КЛАСНЕ КЕРІВНИЦТВО. БЕСІДА. 5 червня Всесвітній день охорони навколишнього середовища.

5 червня Всесвітній день охорони навколишнього середовища. Приводом до проведення цієї всесвітньої акції стало Звернення, що надійшло 11 травня 1971 року Генеральному секретарю ООН і яке підписали 2200 діячів науки й культури з 23 країн. Вони попереджали людство про безпрецедентну небезпеку світу у зв’язку із забрудненням навколишнього середовища. „Або ми покінчимо із забрудненням, або воно покінчить із нами”, – так було поставлене питання в цьому Зверненні. А рік по тому в Стокгольмі відбулася Всесвітня конференція із захисту навколишнього середовища, на якій були присутні повноважні представники 113 держав світу. Учасники конференції ухвалили рішення щодо щорічного проведення 5 червня Всесвітнього дня охорони навколишнього середовища. Цього ж дня була заснована й UNEP – Екологічна програма ООН, яка зараз є основним організатором та ідеологом заходів навколо цієї дати. За даними міжнародних експертів, до початку третього тисячоліття 25 тис. видів рослин і тварин назавжди зникли з поверхні землі, завдано шкоди 20 млн. гектарів лісів. Поки на кожного жителя Землі припадає 6 тис. квадратних метрів лісу, але ця цифра з кожним роком зменшується на 12 „квадратів”. За чверть століття людство знищило третину природних ресурсів планети. Загострення глобальних екологічних проблем у другій половині XX ст. призвело до необхідності їхнього врегулювання та розв’язання на світовому рівні. Концепція сталого розвитку в рамках ООН та її структур розглядається як основа забезпечення інтегрованого підходу до питань міжнародної політики у XXI ст. За таких умов однією з найважливіших проблем, яку необхідно розв’язати Україні, є визначення її позицій і підходу до розвитку екологічної політики у сфері міжнародних відносин, розробки науково обґрунтованої політико–правової бази участі у міжнародному природоохоронному співробітництві. Для розробки зовнішньополітичних аспектів стратегії важливе значення має аналіз тенденцій змін щодо найважливіших компонентів екосистем провідних держав світу та України, від яких залежить життя людства: земельного фонду, атмосфери та водних ресурсів. Україна є учасником понад 20 міжнародних конвенцій та двосторонніх угод, пов’язаних з охороною навколишнього природного середовища. Міжнародні зобов’язання України щодо навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки випливають з положень вже ратифікованих, а також тих конвенцій та угод, що знаходяться в стадії розгляду. Виконання Україною зобов’язань, що випливають із багатосторонніх угод, потребує приведення внутрішнього законодавства у відповідність з нормами міжнародного права й урахування існуючої міжнародної практики під час розроблення нових законодавчих актів. Поряд з виконанням зобов’язань України, що випливають із багатосторонніх договорів у галузі охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки, в перспективі має важливе значення подальше розширення міжнародного співробітництва за такими напрямами: • співробітництво з міжнародними організаціями системи ООН у галузі охорони навколишнього природного середовища (ЮНЕП – програма ООН щодо навколишнього середовища, ЄЕК ООН – Європейська економічна комісія ООН, ПРООН – Програма розвитку ООН; МАГАТЕ – Міжнародне агентство з атомної енергетики ООН; ФАО – Організація з продовольства й сільського господарства; Центр ООН по населених пунктах; Комісія сталого розвитку; Глобальний екологічний фонд та ін.); • участь у регіональних природоохоронних заходах (Чорне море, Дунай, Карпати, Донбас та ін.); • участь у міжнародних програмах ліквідації наслідків Чорнобильської аварії (проблеми відходів, перенесення забруднень повітряними і водними потоками та ін.). Беручи участь у міжнародному співробітництві, Україна отримує допомогу в галузі охорони навколишнього природного середовища від міжнародного співтовариства. Слід зазначити, що кількість фінансових ресурсів, що виділяються в Україні на охорону навколишнього середовища, відрізняє її від багатьох розвинутих держав і навіть від деяких країн Центральної та Східної Європи. Це пов’язано з пізнім усвідомленням необхідності та вигідності інвестицій в охорону навколишнього середовища. Однак, саме це дає змогу Україні розраховувати на міжнародне співробітництво і можливість отримання фінансової допомоги. Інтерес може становити доступ до ринку з метою залучення екологічно чистих технологій та обладнання для захисту навколишнього природного середовища України. Інтеграція незалежної України у світове співтовариство уможливила безпосередньо міжнародну економічну, технічну та експертну допомогу. Головними її напрямами є: • гранти (безоплатна допомога) та в майбутньому можливі кредити Програми розвитку ООН, Програми охорони навколишнього природного середовища. Перші гранти було спрямовано на збереження біорізноманіття (дельта Дунаю та Східні Карпати), а також регіонально важливий проект — захист Чорного моря від забруднення; • допомога Європейського Союзу в рамках технічної допомоги країнам СНД (TACIS). Хоча проблеми охорони навколишнього природного середовища не належать до пріоритетних програм TACIS; • міжнародна допомога окремих розвинутих країн (США, Канади, Нідерландів, Німеччини, Данії, Великобританії) як у рамках багатосторонніх програм, так і на підставі двосторонніх угод. Міжнародна допомога насамперед повинна використовуватися згідно з внутрішніми регіональними пріоритетами для розв’язання проблем Дніпра та інших річок України, проблем якості питної води, проблем Донецько-Придніпровського регіону, Полісся, Чорного та Азовського морів, ліквідації наслідків Чорнобильської аварії тощо. Отже, як бачимо, проблема забезпечення екологічної безпеки з регіональної та національної перетворилась на глобальну. Про що свідчить наявність великої кількості спеціалізованих міжнародних організацій, екологічних форумів. Щорічне святкування Всесвітного дня охорони навколишнього середовища підкреслює гостру необхідність у зміні ставлення людини до природних ресурсів. В Україні до цього Дня привертається широка увага громадськості, неурядових організацій, центральних та місцевих органів виконавчої влади. Вже стало доброю традицією, коли люди різних професій, політичних поглядів, релігійних вірувань об’єднують свої зусилля для поліпшення навколишнього середовища. Основним завданням Всесвітнього дня охорони навколишнього середовища є пропаганда раціонального використання природних ресурсів, дбайливого ставлення до природи. Проводиться цілий комплекс заходів, спрямованих на поліпшення стану довкілля, озеленення, благоустрій населених пунктів та прилеглих до них територій, очищення водних джерел, збереження природно-заповідних та інших особливо цінних об’єктів, поширення екологічних знань, активізацію державного та громадського контролю за додержанням природоохоронного законодавства тощо.