або розриві
зв’язок. Розтягування і розрив зв'язок - пошкодження суглобової сумки при
рухах, що перевищують фізичні можливості. Ознаками розтягування (розриву)
зв'язок є біль в суглобі, порушення його функції, набряк, крововилив.
Схема надання першої допомоги:
·
допоможіть
потерпілому прийняти зручне положення;
·
забезпечте
нерухомості пошкодженої частини тіла;
·
надайте
підведене положення пошкодженій частини тіла;
·
накладіть
пов’язку з еластичного бинта;
·
до місці
ушкодження прикладіть холод.
При вивихах. Вивихи – це повне зміщення суглобних поверхонь кісток, що викликає
порушення функції суглобу. Вивих може виникнути при падінні на
витягнуту або відведену назад кінцівку. Кінцівка постраждалого відведена у бік,
суглоб деформований, рух кінцівки обмежений, присутній сильний біль.
Схема надання першої допомоги:
·
забезпечити
нерухомість постраждалої кінцівки;
·
накласти
фіксуючу пов’язку;
·
верхню
кінцівку зафіксуйте косинкою, нижню – шиною;
·
дайте
постраждалому знеболювальне та заспокійливе;
При переломах. Переломом називається порушення цілості кістки. В області перелому
потерпілий відчуває різкий біль, що посилюється при спробі змінити положення.
Переломи бувають закриті і відкриті.
При переломах потерпілому необхідно забезпечити
іммобілізацію (нерухомість) пошкодженої ділянки тіла. Це зменшує біль і
запобігає подальшому зсуву кісткових уламків та повторному пораненню ними
кровоносних судин і м'яких тканин.
При іммобілізації можна використовувати будь-які підручні
засоби (вузькі дошки, палиці і т.д.) За відсутністю інших засобів знерухоміти
верхню кінцівку можна фіксацією її до тулуба, а нижню – до здорової ноги.
Фіксують не менше двох суглобів з
обох боків від перелому. На плечовій і стегновій кістках – не менше трьох.
Схема надання першої допомоги при закритому переломі:
·
знерухоміти
місце перелому;
·
накласти
шину;
·
на місце
перелому прикласти холод для зменшення болю;
Неприпустимо:
·
дозволяти
постраждалому рухати ушкодженою кінцівкою;
·
знімати одяг
із зламаної кінцівки;
·
прикладати
тепло до місця перелому;
·
транспортувати
потерпілого не наклавши шині.
Схема надання допомоги при відкритому переломі:
·
перевірте
наявність пульсу та дихання;
·
у разі
необхідності, очистіть дихальні шляхи постраждалого;
·
забезпечте
нерухомість зламаної кінцівки;
·
розріжте
одяг на місці рани таким чином, щоб можна було накласти пов’язку;
·
зупинить
кровотечу (обробіть краї рани і накладіть пов'язку);
·
накладіть
шину.
Неприпустимо:
·
не зупинити
кровотечу;
·
накладати
шину на оголену кінцівку або безпосередньо на рану;
·
дозволяти
постраждалому рухати пошкодженою кінцівкою;
· торкатися рані, вправляти
або видаляти уламки кісток та чужорідні тіла.
Підготовка до походу
ü Повідомте про те, куди ви збираєтеся. Якщо поблизу нікого немає - залиште записку з повідомленням (дата, час відправлення, кількість людей, які відправляються разом з вами, напрям руху і приблизний час повернення).
ü Візьміть собі за правило - перед мандрівкою або походом в ліс, проглянути карту або хоч би намалювати від руки план місцевості і запам'ятати орієнтири.
ü Надіньте зручний одяг і взуття, який відповідає місцевості і погодним умовам. Потрібно пам'ятати - погодні умови можуть змінюватися дуже швидко.
ü Переконайтеся, що все ваше спорядження у відмінному робочому стані. Якщо ви сумніваєтеся брати ту або іншу річ, пам'ятайте - зайвий вантаж буде вам заважати.
Пам'ятайте! Куди б ви не
відправилися і де б ви не були, ви можете опинитися в екстремальних умовах,
тому:
ü знайте приблизно маршрут своєї подорожі;
ü майте при собі пристосування для визначення сторін світла;
ü майте одяг, придатний для будь-яких погодних умов;
ü майте достатньо їжі і води, а також, хоча б мінімальний, набір для виживання:
1) сірники(герметично
запаковані);
2) свічку;
3) збільшувальне скло або лінзу
(для розпалювання вогню);
4) голки і нитки;
5) риболовецькі гачки та ліску (5 гачків, десяток
грузил, близько 30 метрів нейлонової ліски);
6) компас;
7) аптечку;
8) повітряні кульки (як місткість для води та сигнальний
засіб);
9) збірна пилка;
10) ніж;
11) надійну мотузку;
12) бритвені леза.
Кілька маленьких хитрощів
При відсутності дрібних сухих
гілок для розпалення добре використовувати "локшину" з гуми, зрізаної
з каблуків взуття.
Відвологлі сірники (а також
дрібні лучинки для розпалення) найкраще сушити по однієї у волоссі на
голові - там найменша вологість.
Незважаючи на особливий шик
розведення багаття одним сірником, набагато надійніше діяти двома складеними
разом сірниками, а іноді навіть трьома. Імовірність успіху, особливо в
початківців, значно зросте.
Комментариев нет:
Отправить комментарий