11-13 вересня 2013 року – 365 років з часу Пилявецької битви

11-13 вересня 2013 року – 365 років з часу Пилявецької битви (1648) українського повстанського війська на чолі з Б. Хмельницьким проти польсько-шляхетської армії;

Всеукраїнське свято козацької звитяги з нагоди 365-річчя битви під Пилявцями

У вересні 2013 року Україна відзначила 365 річницю перемоги Українського козацтва над поляками військом Богдана Хмельницького на Поділлі, під містечком Пилявцями. У Всеукраїнському святі козацької звитяги “З твоєї пресвятої волі вовіки буде слава Золота”, яке відбулоя 11 вересня  2013 року біля села Пилявці Старосинявського району Хмельницької області., на запрошення Хмельницької обласної державної адміністрації взяли участь представники громадської організації “Поділля”.                                          З історії… Битва відбулася неподалік містечка Пилявці поблизу міста Староконстянтинова. Пилявецька битва була вирішальною. Для поляків це була чи не остання спроба здобути нарешті перемогу й тим самим поставити українців на коліна; для нас це була остання барикада на шляху в глиб Польщі. Саме тому в ній брали участь найдосвідченіші полковники українського війська - Карпо Півторакожуха, Петро Головацький, Іван Чорнята та інші. Чисельність української армії під Пилявцями налічувала понад 100 тис. Приблизно такою ж була й чисельність польського війська. Хоча для того щоб зібрати таку кількість вояків після розгромної поразки під Корсунем, полякам довелося оголошувати посполите рушення - шляхетське ополчення та найняти загони іноземців з Німеччини, Голландії, Франції і інших європейських країн. Важливою перевагою поляків була наявність потужної артилерії. 11 вересня 1648 року передові частини двох армій розпочали бій за греблю через річку Ікву. Кілька разів гребля переходила з рук в руки, поляки постійно надсилали підкріплення, але кількасот українців, схоже як й 300 спартанців мужньо тримали оборону. Наступ поляків було зупинено, а самі вони змушені були ночувати просто неба, оскільки не мали власного табору. Вирішальна битва розпочалася 13 вересня. Вранці українські загони вишикувалися бойовим порядком. Польська ж армія шикувалася неорганізовано та мляво, а ті її частини, що чергували вночі й потім самовільно рушили проти повстанців, зазнали тяжких втрат. Головні сили війська Хмельницького рушили до греблі й рішуче відбили котратаку поляків. Після цього козаки почали переслідувати ворога, серед поляків почалася паніка; покидавши зброю та залишивши набої, польське військо відступило, і гнав його гнів та ненависть української нації. Ворожа кров окропила шлях нашим великим предкам вглиб Речі Посполитої. Після цієї ганебної для поляків битви по всій Європі луною пронеслося: “Немає вже Речі Посполитої”. Так українці 360 років тому не просто скинули ярмо, а поклали на лопатки найсильнішу державу Європи - Річ Посполиту, яка втирала носи уграм й москалям, туркам і татарам. Нехай же пам’ять про ту славну подію минувшини завжди буде жива й стане добрим прикладом нам, нащадкам тих, хто виборов далекого 1648 року українську державність. Слава Україні!